Рішення № 118347074, 15.04.2024, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2069/24

Провадження № 2/643/1826/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2024 Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Скотаря А.Ю., за участю секретаря судового засідання Ширіної Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

установив:

КП «Харківські теплові мережі» 01.03.2024 звернулось до суду з позовом в обґрунтування якого зазначило, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачами послуг з теплопостачання. Відповідачі не сплачували в повному обсязі за послуги теплопостачання, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.06.2013 до 23.02.2022 у розмірі 187537,29 грн. Також позивачем нараховано інфляційні витрати за період з лютого 2021 року до лютого 2022 року в розмірі 12491,38 грн та 3% річних за період з лютого 2021 року до лютого 2022 року в розмірі 2437,26 грн. Позивач просить стягнути з відповідачів вказану суму заборгованості з урахуванням інфляційних витрат та 3-х відсотків річних, що становить 202465,93 грн, сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою від 04.03.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити, а розгляд справи провести за його відсутністю.

Відповідачі в судові засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Савченко Т.І. подано заяву про розгляд справи за її відсутністю й відсутністю її довірителя та заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні правовідносини: відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 8) і є споживачами послуг, які надає позивач.

Згідно розрахунку, через несплату послуг за відповідачами виникла заборгованість за надані послуги з теплопостачання (опалення й гарячої води) за період з 01.06.2013 по 23.02.2022 у розмірі 187537,29 грн. Також позивачем нараховано інфляційні витрати за період з лютого 2021 року до лютого 2022 року в розмірі 12491,38 грн та 3% річних за період з лютого 2021 року до лютого 2022 року в розмірі 2437,26 грн. (а.с. 3,4).

Обов`язок споживача своєчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги, у тому числі і за послуги постачання теплової енергії та гарячої води, передбачений ст. 9, 21, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Доказів того, що послуги з опалення відповідачам не надавались, що вони не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Ураховуючи диспозитивність цивільного судочинства та надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та підстав їм не довіряти у суду не має.

Представником відповідача ОСОБА_1 подано заяву про застосування строку позовної давності.

У пункті 139 постанови ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності». Тобто при солідарному обов`язку будь-який із відповідачів може заявити про застосування позовної давності.

У Цивільному кодексі визначено два види строків позовної давності: загальний і спеціальний (ст.ст. 257, 258 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до положень ч. 3- 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 встановлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

В останнє, Кабінет Міністрів України постановою від 23.12.2022 р. № 1423 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023 року.

Згідно із законом від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону №540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Відповідно до п.12 «Перехідних і прикінцевих положень» ЦК України продовжено під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, ст.ст. 257, 258 цього Кодексу.

Проте, позивачем пред`явлено позовну заяву до суду 01.03.2024, тобто після припинення дії карантину, а тому у суду відсутні підстави для застосування п. 12 «Перехідних і прикінцевих положень» ЦК України.

Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 № 2120-розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»(зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи.

Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду у період з березня 2019 року в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.06.2013 до 28.02.2019 не підлягають задоволенню, так як пред`явлені поза межами позовної давності.

У межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.06.2013 до 28.02.2019 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

При обчислені строку позовної давності судом ураховані положення статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за-комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу.

Натомість позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.03.2019 до 23.02.2022 заявлені в межах строку позовної давності.

Шляхом математичних розрахунків, зроблених на підставі наданих доказів, судом встановлено, що заборгованість відповідачів перед позивачем за надані послуги з теплопостачання за період з 01.03.2019 до 23.02.2022 становить 93091,02 грн.

Отже, позовні вимоги мають бути задоволені частково, в межах строків позовної давності з 01.03.2019 до 23.02.2022 у розмірі 93091,02 грн.

Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

05.03.2022 Кабінетом міністрів України прийнято Постанову № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова), яка набрала чинності 06.03.2022 і застосовується з 24 лютого 2022 року. Абзац 1 п. 1 даної Постанови встановлює, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Позивач просить стягнути заборгованість що утворилась як до початку дії воєнного стану, нараховує інфляційні витрати та 3% річних за рік з лютого 2021 року до лютого 2022 року включно, що не суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином суд задовольняє позов в частині стягнення інфляційних витрат за період з лютого 2021 року до лютого 2022 року в розмірі 12491,38 грн та 3% річних за період з лютого 2021 року до лютого 2022 року в розмірі 2437,26 грн.

Отже загальна сума вимог, яка має бути задоволена судом складає 93091,02+12491,38+2437,36 = 109019,66 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: позов задоволений на 53,35%, позивачем при подачі позову до суду сплачено 3028,00 грн судового збору, відтак суд стягує з відповідачів 1615,44 грн судового збору, що у рівних частках з кожного відповідача складає 538,48 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 21, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 257, 267, 541, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ОКПО 31557119) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість з послуг теплопостачання за період з 01.03.2019 до 23.02.2022 у розмірі 93091,02 грн, інфляційні витрати за період з лютого 2021 року до лютого 2022 року в розмірі 12491,38 грн, 3% річних за період з лютого 2021 року до лютого 2022 року в розмірі 2437,26 грн, а всього 109019,66 грн (сто дев`ять тисяч дев`ятнадцять гривень 66 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1615,44 грн, в рівних частках по 538,48 грн (п`ятсот тридцять вісім гривень 48 копійок) з кожного.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Суддя А.Ю. Скотар