Постанова № 11838590, 21.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.10.10 місто СевастопольСправа №2а-2938/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю представників:

позивача Кульбачний Андрій Іванович, довіреність б/н від 26.04.2010,

відповідача Ксенз Олексій Миколайович, довіреність № 80/9/10-0 від 19.01.2010,

Ткаченко Наталія Сергіївна, довіреність № 4127/9/10-0 від 21.10.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гільдія-Сервіс"доДержавної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гільдія-Сервіс” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000481510/0 від 27.05.2010, № 0000481510/1 від 21.06.2010, № 0000481510/2 від 14.07.2010 щодо встановлення податкового зобовязання з єдиного податку у розмірі 35846,94 грн., з яких: 11948,98 грн. основний платіж, 23897,96 грн. штрафна санкція.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства з посиланням на пункт 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998, оскільки позивач, як платник єдиного податку, не є платником, зокрема, податку на прибуток та не зобовязаний при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету внески, нараховані на суму дивідендів.

Крім того, позивач вважає, що підпункт 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки при виплати дивідендів не породжує ані доходу, ані прибутку у осіб, що їх виплачують.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.10.2010 відкрито провадження у справі.

Іншою ухвалою від 08.10.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволені з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у запереченні на позов, вважають, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняти відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки внески, нараховані на суму дивідендів, є складовою частиною податкових зобовязань платника єдиного податку, які відображаються у рядку 6 розрахунку сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою, а не частиною податку на прибуток.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гільдія-Сервіс” узято на облік платників податків у Державній податковій інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя 12.03.1996 за № (Н)1762.

У 2009 році позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, про що свідчить свідоцтво про право сплати єдиного податку субєктом підприємницької діяльності юридичною особою № 5546. Ставка єдиного податку складає 10%.

12.05.2010 співробітниками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя проведено невиїзну документальну перевірку достовірності, повноти нарахування і сплати єдиного податку Товариством з обмеженою відповідальністю “Гільдія-Сервіс” за 3 квартал 2009 року, за результатами якої складений акт № 1449/10/15-1/23201310.

Перевіркою встановлено, що позивачем, згідно наданих ним розрахунків резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб, щомісячно здійснювалась виплата дивідендів фізичним особам (власникам підприємства) за 3 квартал 2009 року у загальній сумі 47795,91 грн.

При цьому, в порушення пункту 7 Порядку складання розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 98 від 28.02.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2003 за № 221/7542 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гільдія-Сервіс” не відображало у рядку 6 розрахунку за 3 квартал 2009 року суму внесків, нарахованих на суму дивідендів.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000481510/0 від 27.05.2010 про встановлення позивачеві податкового зобовязання з єдиного податку у розмірі 35846,94 грн., з яких: 11948,98 грн. основний платіж, 23897,96 грн. штрафна санкція.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач в порядку підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-IIIвід 21.12.2000 звернувся із скаргою, але рішенням начальника Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 5329/10/25-0 від 21.06.2010 первинна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія-Сервіс” залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0000481510/0 від 27.05.2010 залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження 21.06.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000481510/1 про встановлення позивачу податкового зобовязання з єдиного податку у розмірі 35846,94 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Севастополі № 821/10/25-020 від 14.07.2010 повторна скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення № 0000481510/0 від 27.05.2010 та № 0000481510/1 від 21.06.2010 залишені без змін.

14.07.2010 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000481510/2 про встановлення позивачу податкового зобовязання з єдиного податку у розмірі 35846,94 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 9852/6/25-0215 від 24.09.2010 скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія-Сервіс” залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення № 0000481510/0 від 27.05.2010; № 0000481510/1 від 21.06.2010; № 0000481510/2 від 14.07.2010 залишені без змін.

Згідно абзаців першого, третього та п'ятого підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа - платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту.

Встановлений абзацом п'ятим обов'язок платника єдиного податку (спеціального торгового патенту) при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету відповідний внесок нічим не обумовлений, крім як власне виплатою дивідендів.

