Ухвала суду № 118396818, 15.04.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6675/23

У Х В А Л А

09 квітня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Кузьменка В.П.

За участю сторін:

Позивача: Донченка О.М.

Представника позивача: Панчошак О.Д.

Представника відповідача: Хрипко М.Ю.

Представника відповідача: Войчук І.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Одеським окружним адміністративним судом розглядається справа №420/6675/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи від представника Одеського державного університету внутрішніх справ надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви позивача. Обґрунтовуючи вказану заяву представник відповідача зазначив, що адміністративний позов ОСОБА_1 подано до суду із пропуском процесуального строку звернення, оскільки оскаржувані накази Одеського державного університету внутрішніх справ та Національної поліції України датуються 24.02.2023 року, а позивач звернувся до суду у справі №420/6675/23 лише 31.03.2023 року, тобто с пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному судом на 09.04.2024 року, представники відповідачів заяву про залишення адміністративного позову без розгляду підтримали та просили її задовольнити.

Сторона позивача проти задоволення вищевказаної заяви заперечувала та зазначила про необхідність поновлення позивачу строку звернення до суду.

Суд з даного приводу зауважує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст. 123 КАС України).

Аналіз зазначених норм показав, що пропущення лише календарних строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції).

Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко-вугілля України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України Про банки і банківську діяльність від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб`єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Одеського державного університету внутрішніх справ №46 о/с про звільнення позивача відповідно до ст. 71 ЗУ «Про Національну поліцію» та наказ Національної поліції України №256 о/с були прийняті 24.02.2023 року.

Відповідач, наполягаючи на задоволенні клопотання про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, зазначив, що оскільки оскаржувані накази були винесені Одеським державним університетом внутрішніх справ та Національною поліцією України 24.02.2023 року, то відлік строку на звернення позивача до суду повинен відбуватись саме з цієї дати.

Позивачем та його представником з цього приводу було зазначено, що будь-яких доказів обізнаності позивача про винесення оскаржуваних наказів саме в день їх винесення відповідачами до справи не надано, а ОСОБА_1 такі обставини заперечує.

Крім того представник ОДУВС посилався на факт повідомлення позивача про винесення оскаржуваних наказів шляхом направлення йому їх копій за допомогою мобільного додатку «Telegram».

Разом з тим суд погоджується з цього приводу з позицією сторони позивача, що складення акту огляду сторінки мобільного додатку «Telegram» не може вважатися належним доказом ознайомлення позивача із вищевказаними наказами.

Крім того суд враховує надані позивачем медичні висновки про тимчасову непрацездатність позивача у період з 02.03.2023 року по 06.03.2023 року, з 23.03.2023 року по 27.03.2023 року, а також з 27.03.2023 року по 29.03.2023 року, що в свою чергу свідчить про поважність причин пропуску ОСОБА_1 місячного строку звернення до суду з даним позовом.

Будь-яких зауважень до зазначених медичних документів позивача представниками Одеського державного університету внутрішніх справ та Національної поліції України під час розгляду справи висловлено не було.

Щодо клопотання представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає, що дане питання вже було вирішено судом в ухвалі від 05.04.2023 року про відкриття провадження по справі №420/6675/23 з урахуванням вищевикладених обставин, та судом було поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/6675/23.

Будь-яких доказів або обставин, які б свідчили про пропуск позивачем без поважних причин строку звернення до суду відповідачами до суду не надано, а тому суд доходить висновку про необхідність залишення без задоволення через його необґрунтованість клопотання представника Одеського державного університету внутрішніх справ про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 у справі №420/6675/23.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 5, 121, 122, 123, 160, 161, 166, 167, 171, 240, 241-243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Одеського державного університету внутрішніх справ про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №420/6675/23 ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 15 квітня 2024 року.

Головуючий суддяБілостоцький О.В.