Вирок № 118345071, 15.04.2024, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7178/22

(1-кп/199/88/24)

ВИРОК

іменем України

15.04.2024 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12022050000000156 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Володарське Володарського району Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 7 ст. 111-1 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia) вказане кримінальне провадження, яке здійснювалося в режимі дистанційного судового провадження,

ВСТАНОВИВ:

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу ? Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями ст.ст. 1, 2 Основного Закону України Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема: Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил рф вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя , а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації (далі за текстом рф), створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу упродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі - гш зс рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей рф, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника гш зс рф ОСОБА_16 перед академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та збройних сил рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України ( АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Враховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил рф серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації, що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.

Також, представниками влади і збройних сил рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.

У березні квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія рф шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06.04.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність донецької народної республіки», за результатами 07.04.2014 якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «донецька народна республіка» (днр).

3 метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «днр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань рф, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, рф на території Донецької області так званої «днр», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680- VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

19.02.2022 керівництвом рф в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст.ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24.02.2022 Указом Президента України ОСОБА_8 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

07.03.2022 військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії спільно з представниками так званої «днр», які є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію території Маріупольського району Донецької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.

ОСОБА_5 , який з 24.07.2017 до 21.12.2021 проходив службу у відділенні поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області на посаді поліцейського-водія логістики та його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області № 722 о/с від 23.12.2021, в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, в порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17 Конституції України, добровільно зайняв посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, зрадивши українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

В період з 13 березня по 14 березня 2022 року, більш точний час встановити не виявилось можливо, ОСОБА_5 пройшов співбесіду з представниками так званої «днр», які є частиною окупаційної адміністрації рф, на предмет його переходу на сторону окупанта. У ході вказаної співбесіди ОСОБА_5 надав згоду представникам рф на добровільний вступ на посаду до структурного підрозділу окупаційної адміністрації рф, а саме незаконного правоохоронного органу так званого «мангушського ровд мвд днр».

Виконуючи свій злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, 17.03.2022 ОСОБА_5 , згідно з відеозаписом, розміщеним на відеохостингу «YouTube» на каналі з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» в публікації з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на фоні будівлі відділення поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, який розташованій за адресою: вул. Свободи, буд. 92, смт. Нікольське, Маріупольський район, Донецька область , з прапорами так званої «днр», публічно заявив про добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі в так званій «донецькій народній республіці», що є частиною окупаційної адміністрації російської федерації та добровільно вступив на посаду до структурного підрозділу окупаційної адміністрації рф на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області, а саме незаконного правоохоронного органу так званого «мангушського ровд мвд днр».

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч.1 ст.7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

ОСОБА_5 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України був сповіщений про час та місце розгляду кримінального провадження шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем його реєстрації з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», та на офіційному веб-сайті суду, однак ОСОБА_5 в судові засідання не з`явився.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області від 22.04.2022 підозрюваного ОСОБА_5 було оголошено у розшук, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.09.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2023 призначено до спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia), та відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.

ОСОБА_5 в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України був сповіщений про час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових викликів (повісток) за останнім відомим місцем його реєстрації з публікацією змісту таких повісток у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», та на офіційному веб-сайті суду, однак в судове засідання не з`явився.

Попри неявку обвинуваченого ОСОБА_5 до суду, вина останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом з дотриманням умов змагальності.

Допитаний судом свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що станом на лютий 2022 рік він займав керуючу посаду в органах поліції. З обвинуваченим ОСОБА_5 він знайомий, мали робочі стосунки, оскільки останній працював водієм чергової частини та мав звання сержанта поліції. У 2021 році ОСОБА_5 було звільнено з органів поліції. У зв`язку з окупацією населеного пункту російськими військами після повномасштабного вторгнення російською федерацією на території України, зокрема і Маріупольський район Донецької області, 26.02.2022 надійшов наказ про евакуацію. 18.03.2022 він в мережі Інтернет на фоні будівлі з російським та так званою днр прапорами, побачив ОСОБА_5 , який надавав інтерв`ю тривалістю шість хвилин, де вказував про добровільне зайняття ним посади в незаконному правоохоронному органі в так званій «донецькій народній республіці», а також про його добровільний вступ до структурного підрозділу окупаційної адміністрації рф, так званого «мангушського ровд мвд днр». ОСОБА_5 , на його думку, добровільно прийшов до незаконного створеного правоохоронного органу російськими військами, зайняв в ньому посаду, що наразі з ним і подальша доля обвинуваченого, йому не відомо, не цікаво.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що з 2018 року він прийшов на службу до органів поліції. Обвинуваченого ОСОБА_5 він знає з 2019 року, так як останній працював також в органах поліції, де був водієм чергової частини в смт. Нікольське до 2021 року. 17.03.2022 він проїжджав через смт. Нікольське, де біля будівлі, на якій були російський прапор та прапор так званої днр, побачив ОСОБА_5 , котрий був одягнутий у форму зеленого кольору та надавав інтерв`ю. Після 17.03.2022 в мережі Інтернет він побачив відеосюжет за участю ОСОБА_5 , який розповідав про його добровільний вступ до правоохоронних органів росії, має намір залишитися з народом на окупованій території, аби його «піднімати». У 2021 році ОСОБА_5 було звільнено з органів поліції України, оскільки до нього були претензії по службі. Крім того, він знає, що обвинувачений на даний час вже також не працює у незаконному створеному правоохоронному органі, залишається проживати в смт. Нікольське.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що до повномасштабного вторгнення російською федерацією на територію України, він працював оперуповноваженим у відділку поліції, де його начальником був ОСОБА_9 . Обвинуваченого ОСОБА_5 він знав упродовж довгого часу, мали дружні відносини, останній раніше працював також у відділку поліції, але через невірне ставлення до служби був звільнений. Після 24.02.2022 він перебував на окупованій території смт. Нікольське, однак після окупації смт. Нікольське в правоохоронних органах не працював. Приблизно 09.03.2022 - 10.03.2022 він бачив обвинуваченого, який перебував разом з окупантами. Він знав, що проводилася агітації зі сторони окупантів задля вступу осіб в органи поліції. Одного разу на вулиці він зустрів ОСОБА_5 , який повідомив, що має бажання вступити на службу до правоохоронних органів днр. ОСОБА_5 був першим серед тих осіб, хто пішов на сторону ворога. Також йому відомо, що обвинувачений працював у незаконному створеному органу поліції на посаді водія, їздив з особами на правопорушення, керував автомобілем «Renault Logan», білого кольору, без номерного знаку, який мав позначку «z». Коли він при зустрічі побачив ОСОБА_5 , то останній був одягнутий у чорну форму без шевронів, мав мисливський камуфляж, без знаків, на ньому були білі пов`язки, які використовував та використовує окупаційний режим. Наприкінці травня місяця 2022 року він залишив окуповану територію смт. Нікольське. Наразі він знає, що ОСОБА_5 вже не працює в поліції днр, оскільки його було звільнено. Оговорювати ОСОБА_5 у нього не має наміру, оскільки знав його тривалий час, стосунки між ними були нормальні.

Із протоколу огляду інтернет-сторінки від 26.03.2022 разом із диском, що містить відеозапис, переглянутий та досліджений у судовому засіданні убачається, що заступником начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області оглянуто інтернет-сторінку на відеохостингу « YouTube », за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 де розташовано канал з назвою «мвд днр» з цільовим відео контентом. Під час огляду створено посилання на цю сторінку у вигляді QR коду. Так, дана сторінка містить профіль каналу «ІНФОРМАЦІЯ_7» з символікою незаконно створених організацій на тимчасово окупованих територіях, скріншот має вищевказану символіку. Крім того на вказаному каналі розміщена публікація відеоролику від 17.03.2022 з назвою «правоохранители налаживают работу в пгт. Мангуш и Володарское» (мовою оригіналу). Також відеозапис має опис наступного змісту «После освобождения поселков городского типа Мангуш и Володарское сотрудники органов внутренних дел донецкой народной республики приступили к работе по восстановлению законности на ранее оккупированных Украиной районах». Відеозапис триває 06 хвилин 24 секунди, де встановлено сюжет про окупацію територій населених пунктів Мангуш та Нікольське та створення незаконного правоохоронного органу агресором. На 11 секунді відеоролику зображено захоплена будівля відділення поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області за адресою: смт. Нікольське, вул. Свободи, 92, з прапорами незаконного формування ДНР. На 1 хвилині 40 секунді вказаного ролику, на майданчику перед входом до захопленої будівлі відділення поліції № 1, зображено колишнього співробітника поліції ОСОБА_5 , який дає інтерв`ю про добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі в так званій «донецькій народній республіці», що є частиною окупаційної адміністрації російської федерації та повідомляє, що він добровільно вступив на посаду до структурного підрозділу окупаційної адміністрації рф, на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області, а саме незаконного правоохоронного органу так званого «мангушського ровд мвд днр» (т. 3, а.к.п. 6-12).