При цьому законодавець відрізняє внесок, що підлягає нарахуванню на суму виплачених дивідендів платником єдиного податку (спеціального торгового патенту), від авансового внеску з податку на прибуток підприємств, сплаченого у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, як частини цього податку (підпункт 7.8.8 пункту 7.8 статті 7 зазначеного Закону).

А відтак посилання позивача на пункт 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в обґрунтування висновку, що позивач не повинен сплачувати до бюджету вказаний внесок, оскільки не є платником податку на прибуток, не відповідає правильному застосуванню цієї норми права та підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З матеріалів справи, а саме розрахунку сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс” за 3 квартал 2009 року вбачається, що підприємство не зазначало у ньому внески, нараховані на суму дивідендів, в рядку 6 розрахунку показники відсутні.

При наявності в Законі прямої вказівки щодо обов'язку платника єдиного податку сплачувати до бюджету внесок, нарахований на суму виплачуваних дивідендів, безпідставним є і посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»на положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо конфлікту інтересів, оскільки такий передбачає можливість неоднозначного трактування прав і обов'язків платника податків чи контролюючих органів, що з огляду на припис абзацу п'ятого підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсутнє.

Згідно з підпунктом 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів).

Якщо дивіденди отримуються платником податку - резидентом з джерелом їх виплати від нерезидента, то платник податку включає суму отриманих дивідендів до складу валового доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання дивідендів.

Порядок оподаткування дивідендів, що отримуються фізичними особами, визначається за правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Норми наведеного підпункту, на відміну від підпункту 7.8.2 зазначеного пункту, стосуються оподаткування отриманих дивідендів особами, яким ці дивіденди виплачені емітентами корпоративних прав, а відтак положення абзацу третього наведеного підпункту, який в регулюванні порядку оподаткування дивідендів, отриманих фізичними особами, відсилає до спеціального закону з оподаткування, не означають звільнення емітента корпоративних прав, який виплачує дивіденди фізичним особам, від обов'язку нарахування та сплати до бюджету авансового внеску (внеску для платників єдиного податку чи спеціального торгового патенту) на суму дивідендів без зменшення останньої, тобто не за рахунок дивідендів.

Таке випливає і з абзацу третього вказаного підпункту, яким обов'язок емітента корпоративних прав щодо нарахування та сплати до бюджету авансового внеску на суму дивідендів є безумовним та не ставиться в залежність від кола осіб, яким виплачуються дивіденди.

Сплата емітентом корпоративних прав авансового внеску (внеску) на суму дивідендів не за рахунок цієї суми виключає подвійне оподаткування сум дивідендів, як доходів фізичної особи.

Згідно з пунктом 5 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи той факт, що при виплаті дивідендів платник податку зобовязаний попередньо перерахувати до бюджету авансові платежі у звязку із такою виплатою, застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія-Сервіс” штрафних санкцій є правомірним.

Також суд зазначає, що згідно з підпунктом 5.3 пункту 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2003 № 253 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 06.07.2003 за № 567/5758, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного у раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене, крім цього, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі поданні платником податків повторної скарги.

Таким чином, зі змісту зазначеної правової норми випливає, що у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, то податкові повідомлення-рішення дріб один та два не мають самостійного правового значення, вони надсилаються на адресу платника лише з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні-рішенні дріб нуль.

Отже, податкові повідомлення-рішення № 0000481510/1 від 21.06.2010 та № 0000481510/2 від 14.07.2010 за своєю правовою природою не мають самостійного правового значення, вони були надіслані позивачу з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000481510/0 від 27.05.2010; № 0000481510/1 від 21.06.2010; № 0000481510/2 від 14.07.2010 щодо встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»податкового зобовязання з єдиного податку у розмірі 35846,94 грн., з яких: 11948,98 грн. основний платіж, 23897,96 грн. штрафна санкція, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26 жовтня 2010 року.