Рішення № 118330966, 12.04.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2024 року м. Рівне№460/1400/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 №0231444-2407-1716-UA-56060470000086729.

Виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 №0231444-2407-1716-UA-56060470000086729, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у розмірі 42206,20 грн, є протиправним, оскільки: у позивача наявні об`єкти нерухомості різних типів (квартири та житловий будинок), які не перевищують п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, тому при визначенні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно застосовується пільга передбачена пп. «в» пп. 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України (753,8 кв. м. 180 кв. м. = 573 кв. м.), натомість, у графі 8 розрахунку у рішенні «Пільга у вигляді зменшення бази оподаткування» - стоїть прочерк. Відповідно до підпункту 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Проаналізувавши, податкове повідомлення-рішення, розрахунок податку на нерухоме майно, який було надано на адвокатський запит та суму податкового зобов`язання, встановлено, що відповідачем було застосовано до ОСОБА_1 підпункт 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та збільшено суму податку на 25000 грн. Однак застосування даної норми Податкового кодексу України до позивача було неправомірним, оскільки позивач у власності має житловий будинок, з вбудованими громадськими приміщеннями, загальною площею 695,5 кв.м.; разом з цим, даний об`єкт нерухомості складається з 318 кв.м. житлової площі та 286,4 кв.м. площі вбудовано прибудованих приміщень, які не є житловими, що підтверджується технічним паспортом на вказаний об`єкт нерухомості та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №362825554; тому збільшення суми податку на 25000,00 грн є протиправним. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Виклад заперечень відповідача.

Відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 №0231444-2407-1716-UA-56060470000086729, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у розмірі 42206,20 грн, є правомірним, оскільки розрахунок податку проведений у повній відповідності з нормами Податкового кодексу України із застосуванням пільги на 180 кв. м. Відповідач також вказує, що об`єкт нерухомого майна житловий будинок з вбудованими громадськими приміщеннями загальною площею 695,5 кв. м. згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно є об`єктом «Житлової нерухомості», тому збільшення податку на 25000,00 грн є обґрунтованим. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 12.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна:

квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв. м., дата реєстрації права власності 18.02.2015 (об`єкт 1);

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 695,5 кв. м., дата реєстрації права власності 21.02.2018 (об`єкт 2);

квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 34,2 кв. м., розмір частки 17,1 кв. метрів, дата реєстрації права власності 28.10.2020 (об`єкт 3).

Відповідно до відомостей ІС «Податковий блок» підсистеми «Реєстр об`єктів житлової нерухомості» інформація (дані) щодо об`єктів нерухомого майна відповідає записам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 №0231444-2407-1716-UA-56060470000086729, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 42206,20 грн за 2022 рік (далі ППР).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення ППР, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК України), платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За правилами підпункту 266.1.2. пункту 266.1 статті 266 ПК України, визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За правилами підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно допідпунктів "а"або"б"підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно допідпунктів "а"або"б"підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно допідпункту "в"підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Зі змісту Розрахунку податку на нерухоме майно вбачається, що контролюючим органом застосовано норму (пільгу) підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України: «для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів».

Вказане застосування є обґрунтованим, оскільки у власності позивача перебувають різні типи об`єктів житлової нерухомості: житловий будинок, квартира, та 1/2 квартири.

Оскільки сума податку розрахована контролюючим органом відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, тому застосуванню підлягає також підпункт «г» підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 ПК України: «сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості»:

квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв. м., дата реєстрації права власності 18.02.2015 (об`єкт 1);

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 695,5 кв. м., дата реєстрації права власності 21.02.2018 (об`єкт 2);

квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 34,2 кв. м., розмір частки 17,1 кв. метрів, дата реєстрації права власності 28.10.2020 (об`єкт 3);

загальна площа об`єктів 753,8 кв. м.

Так, питома вага кожного об`єкта оподаткування у загальній площі становить:

(об`єкт 1) 41,2/753,8=0,054654;

(об`єкт 2) 695,5/753,8=0,922658;

(об`єкт 3) 17,1/753,8=0,022685.

При цьому, сума податку, обчислена з урахуванням підпункту «в» підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 ПК України розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості, а не зменшеної на 180 кв. м.

Зменшена база оподаткування відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України становить: 753,8 кв. м. 180 кв. м. = 573,8 кв. м.

Таким чином розрахунок суми податку становить:

об`єкт 1 1019,26 грн: 0,054654*573,8 кв. м.*32,5 грн (тобто 6500*0,5/100) =1019,26;

об`єкт 2 42206,2 грн: (0,922658*573,8 кв.м.*32,5 грн ) +25000 грн = 17206,97 + 25000 грн;

об`єкт 3 423,04 грн: 0,022685* 573,8 кв.м.*32,5 грн = 423,04 грн.

Судом установлено, що контролюючим органом винесені три податкові повідомлення-рішення від 19.06.2023 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема і оскаржуване ППР, яке стосується об`єкта 2 житлового будинку на суму податкового зобов`язання у розмірі 42206,20 грн.

При цьому, позивач оскаржує лише одне ППР, яке стосується об`єкта 2 житлового будинку.

Таким чином, здійснений контролюючим органом розрахунок податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за оскаржуваним ППР, повністю відповідає вимогам ПК України.

Позивач також зазначає, що відповідно до підпункту 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідачем застосовано підпункт 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 ПК України та збільшено суму податку на 25000 грн, однак позивач вважає, що застосування даної норми є неправомірним, оскільки позивач у власності має житловий будинок, з вбудованими громадськими приміщеннями, загальною площею 695,5 кв.м.; разом з цим, даний об`єкт нерухомості складається з 318 кв.м. житлової площі та 286,4 кв.м. площі вбудовано прибудованих приміщень, які не є житловими, що підтверджується технічним паспортом на вказаний об`єкт нерухомості та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №362825554; відповідач, житловий будинок з вбудованим громадськими приміщеннями визначив, як житлову нерухомість, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, адже ПК України чітко розмежовано об`єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об`єктів житлової нерухомості, а також об`єкти нежитлової нерухомості, тому збільшення суми податку на 25000 грн є протиправним.

Щодо таких посилань позивача суд зазначає наступне.

За приписами підпункту 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

За приписами підпункту 14.1.129. пункту 14.1 статті 14 ПК України, об`єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.

Відповідно до підпункту 14.1.129.1. підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України, будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, зокрема, включають:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо);

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За правилами підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Суд зазначає, що об`єкт нерухомого майна житловий будинок з вбудованими громадськими приміщеннями загальною площею 695,5 кв м. згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно є об`єктом «Житлової нерухомості», про що свідчить запис у графі «Тип об`єкта» - «Об`єкт житлової нерухомості»: ТАК.

При цьому, матеріали справи не містять жодних документів (доказів) на підтвердження виведення з площі житлового будинку з житлового призначення в нежитлове площі допоміжних приміщень, а тому суд відхиляє посилання позивача на те, що податковим органом протиправно враховано площу допоміжних приміщень об`єкта 286,4 кв.м, (нежитлового приміщення) до бази оподаткування житлової нерухомості позивача, що призвело до невірного розрахунку податку.

Тому збільшення контролюючим органом суми податку на 25000,00 грн у порядку підпункту 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, є правомірним та обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2023 року (справа №821/1880/17, касаційне провадження № К/9901/57108/18).

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення ППР в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС України у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ ВП 44070166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 квітня 2024 року

Суддя К.М. Недашківська