Рішення № 118322455, 21.03.2024, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 521/27491/23

Провадження № 2/947/1839/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді- Гниличенко М.В.

при секретарі Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Одеська Універсальна Товарна Біржа «GIP» про визнання біржового договору дійсним, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2023року представникпозивача ОСОБА_1 -адвокат ШаларуО.І., звернувсядо Малиновськогорайонного судум.Одеси зпозовом доОдеської міськоїради, в якому просить визнати дійсним біржовий договір купівлі-продажу нерухомого майна № 94/1079 від 26.12.1994 року, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 26.12.1994 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на Одеській Універсальній Товарній Біржа «GIP» і зареєстрований в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації, запис № 1645 стр. 170 кн. 74 доп. від 29.12.1994 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 25.12.2023 року передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання біржового договору дійсним на розгляд до Київського районного суду м. Одеси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 року вищевказана справа була розподілена судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22.01.2024 року про відкриття провадження по справі до участі було залучено третю особу,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору-Одеська Універсальна Товарна Біржа «GIP» та провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачам був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Київськогорайонного судум.Одесивід 21.02.2024року заміненопервісного відповідачаОдеську міськураду у цивільній справі № 521/27491/23 на належного відповідача ОСОБА_2 .

Учасники процесу сповіщені відповідно до вимог ст.ст.129,130,131 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Шалару О.І. до судового засідання не з`явились, належним чином повідомлялись, через канцелярію суду надали письмову заяву, якою позовні вимоги підтримали та просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, через канцелярію суду надала заяву, якою позовні вимоги визнала та просила розглянути справу за її відсутності.

Представник третьої особи Одеської Універсальної Товарної Біржи «GIP» в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає докази, які є в матеріалах справи повними та достатніми для розгляду справи за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 26.12.1994 року між покупцями ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як продавцем, який діяв за довіреністю № 1-9 від 04.01.1994 року, від імені ОСОБА_5 , було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №94/1079, відповідно до якого ОСОБА_4 , ОСОБА_2 придбали, а ОСОБА_3 продав квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідченого Третьою одеською держконторою 26.07.1991 року, зареєстрованого в МБТІ м.Одеси під № кн.44 доп.-84-1645 від 03 серпня 1994 року./ а.с. 4-5/.

Зазначений договірбув укладенийна ОдеськійУніверсальній ТоварнійБіржі «GIP»26.12.1994 рокута зареєстрованийв «ОМБТІ таРОН» 29.12.1994 року під № 1645 у реєстровій книзі 74доп.на сторінці 170.

Відповідно довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру за №708058-2021 від 29.04.2021 року про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.10/.

Відповідно довідки про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи № К4-70721 ф/л від 08.05.2019 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помербатько позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щовбачається ізкопії свідоцтвапро смертьсерії НОМЕР_1 , якевидано відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)від 22.04.2023року,актовий запис№ 4338 /а.с.7/.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, в яку входить нерухоме майно, а саме частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 на підставі договору № 94/1079 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською Універсальною Товарною Біржею «GIP» 26.12.1994 року, реєстраційний запис було зроблено 29.12.1994 року за реєстровим № 1645.

Єдиним спадкоємцем за законом є позивач, оскільки її мати ОСОБА_2 відмовилась від своєї частки на користь позивача ОСОБА_1 , підтвердженням чого є заява про відмову від прийняття спадщини № 1919 від 10.10.2023 року/а.с.42/.

У встановлений законом строк, позивач звернулась до державного нотаріуса Малиновської державної нотаріальної контори у м.Одеса Левіної К.М. із заявою про прийняття спадщини та для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак позивачу письмово за № 4925/02 від 13.12.2023 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що договір купівлі-продажу вищевказаної частки квартири не відповідає вимогам законодавства, яке діяло на час укладення цього договору та рекомендовано звернутись з позовом до суду./а.с.41,70/

Таким чином, перешкодою в оформленні спадщини позивачу став факт того, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений на Одеській товарнійбіржі 26.12.1994року, не був посвідчений нотаріально відповідно до законодавства, яке діяло на час укладення договору, не було визначено часток у праві власності, один із учасників діяв на підставі довіреності, у зв`язку з чим позивачка, як єдиний спадкоємець після смерті її батька ОСОБА_4 змушена звернутись до суду з даним позовом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст.153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2ст. 48 цього Кодексу.