Як слідує з протоколів огляду інтернет-сторінки від 26.03.2022 разом із диском, що містить відеозапис, переглянутий та досліджений у судовому засіданні, за участю свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 оглянуто інтернет-сторінку на відеохостингу « YouTube », де було виявлено відеоролик, розміщений 17.03.2022 за посиланням htpps://www.youtube.com/KJH9Moxc67Y, з назвою «правоохранители налаживают работув пгт. Мангуш и Володарское. Під відеозаписом є опис наступного змісту «После освобождения поселков городского типа Мангуш и Володарское сотрудники органов дел донецкой народной республикии приступили к работе по восстановлению законности на ранее оккупированных Украиной районах». Під час огляду, який триває 06 хвилин 24 секунди, встановлено сюжет про окупацію територій населених пунктів Мангуш та Нікольське й створення незаконного правоохоронного органу агресором. В ході огляду свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 повідомили, що на 11 секунді відеоролику зображена захоплена будівля відділення поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області за адресою: смт. Нікольське, вул. Свободи, 92, з прапорами незаконної днр. На першій хвилині 40 секунді вказаного ролику, на майданчику перед входом до захопленої будівлі відділення поліції № 1, зображено колишнього співробітника поліції ОСОБА_5 , який дає інтерв`ю, що він добровільно вступив на посаду до структурного підрозділу окупаційної адміністрації рф, на тимчасово окупованій території Маіупольського району Донецької області, а саме незаконного правоохоронного органу так званого «мангушського ровд мвд днр» (т. 3, а.к.п. 13-16; а.к.п. 17-20).

Відповідно до копії наказу (витягу) начальника ВК УЗК ГУНП в Донецькій області № 47 о/с від 20.01.2021 ОСОБА_5 призначено на посаду сержанта поліції - поліцейським водієм логістики відділення поліції № 1 Маріупольського районного управління поліції, увільнивши його від посади поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння логістики Нікольського відділення поліції Волноваського відділу поліції (т. 3, а.к.п. 37).

Згідно копії начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 722 о/с від 23.12.2021 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення сержанта поліції ОСОБА_5 - поліцейського водія логістики відділення поліції № 1 Маріупольського районного управління поліції звільнено зі служби поліції (т. 3, а.к.п. 38);

Відповідно до копії паспорту на ім`я ОСОБА_5 , підтверджуються його анкетні дані, що останній є громадянином України (т. 3 а.к.п. 94).

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_5 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження.

Оцінюючи доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбеса, Месече і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський суд вирішив, що при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п.253).

Аналіз вищенаведених показів свідків та досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в суді у скоєнні злочинних дій, зазначених у вироку, доведена повністю.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 і правильної кваліфікації його дій за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як таких, що виразилися у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

Доводи сторони захисту про неможливість ухвалення обвинувального вироку та проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки порушується його гарантоване державою право на захист, так як ОСОБА_5 не повідомлений належним чином про час та місце розгляду кримінального провадження щодо нього, а тому на даний час відсутні законні підстави для визнання обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим, суд вважає неспроможними та не може прийняти їх до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

Акціонерним Товариством «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території з 24.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення Акціонерним Товариством «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до російської федерації та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території російської федерації та тимчасово окупованої території немає можливості.

Попри неявку обвинуваченого ОСОБА_5 до суду, вина останнього у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені судом з дотриманням умов змагальності.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , повідомлення про змінену раніше повідомленої підозри та про нову підозру останньому 19.08.2022 були надруковані в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження на офіційному сайті Офісу Генарального Прокурора та в газеті «Урядовий Кур`єр» № 180 ( 7301 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 де розміщено наступні відомості: ПОВІСТКА про виклик ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , актуальне місце проживання якого не встановлено, на підставі ст.ст. 133, 135, 276, 277, 278, 279 КПК України, Вам необхідно з`явитися 23.08.2022 в період часу з 09:00 години до 14:00 години, до службового кабінету Донецької обласної прокуратури, до слідчого в ОВС СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях капітана юстиції ОСОБА_13 (номер телефону НОМЕР_3 ), за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 32 , для вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у кримінальному провадженні №12022050000000156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-7 КК України. Окрім того, Вам необхідно з`явитися 24.08.2022, 25.08.2022 та 26.08.2022 в період часу з 09:00 години до 14:00 години для допиту в якості підозрюваного та проведення інших процесуальних дій. Після опублікування оголошення в пресі підозрюваний вважається повідомленим про дату, час та місце виклику (т. 3, а.к.п. 63, а.к.п. 64, а.к.п. 64).

Повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: 17.09.2022 та 22.09.2022 у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження: Офіс Генерального Прокурора та в газеті «Урядовий Кур`єр» № 201 ( 7322 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 розміщено: ПОВІДОМЛЕННЯ про здійснення спеціального досудового розслідування Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022050000000156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2022 стосовно громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , актуальне місце проживання якого не встановлено, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Повний текст ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування розміщується на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 ПОВІСТКА про виклик ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування Підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , актуальне місце проживання якого не встановлено, відповідно до ст.ст. 133, 135, 297-5 КПК України, Вам необхідно з`явитися 22.09.2022 о 09 годині 00 хвилин до службового кабінету Донецької обласної прокуратури, до слідчого в ОВС СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях капітана юстиції ОСОБА_13 (номер телефону НОМЕР_3 ), за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Боброва, буд. 32 , для повідомлення про завершення досудового розслідування, відкриття й ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також вручення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022050000000156, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2022, в якому Ви є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України. Разом з цим повідомляємо, що у разі неприбуття на виклик слідчого без поважних причин, перелік яких наведений у ст. 138 КПК України, настають наслідки, передбачені ст. 139 КПК України. Після опублікування оголошення в пресі підозрюваний вважається повідомленим про дату, час та місце виклику. (т. 3 а.к.п. 90, 91).

Копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України, направлялись захисникам ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , які згідно доручень центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від: 01.04.2022 № 028-0001505; 26.08.2022 № 004-40001472, забезпечила безоплатну вторинну правову допомогу обвинуваченому ОСОБА_5 .

Будь-які клопотання від обвинуваченого ОСОБА_5 на адресу суду не надходили.

Під час досудового розслідування на підставі постанови слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області від 22.04.2022 досудове розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_5 було зупинено та останнього було оголошено у розшук (т. 3, а.к.п. 39-44).

Як слідує з ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2022 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022050000000156 від 25.03.2022 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України (т. 3, а.к.п. 86).

З вищевказаного слідує, що органом досудового розслідування вживалося всіх можливих, передбачених вимогами КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Стороною захисту після постановлення ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2022 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України, реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) сторона захисту, яка отримували необхідні процесуальні документи, ознайомилася з матеріалами кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13.12.2023 здійснювалось спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , в судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_7 , який був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування (т. 1, а.к.п. 191-193).

Під час здійснення спеціального судового провадження судом вживалися заходи про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 для забезпечення його доступу до правосуддя, який у кожне судове засідання викликався у порядку ст. 323 КПК України шляхом розміщення публікацій оголошень про виклик обвинуваченого у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр», на сайті «Судова влада України» та шляхом направлення судових повісток про виклик обвинуваченого за останнім відомим місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 (т. 1, а.к.п. 27, а.к.п. 35, а.к.п. 41, а.к.п. 47, а.к.п. 53, а.к.п.59, а.к.п. 63, а.к.п. 69, а.к.п. 74, а.к.п. 75-76, а.к.п. 82, а.к.п. 83-84, а.к.п. 89, а.к.п. 90-91, а.к.п. 119, а.к.п. 127, а.к.п. 131, а.к.п. 132-135, а.к.п. 141, а.к.п. 142, а.к.п. 146-150, а.к.п. 152, а.к.п. 156, а.к.п. 161, а.к.п. 166-167, а.к.п. 177-181, а.к.п. 198, а.к.п. 206, а.к.п. 209, а.к.п. 2013, а.к.п. 217-218, а.к.п. 225-228; т. 2, а.к.п. 6-14, а.к.п. 26, а.к.п. 39-40, а.к.п. 42-43, а.к.п. 51-55).

Захисник ОСОБА_7 здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого ОСОБА_5 , приймав участь у допиті свідків та дослідженні доказів, виступав у судових дебатах та заперечував проти обвинувачення.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_5 був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченого, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Посилання сторони захисту щодо відсутності доказів добровільності зайняття ОСОБА_5 посади у незаконному правоохоронному органі, а також те, що обвинувачення побудовано на припущеннях, суд відхиляє виходячи з того, що на свідомий і добровільний характер дій обвинуваченого ОСОБА_5 вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та подальший розвиток.

Суд вважає, що обвинувачений усвідомлював факт окупації та агресії з боку російської федерації, створення окупаційною владою незаконних органів, зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території в умовах війни здійснював свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням.

В матеріалах провадження відсутні об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 діяв не добровільно, виконував обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи іншим особам, або інтересам держави.

Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_5 заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, не вживав та залишається проживати до теперішнього часу на окупованій території, що підтверджується повідомленнями з Головного Центру Обробки Спеціальної Інформації Державної Прикордонної Служби України від 04.03.2024 (т. 2, а.к.п. 38, 41) та показами свідка ОСОБА_10 .

