Постанова № 11838529, 13.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2010 року 11:04 № 2а-1650/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Храбан О.В.;

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний”

простягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13жовтня2010року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08лютого2010року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний” (далі по тексту відповідач, ТОВ “Караван будівельний”), в якому просить стягнути з ТОВ “Караван будівельний” на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік, у розмірі 44 160,75 грн. та пені у розмірі 1 006,62 грн., що разом складає 45 167,37 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2010 року позовну заяву Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без руху в звязку з недоданням до позовної заяви копій всіх документів, що приєднуються в якості додатків, та встановлено строк для усунення недоліків до 09 березня 2010 року.

09 березня 2010 року позивач усунув недоліки шляхом подання копій необхідних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09березня2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1650/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13квітня2010року.

Розгляд справи, призначений на 13 квітня2010року, в звязку з неявкою представника відповідача, відкладено на 21 травня 2010 року. 21 травня судом відкладено розгляд справи на 08 липня 2010 року у звязку з неявкою представника позивача. 08 липня 2010 року судом оголошено про відкладення розгляду справи, в звязку з визнанням явки позивача обовязковою, на 17 вересня 2010року. В судовому засіданні 17 вересня 2010року суд визнав явку позивача в судове засідання обовязковою та оголосив про відкладення розгляду справи на 13 жовтня 2010року.

В судовому засіданні 13 жовтня 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача в судове засідання 13 жовтня 2010 року не зявився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши і вивчивши письмові пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2009 року ТОВ “Караван будівельний” подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою №10-ПІ, відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 135 осіб; з них: середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність відсутні; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” 5 осіб; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 44 160,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в силу вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, повинен був працевлаштувати 5 інвалідів, а не працевлаштував жодного, тобто не виконав свій обовязок; оскільки у відповідача не було створено 5 робочих місць для інвалідів, то у нього утворилась заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені всього у розмірі 45 167,37 грн.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними з мотивів, викладених в письмовому запереченні, а саме: наказом директора ТОВ “Караван будівельний” на підприємстві створені робочі місця з перевагою працевлаштування на них осіб, які мають інвалідність, відповідачем до центру зайнятості надавалась звітність про наявність вакансій за формою №3-ПН та розміщувалися обяви із запрошенням на працевлаштування, в тому числі на робочі місця, призначені для інвалідів, в результаті чого були працевлаштовані 3 інваліди, на підтвердження чого надано копії особових карток та пенсійних посвідчень, а тому підприємством були вжитті всі можливі заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів. Крім того, позивачем не надано доказів, що відповідач відмовив інвалідам у працевлаштуванні та доказів направлення фондом соціального захисту інвалідів чи центром зайнятості населення до підприємства інвалідів, які не були працевлаштовані.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, керуючись наступними мотивами.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до статті 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

За вимогами статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 181 цього Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.

Згідно з частиною пятою пункту 1 статті 7 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що обовязок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.

Відповідно до рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2008 року №07.2-10/2 “Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування” при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Так, відповідач на підтвердження своїх доводів надав суду копії посвідчень про інвалідність, виданих на імя ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4; копії особових карток на зазначених осіб; копії наказів ТОВ “Караван будівельний” про прийняття зазначених осіб на роботу від 01 липня 2008 року, від 18 липня 2008 року та 25 вересня 2008 року; копії довідок МСЕК про умови та характер праці.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

На переконання суду, подані відповідачем документи не підтверджують створення ним робочих місць для інвалідів у кількості відповідно до нормативу робочих місць та не підтверджують влаштування на роботу інвалідів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, твердження відповідача про влаштування ним на роботу трьох інвалідів спростовується змістом звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою №10-ПІ, в якому відповідач не зазначив про кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Судом не приймаються до уваги посилання ТОВ “Караван будівельний” щодо повідомлення ним центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів та подання звітності про наявність вакансій за формою №3-ПН, в звязку з не підтвердженням їх документально.

Окружний адміністративний суд міста Києва також звертає увагу на лист Оболонського районного центру зайнятості від 25 червня 2009 року №27-1902, адресованого позивачу, та копія якого знаходиться в матеріалах справи. У вказаному листі центр зайнятості повідомив, що ТОВ “Караван будівельний” протягом 2008 року не надавав звіти про вільні робочі місця для осіб з обмеженими можливостями.

Таким чином, відповідач не надав суду доказів про створення ним робочих місць для інвалідів, не надав доказів про працевлаштування ним інвалідів чи вжиття заходів для такого працевлаштування та не повідомляв відповідний центр зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів за встановленою формою.

Відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При вирішенні даного спору судом також враховуються норми Господарського кодексу України, які передбачають особливості відповідальності за господарське правопорушення.

Так, відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким субєктом господарське правопорушення.

В силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності повязане з необхідністю доведення порушення зобовязання.

Враховуючи матеріали справи, суд встановив, що ТОВ “Караван будівельний” не вживав усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів протягом 2008 року, тобто не вживав заходів для недопущення господарського правопорушення, та існування причинного звязку з бездіяльністю відповідача та не влаштуванням на роботу інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць, а тому позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік, у розмірі 44 160,75 грн. та пені у розмірі 1006,62грн. є обґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в свою чергу ТОВ “Караван будівельний” не надав суду переконливі докази на підтвердження своїх заперечень, а тому адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний” (р/р№26007103405300, банк АКІБ “Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005, код 34344491) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р№31219230700001 ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000;01) адміністративно-господарські (штрафні) санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік у розмірі 44 160,75 грн. (сорок чотири тисячі сто шістдесят гривні сімдесят пять копійок) та пені у розмірі 1 006, 62 грн. (одну тисячу шість гривень шістдесят дві копійки), всього 45 167,37 (сорок пять тисяч сто шістдесят сім гривень тридцять сім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 18 жовтня 2010 року.

Суддя В.А. Кузьменко