Ухвала суду № 118370080, 15.04.2024, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Справа №225/2201/23

Провадження №1-кп/225/119/2024

У Х В А Л А

15 квітня 2024 року

приміщення суду за адресою: вул. Дружби, 4, м. Торецьк, 85200

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ЄРДР за №22023050000001736 від 28.04.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Новгородське міста Дзержинська Донецької області, громадянки України, особи з інвалідністю ІІ групи, з середньою спеціальною освітою, заміжня, утриманців не маючої, до затримання працюючої табельником станції Фенольна структурного підрозділу «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,

в с т а н о в и в:

Від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з метою запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання з підстав, зазначених в ньому.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_5 в судовому засідання з приводу клопотання прокурора зазначив наступне. ОСОБА_6 перебуває під вартою із 01.05.2023. Внаслідок катування правоохоронних органів стан здоров`я ОСОБА_6 значно погіршується. Так, ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська у справі 204/6960/23 від 12.05.2023 було доручено Державному бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорськ та Донецькій спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону, здійснити перевірку фактів, викладених у скарзі адвоката в інтересах ОСОБА_6 , поданої слідчому судді, в порядку ст.206 КПК України та зобов`язано начальника ДУ «Дніпровської установи виконання покарань N4» негайно організувати та забезпечити судово-медичне обстеження ОСОБА_6 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 р. №239/5/104. У разі встановлення факту спричинення катувань та недозволених методів слідства відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доручити Державному бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорськ, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за вказаним фактом. Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська у справі 204/8318/23 від 19.06.2023 було зобов`язано начальника ДУ «Дніпровської установи виконання покарань №4» та начальника медичної частини №4 філії ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Дніпропетровській та Донецькій областях негайно організувати та забезпечити огляд ОСОБА_6 , у лікаря онколога та проведення комп`юторної томографії або магнітно- резонансної томографії, вжити інших необхідних заходів щодо повного та всебічного медичного обстеження ОСОБА_6 . Вказане судове рішення у повному обсязі виконано у вересні 2023 року. Так, стороною захисту постійно подавались заяви та запити щодо стану здоров`я ОСОБА_6 за рік перебування останньої в умовах тримання під вартою, незважаючи на відповіді щодо задовільного стану здоров`я Лисянська схудла на 70 кілограмів. 10 жовтня 2023 року КНП «Міська клінічна лікарня №4» повідомила, що у ОСОБА_6 встановлено нові захворювання «Мікроліт правої нирки» та «Гепатомегалія» Крім того відповідно до довідки філії ЦОЗ ДКВС України у Дніпропетровській та Донецькій областях 644-ДН-24 від 07.03.2024 20.06.2023 ОСОБА_6 оглянута лікарем-онкологом КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР - Сг яєчників Т4NхМ0 ІІІст, операція (30.08.2008) екстерпація матки з придатками). 3 курси ПХТ, метастази в кістки, стан після ТГТ 4 курси ПХТ ІІ кл. гр. рекомендовано: нагляд терапевта, МСКТ ОГК, ОЧП та ОМТ з в/в контрастуванням, сцинтіграфія кісток скелету, онкомаркери Са- 125 та НЕ-4, повторний огляд після дообстеження 27.10.2023 року оглянута лікарем онкологом КНП «Міська клінічна лікарня №4». 14.04.2024 3 ДМР - Сг яєчників Т4NхМ0 ІІІст, операція (30.08.2008) екстерпація матки з придатками. 3 курси ПХТ, метастази в кістки, стан після ТГТ 4 курси ПХТ ІІІ кл. гр. Рекомендовано нагляд сімейного лікаря та онколога, R-ОГК 1 р/рік, УЗД ОЧП, ОМТ 1 р/рік. Таким чином лікар онколог вказав у діагнозі від 27.10.2023 III клінічна група онкохворих осіб, тобто - особи з доведеними злоякісними пухлинами, які закінчили радикальне лікування і перебувають в ремісії (розвитку хвороби). 06.03.2024 року оглянута лікарем терапевтом ДБЛ №4 - скарги на періодичну важкість в правому підребер`ї. Діагноз: «На момент огляду об`єктивних даних за соматичну патологію не виявлено». Рекомендовано Бх/крові, УЗД ОЧП в плановому порядку. Лисянська є інвалідом ІІ групи та онкохворою особою, за її словами перебувала на обліку лікаря - онколога. Станом на 15.03.2024 у ОСОБА_7 при опитуванні спостерігається погіршення стану здоров`я, з її слів вона не може вживати їжу. 21.03.2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було вчергово розглянуто скаргу на підставі статті 206 КПК України про надання медичної допомоги ОСОБА_6 при цьому судом не забезпечено явку ОСОБА_6 до зали судового засідання. Ухвалою суду визначено зметою забезпечення додержання прав ОСОБА_6 на доступ до якісної медичної допомоги доручити Державній установі «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» провести дослідження фактів, викладених у скарзі захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , та здійснити перевірку дотримання прав ОСОБА_6 на доступ до якісної медичної допомоги. 27.03.2024 я отримав лист від Державній установі «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в якому було зазначено, що на виконання ухвали суду до ОСОБА_6 один раз прийшов лікар терапевт та оглянув її на час огляду активних скарг не виказує. Тобто судове рішення не було ефективним для вирішення поставлених питань. 10.04.2024 ОСОБА_6 опитана в установі виконання покарань, після її опитування стало відомо, що їй не повідомили про прийняті рішення, також після того як один раз приходив терапевт жодної медичної допомоги не надавалось. Разом з цим, прокурором не надано додаткових доказів, що підтверджують існування ризиків, крім того, докази на які посилається прокурор отриманні внаслідок істотного порушення прав людини. Між тим, у разі задоволення клопотання прокурора про продовження обвинувачені ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисник просив врахувати стан здоров`я обвинуваченої ОСОБА_6 та визначити у якості альтернативи тримання під вартою заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60560 грн.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала думку свого захисника.