Щодо доводів захисника про сумніви у достовірності оглянутого в соціальній мережі розміщеним на відеохостингу «YouTube» на каналі з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» в публікації з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де на фоні будівлі відділення поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, який розташованій за адресою: вул. Свободи, буд. 92, смт. Нікольське, Маріупольський район, Донецька область , з прапорами так званої «днр», ОСОБА_5 публічно заявив про добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі в так званій «донецькій народній республіці», що є частиною окупаційної адміністрації російської федерації та добровільно вступив на посаду до структурного підрозділу окупаційної адміністрації рф на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області, то ці доводи сторони захисту також судом відхиляються, оскільки це не скасовує тієї обставини, що ОСОБА_5 здійснював свою діяльність і до прийняття вищевказаного рішення, щодо його добровільної співпраці з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, при цьому свідок ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_5 добровільно прийшов до незаконно створеного правоохоронного органу російськими військами. А свідком ОСОБА_11 було підтверджено й те, що ОСОБА_5 був першим серед тих осіб, котра пішла на сторону ворога.

Щодо доводів сторони захисту про те, що свідкам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , допитаних судом, не відомо про зайняття посади ОСОБА_5 в правоохоронних органах рф, то суд вважає їх неспроможними і не може прийняти до уваги, оскільки обидва свідка безпосередньо допитані в судовому засіданні, підтвердили факт того, що вони бачили на відеохостингу «YouTube» на каналі з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» в публікації з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » обвинуваченого ОСОБА_5 , який заявив про прийняте ним рішення про добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі в так званій «донецькій народній республіці», що є частиною окупаційної адміністрації російської федерації та добровільність вступу на посаду до структурного підрозділу окупаційної адміністрації рф на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області, а саме незаконного правоохоронного органу так званого «мангушського ровд мвд днр», що на їх думку вказує про добровільне прийняття рішення ОСОБА_5 .

Судом не встановлено суперечностей, які б впливали на правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження. Суд не знаходить підстав сумніватися в достовірності даних показів свідків, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою. Крім того, вказані особи з обвинуваченим були знайомі тривалий час, мали добрі відносини, а тому будь-яких підстав для обмови обвинуваченого ОСОБА_5 зазначені особи не мають, відповідно і не має жодних підстав ставити під сумнів їх покази в суді, оскільки ці покази були надані під присягою.

З огляду на вищевказане, перевіряючи доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 , суд прийшов до висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення стороною захисту норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів, при цьому захисник оцінює і тлумачить такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_5 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеність вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Наявна у кримінальному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення кримінального правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення надала суду можливість ухвалити обвинувальний вирок за наслідками розгляду кримінального провадження, а доводи сторони захисту щодо неспроможності обвинувачення, висунутого ОСОБА_5 , суд належним чином перевірив та встановив, що зазначені доводи судом розцінюються лише як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності ОСОБА_5 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України зроблено з дотриманням вимог КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до норм Закону.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) згідно з якою ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Підсумовуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку та не викликають у суду сумнівів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальні правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно і відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, який вчинено проти основ національної безпеки України, в тяжкий для країни час, в умовах воєнного стану, повномасштабного вторгнення держави агресора, особою, яка раніше працювала в правоохоронних органах та був звільнений зі служби поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна, позицію захисника, який просив ухвалити виправдувальний вирок, особу самого обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі.

Також, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому треба мати на увазі, що додаткові покарання можуть приєднуватися до будь-яких видів основного покарання, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Ті види покарань, які застосовуються як додаткові, крім штрафу і конфіскації майна, можуть призначатися й тоді, коли вони не вказані в санкції закону. В такому разі рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, має містити посилання на статтю Загальної частини КК України, якою передбачено умови та порядок застосування цього виду покарання. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не зазначається у санкціях норм Особливої частини КК України і застосовується за рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 52 і ст. 54 КК України це покарання є додатковим і може бути застосоване судом лише щодо особи, засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, із наведенням у вироку відповідних мотивів.

Враховуючи те, що працюючи в правоохоронних органах ОСОБА_5 мав спеціальне звання поліцейського молодшого складу - сержант поліції та вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, суд вважає за необхідне застосувати до останнього вимоги ст.ст. 52, 54 КК України, а саме: призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання - сержант поліції, оскільки не призначення додаткового покарання ОСОБА_5 буде суперечити інтересам суспільства і держави, а також порушить охоронювані права і свободи людини.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України.

Саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Вищевказане призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою (обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України) до набрання вироком законної слід залишити без змін.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 368-370, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна, на підставі ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання - сержант поліції.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з часу приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Судді:

_____ ОСОБА_1 _____ ОСОБА_2 ____ ОСОБА_15