Постанова № 11837526, 08.10.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2010 рокуСправа № 2а-2327/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника відповідача Бугайова А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 26.07.2010 року № 0000822301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 140674 грн., в т. ч. 93782 грн. основного платежу та 46892 грн. штрафних санкцій, та № 0000832301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 208607 грн., в т. ч. 139071 грн. основного платежу та 69536 грн. штрафних санкцій,

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на хибність висновків відповідача у акті перевірки, вважає, що товариством не порушено вимог чинного податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту.

27.09.2010 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

У клопотанні від 06.10.2010 року представник позивача просив справу розглянути без участі представника товариства.

Відповідач у запереченні на позовну заяву вимог товариства не визнав, зазначаючи, що підприємством неправомірно віднесено до валових витрат суми по придбанню інформаційних-консультаційних послуг, оскільки такі витрати не підтверджені належними первинним документами, суми поворотної фінансової допомоги, погашеної шляхом взаємозаліку внаслідок передачі позикодавцю основних засобів, а також не проведено коригування податкового кредиту на суму вартості товару, повернутого товариству «Кайросбуд».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у запереченні, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

Актом Луцької ОДПІ № 4141/23-50/05505667 від 14.07.2010 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року встановлено, що позивачем зайво включено до валових витрат 30000 грн., сплачених підприємцю ОСОБА_3 за надані інформаційно-консультаційні послуги. Перевіркою встановлено, що акт № ДА-000018 здачі прийняття робіт (надання послуг) складений без належного оформлення, у ньому відсутнє відображення питань, з яких здійснені консультації, відсутня інформація про характер послуг, які були надані.

Відповідно п. 1.1.1 договору від 01.07.2006 р. про надання послуг по управлінню з фінансових питань, укладеного підприємством із підприємцем ОСОБА_4, виконавець приймає на себе зобов'язання виконувати від імені замовника наступні дії: надавати послуги з управління фінансовими питаннями, консультацій з питань бухгалтерського обліку, податкового, формування та подачі звітності, згідно з передбаченою посадовою інструкцією заступника генерального директора з фінансових питань. Відповідно п. 2.2.1 вказаного договору Виконавець зобов'язаний належним чином та якісно виконувати роботу за даним договором та п.2.2.5 після виконання повернути Замовнику всю документацію по даній справі.

В наданих при перевірці документах та акті виконаних робіт не зазначено, яку саме роботу проведено, які документи використовувались, тощо.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Під час розгляду справи представнику позивача було запропоновано подати суду докази в підтвердження використання у господарській діяльності товариства результатів наданих підприємцем ОСОБА_3 консультаційних послуг. Однак, жодного доказу товариством суду не надано, як не надано і в процесі проведення перевірки Луцькій ОДПІ.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи те, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, при перевірці встановлено відсутність такого звязку, дані висновки не спростовані позивачем належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про безпідставність зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок витрат, понесених ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» при придбанні інформаційних послуг.

Актом перевірки № 4141/23-50/05505667 від 14.07.2010 р. також встановлено, що 15.10.2008 року між громадянином ОСОБА_5 та ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» було укладено договір №15/10-08 про надання грошової фінансової допомоги (позики) в сумі 800000 грн. На виконання вимог даного договору ОСОБА_5 вніс кошти: в жовтні 2008 р. - 4866,92 грн. в касу товариства та 496000 грн. на його розрахунковий рахунок, у листопаді 2008 р. - 6346,79 грн. в касу товариства та 11500 грн. на його розрахунковий рахунок. Всього станом на 30.11.2008р. внесено позики ОСОБА_5 в сумі - 518713,71 грн.

Згідно п. 1.3 договору вищезазначена фінансова допомога повертається позикодавцю повністю або частинами у готівковому порядку, шляхом виплати грошових коштів на рахунок позикодавця. Повне повернення допомоги 20.10.2008 р.

Так як у строк, передбачений договором, фінансова допомога повернута не була, ОСОБА_5 звернувся з позовом до Луцького міськрайонного суду про стягнення боргу за договором позики.

19.11.2008 року ухвалою Луцького міськрайонного суду було затвердженого мирову угоду, згідно якої в рахунок боргу товариство передало ОСОБА_5 майно.

До затвердження судом мирової угоди 17.11.2008 року згідно податкової накладної № 2302/2 та видаткової накладної № О-0000007 ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» передало ОСОБА_5 основні засоби на загальну суму 793696 грн.

