Ухвала суду № 118381469, 03.04.2024, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 641/626/22

Провадження № 1-кп/643/405/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Московський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

перекладача ОСОБА_4

захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021220000000057, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 146 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 146 КК України,

ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146 КК України,

-

в с т а н о в и в:

В провадженні Московського районного суду м. Харкова знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Станом на 03.04.2024 кримінальне провадження по суті не розглянуте.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, без визначення розміру застави. В обгрунтування клопотання зазначив, що ті ризики,які врахованіслідчим суддеюта судомпід часзастосування запобіжногозаходу тайого подальшогопродовження,існують іна данийчас,у зв`язкуіз чимнеобхідно вирішитипитання щодопродовження строкудії запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,виходячи знаступного.Метою іпідставами застосуваннязапобіжного заходу,згідно зч.1ст.177КПК України,є забезпеченнявиконання обвинуваченим,покладених нанього процесуальнихобов`язків,а такожзапобігання спробам:переховуватись відорганів досудовогорозслідування та/абосуду;знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення;незаконно впливатина потерпілого,свідка,інших підозрюваниху цьомуж кримінальномупровадженні;вчинити іншекримінальне правопорушення. Враховуючи вагомістьнаявних доказіввідносно ОСОБА_8 ,який обвинувачуєтьсяу вчиненнітяжкого таособливо тяжкогозлочинів,з метоюзабезпечення заходівкримінального провадженнята запобіганнявищевказаним ризикам,а такожприймаючи доуваги те,що санкцієюч.4ст.189КК Українипередбачене покаранняу виглядіпозбавлення волідо 12років,в томучислі зконфіскацією майна,є достатньопідстав вважати,що ризикивстановлені призастосуванні запобіжногозаходу дообвинуваченого Київськимрайонним судомм.Харкова увигляді триманняпід вартоюна данийчас незменшились тапродовжують існувати,що виправдовуєтримання ОСОБА_8 під вартою.Крім того,перебуваючи насвободі, ОСОБА_8 ,усвідомлюючи,що нимвчинено тяжкийзлочин,за якийпередбачене покаранняу виглядіпозбавленням воліна строкдо 10років,та особливотяжкий злочин,за якийпередбачене покаранняу виглядіпозбавленням воліна строкдо 12років зконфіскацією майнаабо безтакої,з метоюуникнення кримінальноївідповідальності можепереховуватися відсуду якна територіїУкраїни,так івиїхати заїї межі,чим унеможливитьдосягнення завданькримінального провадження,передбачених ст.2КПК України,що свідчитьпро наявністьризиків,передбачених п.1ч.1ст.177КПК України, оскільки ОСОБА_8 неодружений,непрацевлаштований,немає міцнихсоціальних зав`язків,крім того,відносно ОСОБА_8 в провадженніДзержинського районногосуду м.Харкова перебуваєобвинувальний актза ч.4ст.152КК України.Також,відповідно доп.8листа Касаційногокримінального судуВерховного Суду№1/0/2-22від 03.03.2022«Щодо окремихпитань здійсненнякримінального провадженняв умовахвоєнного стану»,як відповіднийризик судимають ураховуватизапровадження воєнногостану тазбройну агресіюв Україні.Наявність ризиків,передбачених п.3ч.1ст.177КПК України, обґрунтовується тим, що вчинення інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень ОСОБА_8 підтверджується у тому числі показами потерпілих, які на даний час не допитані у судовому засіданні. Так, обвинуваченому відомі анкетні дані, місця мешкання потерпілих, що свідчить про реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на останніх з метою надання необхідних обвинуваченому показів в майбутньому, враховуючи вимоги ст.23 КПК України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Враховуючи встановлені досудовим розслідуванням обставини злочинної діяльності ОСОБА_8 , в тому числі те, що відносно обвинуваченого в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт за ч.4 ст.152 КК України, ОСОБА_8 є громадянином іншої держави, у якого термін дії посвідки на тимчасове проживання в Україні вже сплинув, крім того, обвинувачений ОСОБА_8 неодноразово погрожував потерпілому ОСОБА_9 фізичним насиллям та застосовував до нього таке насилля, що свідчить про можливість вчинення обвинуваченим аналогічних кримінальних правопорушень чи продовження злочинної діяльності, що також вказує і на існування ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу. Таким чином, запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити з урахуванням наявності вагомих доказів вчинення останнім особливо тяжких злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватості, відсутності офіційного місця роботи та офіційного доходу, а також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень. На теперішній час заявлені ризики не зникли та не зменшилися, підстав для застосування стосовно ОСОБА_8 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не вбачається.