Заслухавши учасників судового засідання та вивчивши подані прокурором і захисником клопотання, суд зазначає таке.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 21.02.2024 обвинуваченій ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20.04.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Відповідно до вимог ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду назаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Порядок продовження строку тримання під вартою врегульовано ст.199 КПК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги, що остання обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, який становить значну суспільну небезпеку та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років позбавлення волі.

З огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_6 у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочину, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченої переховуватися від суду.

Суд також погоджується з доводами прокурора про продовження існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі.

Окрім того, продовжує існувати та не зменшився ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді незаконного впливу обвинуваченої ОСОБА_6 на свідків у кримінальному провадженні, шляхом погроз, підкупу, вмовлянь з метою дачі показань на її користь. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_6 , обвинувачується, оскільки наявність цих ризиків прокурором належно не обґрунтовано.

Відтак встановлено, що у даному кримінальному провадженні заявлені стороною обвинувачення ризики виправдовують подальше тримання особи під вартою.

При цьому суд зазначає, що тримання обвинуваченої під вартою з урахуванням тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Разом з тим, суд вважає за потрібне роз`яснити учасникам провадження, що передбачена ч.4 ст.183 КПК України можливість при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави у кримінальному провадженні є правом, а не обов`язком судді.

Згідно з п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.63 рішення у справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року), при обранні чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справах навіть про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

У будь-якому випадку зі структури ст.5 Конвенції в цілому, та її п.3, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, п. 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява №42440/06, та п. 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого.

У свою чергу, суд враховує нові дані про особу обвинуваченої ОСОБА_6 , наявність у обвинуваченої тяжкого онкологічного захворювання, інвалідності ІІ групи, її стан здоров`я, наявність сім`ї, що свідчить про міцні соціальні зв`язки обвинуваченої, наявність постійного місця проживання, а також термін, протягом якого остання утримується під вартою.

На даній стадії судового провадження, беручи до уваги тривалість утримання особи з тяжким онкологічним захворюванням під вартою, необхідність забезпечити останній спеціалізовану медичну допомогу, суд має враховувати практику ЄСПЛ, а саме: рішення по справах «Кудла проти Польщі», «Ухань проти України», «Хумматов проти Азербайджану», «Петухов проти України», у яких Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що держава повинна забезпечити тримання ув`язненої особи в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а також належним чином забезпечити її здоров`я та добробут з огляду на практичні потреби ув`язнення.

З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про можливість визначення обвинуваченій ОСОБА_6 розміру застави відповідно до положень ч.3 ст.183 КПК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину може становити від двадцяти до восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану.

Так, аналізуючи рішення ЄСПЛ, зокрема «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 суд приходить до висновку, що хоча, у відповідності до положень Конвенції розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не буде безпідставним врахування також і завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинуваченого - при цьому такий підхід був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що не суперечить пункту 3 статті 5 Конвенції.

Визначаючи відповідно до вимог ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу обвинуваченої, вважає, що ОСОБА_6 слід визначити розмір застави у виді 80 розмірів прожиткових мінімумів, що складає 242240 грн.

Такий розмір застави буде здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченої, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 суд не вбачає.

При цьому, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язки, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Керуючись ст.ст.177-178, 182, 194, 331, 369-372, 395 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» строком на 60 днів, тобто до 13 червня 2024 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України щодо обвинуваченої ОСОБА_6 визначити альтернативний запобіжний захід - заставу в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач коштів Територіальне Управління Державної судової адміністрації на рахунок НОМЕР_1 , код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави, визначити до ОСОБА_6 , такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Донецькій області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Дзержинський міський суд Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13.06.2024 року включно.

Копії ухвали направити: обвинуваченій, захиснику, прокурору - для відома; керівнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

С у д д я: ОСОБА_1