По бухгалтерському обліку дана операція відображена по рахунках Д-т-377 «Розрахунки з іншими дебіторами» - К-т 742 «Дохід від реалізації ОЗ» - 793696 грн.

У акті перевірки Луцькою ОДПІ зроблено висновок про те, що позику в сумі 518 713,71 грн. погашено шляхом взаємозаліку, в листопаді поставлено у валові витрати. В грудні вказана сума витрат (позики) була сторнована частково в сумі 227315 грн., а залишок віднесеної позики до валових витрат по взаємозаліку становить 291399 грн.

Відповідно до п. п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - поворотна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Враховуючи те, що товариством зараховано суму дебіторської заборгованості по фінансовій допомозі, наданій ОСОБА_5, в рахунок погашення суми кредиторської заборгованості ОСОБА_5 перед товариством за передані основні засоби, суд погоджується з висновками податкового органу про неправомірність віднесення 291399 грн. позики до валових витрат, оскільки у даному випадку відбувся взаємозалік зустрічних однорідних вимог, а не повернення суми позики.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та товариством, оскільки дана мирова угода була затверджена судом 19.11.2008 року, а основні засоби передані у власність ОСОБА_5 17.11.2008 року. Ні у видатковій накладній, ні у податковій накладній не зазначено, що основні засоби передаються як повернення позики. Крім того, сам факт виписки товариством «Луцьк-Оздоббуд» податкової накладної на основні засоби, нарахування з даної операції податку на додану вартість свідчать про те, що відбувся продаж майна. Операція з повернення позики не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи те, що судом встановлено безпідставність включення до валових витрат сум коштів, сплачених за надання інформаційно-консультаційних послуг підприємцем ОСОБА_3 та неправомірне віднесення до валових витрат вартості основних засобів, переданих товариством ОСОБА_5, податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 26.07.2010 року № 0000822301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 140674 грн., в т. ч. 93782 грн. основного платежу та 46892 грн. штрафних санкцій, є законним і позов про визнання його нечинним до задоволення не підлягає.

Актом перевірки Луцької ОДПІ № 4141/23-50/05505667 від 14.07.2010 р. також встановлено завищення податковою кредиту в сумі 138 738 грн. за червень 2009 р., зокрема не відображення зазначеної суми у червні 2009 р. в сторону зменшення у декларації з податку на додану вартість.

Згідно акту перевірки у грудні 2008 р. товариством придбано відповідно до договору купівлі-продажу № 7 від 24.12.2008 р. товар - плитку облицювальну для підлоги в кількості 973,6 кв.м. у ТзОВ «Кайрос-буд» відповідно до видаткової накладної № РН-000009 від 30.12.2009р. та податкової накладної № 9 від 30.12.2008р. на суму 832 428 грн., в т.ч. ПДВ - 138 738 грн.

Відповідно до податкової накладної від 30.12.2008 за № 9 на суму 832 428 гри. в т.ч. ПДВ - 138 738, 22 грн. сформовано податковий кредит за грудень 2008 р.

У червні 2009 р. відповідно до даних оборотно-сальдового балансу та оборотної відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками», а також накладної про повернення товару № 0-00000005 від 05.06.2009 р. в сумі 832 428 грн., в т.ч. ПДВ 138738 грн., проведено повернення товару ТзОВ «Кайрос-буд».

Вищевказане повернення товару знайшло своє відображення у податковому обліку ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», зокрема, по податку на прибуток здійснено коригування валових витрат через рядок 05.2 декларації в сторону зменшення в сумі 693 690 грн.

05.06.2009р. ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» отримано розрахунок № 1/9 від 05.06.2009 р. від ТзОВ «Кайросбуд» щодо коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.12.2008 р. № 9 про проведення коригування податкових зобов'язань продавця та податкового кредиту покупця в сторону зменшення в сумі 138 738 грн. Однак, ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» не провело коригування податкового кредиту.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 вказаного Закону якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку- постачальника, то:

а)постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б)отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Всупереч зазначеному позивачем не надано суду жодного доказу у спростування вищенаведеної обставини, констатованої у акті перевірки, не підтверджено правомірність формування податкового кредиту та ведення податкового обліку по ПДВ, відтак суд дійшов висновку про законність податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000832301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 208607 грн., в т. ч. 139071 грн. основного платежу та 69536 грн. штрафних санкцій.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин та вищезазначених вимог чинного законодавства суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 13.10.2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддяО. О. Андрусенко