Відповідно до законодавства, що діяло на момент укладення Договору купівлі-продажу №21435 від 12 вересня 1997 року, такий вид договору мав бути нотаріально посвідченим.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах).

.Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, яка в цілому відповідає умовам: представляє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товару, допущених до обороту на товарній біржі; якщо її учасники є членами біржі та якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за укладеною угодою дня.

На підставі ч.4 ст.15 Закону України «Про товарну біржу», угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Сторони домовились відносно усіх істотних умов договору купівлі-продажу, про предмет договору і ціну та відбулося повне виконання договору як з боку покупців, які здійснили оплату, так і з боку продавця, який прийняв оплату та передав у володіння і користування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , тобто було виконано всі істотні умови договору купівлі-продажу.

Однак, у біржовому договорі було зазначено, що він не підлягає подальшому нотаріальному посвідченню, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах технічної інвентаризації, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

З часу укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна продавець звільнила квартиру, а покупці поселились до квартири, зареєстрували договір в «ОМБТІ та РОН», здійснили реєстрацію місця проживання у квартирі, сплачували та продовжують сплачувати комунальні послуги та інші витрати за квартиру.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу вищезазначеної будівлі, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі ст.319 Цивільного Кодексу України право власності в Україні складається з права володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах.

На підставі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку (ст.16 Цивільного Кодексу України).

На підставі вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів.

Таким чином, правовідносини з приводу укладання договору купівлі-продажу у 1994 році повинні регулюватися відповідно до вимог ст.ст.47,227 ЦК України в редакції 1963 року, тобтодоговір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Із позову вбачається, що власник квартири позбавлений можливості у повній мірі розпоряджатися своєю власністю, оскільки біржовий договір не посвідчено нотаріально.

Відповідно ст.12 Закону України «Про власність», який діяв на час укладення договору, громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом, тобто позивач внаслідок купівлі-продажу квартири набув право власності на вказану квартиру.

Щодо визначення часток у праві власності, суд зазначає наступне.

Згідно зіст.355ЦК України зазначено, щомайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Приписами ч. 2ст. 370 ЦК Українивизначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Оскільки домовленостей між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо розміру часток не було, обставин, які свідчать про необхідність відступу від принципу рівності часток при визначенні їх розміру, судом не встановлено, тобто кожному співвласнику у праві спільної сумісної власності на вищевказану квартиру належить 1/2 частина, виходячи із засад рівності часток, суд вважає, що розмір часток у спільній сумісній власності є рівним, тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач не наполягав на стягненні з відповідача судового збору, суд вважає можливим судові витрати у вигляді судового збору, сплачені позивачем при зверненні до суду, віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 47, 227 ЦК України /в редакції 1963р./, ст.ст. 12,13,19,81,131,211,247,223,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Одеська Універсальна Товарна Біржа «GIP» про визнання біржового договору дійсним - задовольнити.

Визнати дійснимдоговір купівлі-продажу нерухомого майна № 94/1079 від 26.12.1994 року, а саме квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який діяв за довіреністю № 1-9 від 04.01.1994 року, від імені ОСОБА_5 , на Одеській Універсальній Товарній Біржа «GIP» і зареєстрований в «ОМБТІ таРОН»29.12.1994 року під № 1645 стр. 170 кн. 74 доп.

Визначити розмір часток у праві спільної сумісної власності, визнавши їх рівними, тобто по 1/2 частині за кожним співвласником ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , в квартирі АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.12.1994 року, зареєстрованого Одеською товарною біржею за № 94/1079.

Судові витрати у вигляді судового збору, сплачені позивачем при зверненні до суду, віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2024 року.

Суддя Гниличенко М. В.