Рішення № 118327757, 25.01.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24986/23

Провадження № 2/761/2901/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.

за участю секретаря: Чигрин К.К.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Харченка М.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

в липні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Київської міської ради (надалі - КМР) про відшкодування майнової та моральної шкоди та просила стягнути із відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 39105,70 грн. та моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.06.2023 року приблизно о 20.15 вона спокійно гуляла на дитячому майданчику з дітьми, сином (9 років) і донькою (1 рік) та собакою, породи йоркширський тер`єр, біля будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 неочікувано, на них накинулись безпритульні собаки, які вибігли з сусіднього двору. Вони були брудними та поводили себе агрессивно, хоча їх ніхто не провокував, але одна з них схопила собаку позивача, породи йоркширський тер`єр та відкинула її, більше нічого зробити не встигла оскільки підбігли чоловік позивачки та люди, які також гуляли на майданчику, та прогнали безпритульних собак

Чоловік відвіз собаку у ветеринарну клініку «ЗООЛЮКС», там її оглянули, зробили рентген та встановили попередній діагноз та залишили в клініці на денному стаціонарі. Наступного дня, собаку оглянув ортопед та призначив операцію, яку цього ж дня й зробили. Після операції собаці призначили курс реабілітації, виписали необхідні препарати. Загальна перебування собаки у ветеринарній клініці склала 39105,70 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» собака, яка напала на собаку позивача, вважається безпритульною і підлягає вилову.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 28 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» Київській міській раді надано повноваження щодо управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження на території м. Київ.

Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Позивач вважає, що всупереч Законам України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про благоустрій населених пунктів», відповідачем не виконані обов`язки щодо забезпечення належного рівня благоустрою та безпечності мешканців міста, не здійснені заходи щодо впровадження та контролю за здійсненням відповідних програм контролювання чисельності безпритульних собак на вулицях міста.

Внаслідок бездіяльності відповідача, позивачка вказує на спричинення їй моральної шкоди, яка полягає у тому, що вона, як мати тепер не має можливості випускати дітей на подвір`я біля дому, хоча це житловий комплекс і територія закрита для сторонніх осіб, була змушена лікувати свою собаку, витрачали крім грошових коштів і свій час, який могла приділити сім`ї. Ця ситуація порушила ривичні життєві зв`язки і для того, щоб тримати себе в руках вона прикладає значних зусиль.

Враховуючи вищенаведене, посилаючись, серед інших, також на норми ст.ст. 23, 1166, 1167, 1174 ЦК України, позивач звернулась в суд із вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2023 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.08.2023 надійшов відзив на позов, який був долучено до матеріалів справи і в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що матеріали справи не містять документів, що підтверджують право власності на собаку, а відтак позивачем не доведено, що вона є власником йоркширського тер`єру і має право звернення до суду.

Крім того, на думку відповідача, позивачем не долучено до позову доказів належної фіксації та надання відповідної правової оцінки факту перебування безпритульних собак на адресою: АДРЕСА_1 , так як відсутні докази тому, що позивач зателефонувала за номером «102» безпосередньо з місця події, або написала заяву до поліції з метою належної фіксації факту нападу на собаку і спричинених наслідків. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності правових підстав вважати, що собаки є безпритульними і доказів наявності перебування таких собак за вказаною в позові адресою.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної із лікуванням собаки позивача, то відповідач також вказує на відсутність доказів лікування собаки саме у зв`язку із укусом собаки, тобто відсутність причинно-наслідкового зв`язку між укусом собаки та зверненням до ветеринарної клініки.

Крім того, відповідач також заперечує проти відшкодування моральної шкоди позивачу у зв`язку із відсутністю доказів її спричинення.

В судовому засіданні 14.11.2023 судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьою особою Комунальне підприємство «Київська міська лікарня ветеринарної медицини», а також в задоволенні клопотання розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, а представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову і просив відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, а також представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Так, судом встановлено і підтверджено оглянутому в судовому засіданні відеозаписом події, якою зафіксовано, що 05.06.2023 року приблизно о 20.15 позивачка ОСОБА_3 гуляла на дитячому майданчику з дітьми, сином (9 років) і донькою (1 рік) та собакою, породи йоркширський тер`єр біля будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Неочікувано, на собаку позивача накинулись безпритульні собаки, які вибігли з сусіднього двору які поводили себе агрессивно, хоча їх ніхто не провокував собак, але одна з них (чорного кольору) схопила собаку позивача, породи йоркширський тер`єр та відкинула її.