Представник потерпілого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 направив суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, проти клопотання прокурора про продовження строків тримання ОСОБА_8 під вартою заперечує та вважає можливим змінити йому запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_8 направив суду письмові клопотання, в яких просив змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання та визначити розмір застави в розмірі 200000 грн., в іншому клопотанні зазначає суму застави в мінімальному розмірі 80 прожиткових мінімумів, оскільки він тривалий час перебуває під вартою, що вважає необгрунтованим та є громадянином Туркменістану.

Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора та підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 .

Прокурор заперечував проти клопотань обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу та визначення розміру застави та наполягав на задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст.ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбаченістаттею 194 цього Кодексу.

Частиною першою статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи клопотань та матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2021 підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», який в подальшому продовжувався слідчими суддями та судом, останній раз до 12 квітня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 29 липня 2021 року ухвала слідчого судді Київського районного суду м Харкова від 06.07.2021 залишена без змін.

Зокрема, Колегія суддів, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 189 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тієї обставини, що відносно нього в Дзержинському районному суді м. Харкова знаходиться обвинувальний акт за частиною 4 статті 152 КК України, в зазначеному кримінальному провадженні до нього застосований запобіжний захід у вигляді застави, під час дії якого вчинив новий злочин, погоджується з висновком слідчого судді, щодо неможливості застосування до ОСОБА_12 більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4ст. 189, ч. 3 ст. 146 КК України. Санкція частини 4ст. 189 КК Українипередбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; ч.3 ст. 146 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_8 .

Також достатньообґрунтованим єризик вчиненняіншого кримінальногоправопорушення, оскільки ОСОБА_8 не працевлаштований та не має офіційних джерел отримання прибутку, не має постійного місця мешкання в м. Харкові та стійких соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів.

Разом з цим, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим ОСОБА_8 , проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним покладених судом обов`язків у справі.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Підстав для задоволення клопотань обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на не пов`язаний з триманням під вартою та визначення розміру застави суд не вбачає, оскільки не спростовує висновків суду щодо доцільності продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, без визначення розміру застави.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_8 , на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.

Таким чином, оцінюючи у сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4ст. 189, ч. 3 ст. 146 КК України, які є тяжким та особливо тяжким кримінальними правопорушеннями, особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.

Згідно з п.1, 4 ч.1 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.

Керуючись ст.ст. 183 ч.2 п.4, 177, 178, 181, 182, 197, 205, 331, 336, 376 ч.2 КПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на не пов`язаний з триманням під віртою та визначення розміру застави відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на шістдесят днів, тобто до 02 червня 2024 року, без визначення розміру застави.

Зобов`язати Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області (24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Сагайдачного, 1/30, телефон (04337) 6-24-07, електронна пошта inbox@mpm.vn.court.gov.ua, вебсайт https://mpm.vn.court.gov.ua/sud0215/ забезпечити:

- участь перекладача ОСОБА_13 в судовому засіданні08травня 2024 року о 14 год. 30 хв.;

- працездатність апаратного комплексу для відеоконференцзв`язку з Московським районним судом м. Харкова.

Ухвала в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_8 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повну ухвалу суду оголосити о 14.00 год. 05 квітня 2024 р.

Суддя ОСОБА_1