Постанова № 11838573, 20.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.10.10 місто СевастопольСправа №2а-2658/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 26.09.2000,

представника позивача ОСОБА_2, довіреність № 662 від 11.08.2010,

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі про визнання бездіяльності по ненаданню для ознайомлення офіційних документів за його інформаційним запитом від 04.03.2010 протиправною та зобовязання надати документи, зазначені у запиті, для ознайомлення.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем статей 5, 32 Закону України «Про інформацію»та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також позивач просить звернути постанову суду до негайного виконання, що необхідно позивачу для здійснення повного захисту своїх прав та інтересів від свавілля з боку Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі та зобовязати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення, оскільки у судові засідання він не зявляється, інші рішення судів за адміністративними позовами позивача не виконує.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.09.2010 відкрито провадження у справі.

Іншою ухвалою суду від 23.09.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Розгляд справи був відкладений у звязку з незявленням відповідача з 07.10.2010 на 20.10.2010.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов у повному обсязі, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений двічі належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом на участь у розгляді справи, письмових заперечень на позов також не надав, суд ухвалив розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.03.2010 ОСОБА_1 звернувся до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі з інформаційним запитом про надання для ознайомлення матеріалів перевірки, проведеної під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 1804 від 10.09.2009.

Вказаний інформаційний запит надійшов до відповідача 04.03.2010, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції з зазначенням № Ч-433 (а.с.8).

Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію»цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. Ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Акті проголошення її незалежності, Закон стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.

Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації (стаття 2 Закону).

Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації (стаття 3 Закону).

Основними принципами інформаційних відносин відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію»є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону закріплено право на інформацію, зокрема, всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Крім того, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на ознайомлення з матеріалами справи закріплено статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з частинами першою, другою статті 32 Закону України «Про інформацію»під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

Статтею 37 зазначеного Закону встановлено, що не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі: інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею; конфіденційну інформацію; інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи; інформацію, що стосується особистого життя громадян; документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю; інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення; інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.

22.03.2010 за вихідним № 21-5/2307 начальником Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі позивачу надано відповідь, якою фактично відмовлено в ознайомленні з матеріалами адміністративного провадження стосовно нього. Обґрунтуванням відмови стала відсутність постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

З матеріалів справи, а саме інформаційного запиту ОСОБА_1, вбачається, що запитуванні ним офіційні документи стосуються тільки його особи та не містять у собі будь-яку конфіденційну або таємну інформацію, оскільки повязанні з розглядом матеріалу про адміністративне правопорушення саме позивачем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовивши позивачу в наданні для ознайомлення офіційних документів, зазначених у інформаційному запиті від 04.03.2010, порушив його права та інтереси, надані законом.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, вказана норма встановлює презумпцію вини субєкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача субєкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Така презумпція вини покладає на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростовувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та задоволення його у повному обсязі.

Стаття 267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання, згідно з частиною 1 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Судом не вбачається підстав для звернення постанови суду до негайного виконання, оскільки статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений вичерпний перелік постанов, які підлягають негайному виконанню та зобовязання субєкта владних повноважень вчинити певні дії щодо дотримання вимог Закону України «Про інформацію»до нього не відноситься.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку з цим суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167, 257, 267 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі, що виразилася у ненаданні ОСОБА_1 для ознайомлення офіційних документів за його інформаційним запитом від 04.03.2010 (вхідний № Ч-433).

3.Зобовязати Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі надати ОСОБА_1 для ознайомлення офіційні документи за його інформаційним запитом від 04.03.2010 (вхідний № Ч-433).

4. Зобовязати Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі подати до суду звіт про виконання постанови суду протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

5. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 (99000, АДРЕСА_1, інших реквізитів у матеріалах справи немає) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25 жовтня 2010 року.