Після обстеження собаки породи йоркширський тер`єр у ветеринарній клініці «ЗООЛЮКС», зробили рентген та встановили попередній діагноз, а також залишили в клініці на денному стаціонарі, оскільки було проведено операцію, вподальшому собаці призначили курс реабілітації, виписали необхідні препарати.

Загальна вартість огляду та перебування собаки у ветеринарній клініці, яку понесла позивачка ОСОБА_3 , склала: 39105,70 грн.

Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи (а.с. 8-9) та дослідженим в судовому засіданні письмовим доказом: підсумковим рахунком по клініці Зоолюкс (з 05.06.2023 по 07.07.2023) по пацієнту Чейз (собаки породи Йоркширський тер`єр).

У відповідності до статті 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову. Повторному вилову (але не більше одного разу на рік) для проведення повторної вакцинації та адаптації підлягають тварини, які раніше були виловлені, ідентифіковані та зареєстровані. Такі тварини розміщуються у притулки для тварин або центри реабілітації тварин, або під нагляд громадських та благодійних організацій, які зобов`язані забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або повертаються до ареалу перебування (у місця вилову) для вільного проживання.

Частинами 1, 4 статті 12 цього Закону визначено, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов`язком дотримання норм і вимог цього Закону.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

В свою чергу, положеннями ст. 15 даного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин.

Притулки для тварин можуть створюватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами.

Притулки для тварин проводять свою діяльність за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел.

Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Положення про притулок для тварин затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.24 цього Закону , тимчасовій ізоляції підлягають собаки, коти та інші домашні тварини в разі, якщо на це є відповідне рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 28 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» Київській міській раді надано повноваження щодо управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження на території м. Київ.

Положеннями п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 28 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» Київській міській раді надано повноваження щодо управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження на території м. Київ. Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено.

Доказім тому, що Київської міською радою виконані обов`язки щодо забезпечення належного рівня благоустрою та безпечності мешканців міста, не здійснені заходи щодо впровадження та контролю за здійсненням відповідних програм контролювання чисельності безпритульних собак на вулицях міста, - суду надано не було.

Із зазначених норм законодавства вбачається, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та послідуючої передачі власнику або у спеціалізований притулок.

Таким чином, під час розгляд справи встановлений факт, що саме безпритульним собакою було спричинено тілесні ушкодження собаці позивачці, оскільки під час нападу господаря поряд із собакою не було і відповідачем не надано суду жодних доказів того, що вказаний собака мав господаря

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з підпунктом 7 пункту а) статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до абзаців 1, 4, 6 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пункті в) благоустрій населених пунктів передбачає: розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 цього Закону України, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;…, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Аналізуючи вказані норми права, суд приходить до висновку, що саме відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя і здоров`я жителів територіальної громади м. Києва.

З огляду на вищевказані норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статтії 1166 ЦК України у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювана шкоди. Обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Відповідно до с.ст.23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв`язку з пошкодженням його майна та нанесення шкоди здоров`ю. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивачка зазнала втрат майнового характеру внаслідок нанесення шкоди здоров`ю собаці позивачки безпритульною собакою, що призвело до проходження курсу лікування собаки позивачки, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 39105,70 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000, 00 грн., то вказані имоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Згідно положень п.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами (надалі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно п.5 цієї ж Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, судом при вирішенні спору враховано всі обставини, зокрема: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом із тим, вимогами ч.1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Натомість, саме ч. 2 вказаної норми визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

У Постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, оскільки позивачкою не надано суду доказів спричинення такої шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову виключно в частині стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди в розмірі 39105,70 грн.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті та ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд керується правилами ст.ст. 133, 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 858,88 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про благоустрій населених пунктів», ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК, -

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_3 до Київської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди , - задовольнити частково.

Стягнути із Київської міської ради на користь ОСОБА_3 39105,70 грн. матеріальної шкоди.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути із Київської міської ради на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 858,88 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик,36.

Повний текст складений 05.04.2024.

Суддя: