Рішення № 118311150, 25.03.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11708/23 2/335/600/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Зайцевої С.В., розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІдеяБанк» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Шокарєвої А.В., звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Акціонерного товариства «ІдеяБанк» про захист прав споживачів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.05.2019 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», укладено договір кредиту та страхування № Z06.21778.005276710, за умовами якого АТ «Ідея Банк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 74999,00 грн., строком на 60 місяців з 18.05.2019 по 18.05.2024, зі сплатою змінюваної процентної ставки.

Згідно з п.1.5 цього договору під час користування кредитом АТ «Ідея Банк» надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «Інші послуги Банку».

Пунктом 5 Додатку 1 встановлено порядок повернення кредиту, кількість, розмір платежів та періодичність їх внесення та визначено нарахування щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості. Відповідно до колонки 7.4., п.5 Додатку 1 Позивачу нараховано наступні платежі по категорії «платежі за додаткові та супутні послуги банку»: Дата платежу заборгованості та сума платежу за обслуговування кредитної заборгованості, за період з 18.06.2019 по 18.05.2024 у загальному розмірі 125 215,34 грн.

Позивачем на виконання графіку щомісячних платежів за кредитним договором вносились щомісячні платежі, розраховані банком, у тому числі і платежі на виконання пунктів 1.5 Договору та 4,5 Паспорту споживчого кредиту, додатку №1 до Договору (плата за обслуговування кредиту), у розмірі 26 422,19 грн., яка, на думку позивача, з огляду на нікчемність пунктів 1.5 Договору та 4, 5 Паспорту споживчого кредиту, додатку №1 до Договору, позивачем зайво сплачена.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд, визнати недійсним положення пункту 1.5 договору кредиту та страхування №Z06.21778.005276710 від 18.05.2019, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості у строки та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, та зобов`язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості за вказаним договором кредиту та страхування, повернувши сплачені грошові кошти.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, у порядку спрощеного позовного провадження та призначено у справі судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, представник позивача адвокат Шокарєва А.В. направила на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника.

Представник відповідача АТ «Ідея Банк» у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

На підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, у порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.05.2019 між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» був укладений договір кредиту та страхування №Z06.21778.005276710 (далі Договір), за умовами якого, АТ «Ідея Банк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 74999,00 грн., строком на 60 місяців, з 18.05.2019 по 18.05.2024, зі сплатою змінюваної процентної ставки.

Відповідно до пункту 1.5 Договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 додатку №1 як «Інші послуги Банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті Банку.

Дослідженням доданих документів, встановлено, що загальна вартість кредиту складає 257 956,95 грн., з яких: 74 999,00 грн. - тіло кредиту; 57742,61 грн. - проценти за користування кредитом; 125 215,34 грн. інші послуги банку, відповідно до п. 5 порядку повернення кредиту Паспорту споживчого кредиту, додатку №1 до Договору кредиту та страхування №Z06.21778.005276710 від 18.05.2019.

Відповідно до банківської виписки, убачається, що позивач за період з 18.06.2019 по 28.04.2023 сплатив у рахунок погашення плати за обслуговування кредиту грошові кошти у розмірі 26 422,20 грн., на виконання умови договору про споживчий кредит.

Згідно вказаної виписки позивач сплачував у період часу з 18.06.2019 по 28.04.2023 щомісячно платіж більший ніж зазначений у Порядку повернення кредиту, який складався з погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та плати за обслуговування кредитної заборгованості. Загальна сума оплати позивачем кредиту за вищезазначений період становить 159 163,80 грн.

Встановлено, що підписані обома сторонами форми документів, які складають кредитне зобов`язання між сторонами, не містять іншої інформації про супутню послугу «обслуговування кредитної заборгованості», відтак домовленість сторін містить лише посилання про надання таких супутніх послуг та встановлюють розмір плати за надання таких супутніх послуг, однак документи, які підписувалися сторонами, не містять суті, характеру таких послуг, правовий зміст положення сторін в даних правовідносинах, їх взаємні права та обов`язки, наслідки для кожної із сторін у зв`язку з укладенням даного правочину, загалом все те, що має міститися в повноцінному договорі для його правильної кваліфікації та визначення його правового змісту.

При цьому, п. 1.5 договору містить посилання на деякий договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), який мав би бути додатком до договору у відповідній редакції, та мав би бути належним чином погоджений сторонами на момент підписання кредитного договору, шляхом проставлення на ньому власноручних підписів сторін.

Отже, відсутність договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО) у відповідній редакції, яка діяла на момент підписання Договору між сторонами, свідчить про відсутність відповідного ознайомлення позивача з положеннями ДКБОФО, у тому числі з умовами щодо додаткових послуг банку, що визначені в ДКБОФО.

Відповідач, як сторона зобов`язана до надання відповідних послуг, має вчинити відповідні дії на користь позивача, у результаті чого має виникнути для позивача результат надання послуг, тобто відповідне благо, яким позивач може безперешкодно користуватися за відповідним призначенням.

Позивачу (споживачу) за договором кредиту та страхування №Z06.21778.005276710 від 18.05.2019, не надано жодної інформації про якість, кількість, обсяг, та зміст послуги «інші послуги банку», що додатково надавалися йому за Договором. Паспорт споживчого кредиту Додаток 1 та інші складові Договору від 18 травня 2019 року мають стандартну форму, а позивач не міг об`єктивно оцінити умови споживчого кредитування, помилково придбав непотрібну йому послугу у вигляді додаткових послуг банку, зміст якої детально не розкривався надавачем послуг відповідачем.

Крім того, встановивши у Додатку 1, що є невід`ємною частиною Договору сплату щомісячних платежів за додаткові та супутні послуги банку «інші послуги банку», відповідач не зазначив безпосередньо у Договорі або додатках (тобто документах, які підписані безпосередньо позивачем), які саме послуги за вказану плату надаються позивачу, їх характер, якість та кількість, до того ж відповідачем не надано жодного звіту позивачу щодо належного виконання зобов`язань за послугою «обслуговування кредитної заборгованості».

Умова, укладеного між сторонами Договору, щодо сплати щомісячного платежу за додаткові та супутні послуги, а саме п.1.5 Договору та колонка 7.4. п.5 Додатку №1 до Договору не конкретизована відповідачем та не роз`яснена позивачу, а встановлення відповідачем плати за інформацію по кредитному зобов`язанню позивача прямо суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

За положеннями цивільного законодавства України, якими регулюються правовідносини між позичальником та кредитодавцем, за користування кредитом банк може вимагати від позичальника на постійній основі лише проценти, що також випливає із ст.20 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності із ч.1 та ч.2 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з положенням до частин першої-п`ятої ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №369/9293/15-ц (провадження №61-29646св18), від 02 вересня 2019 року у справі №361/7528/17 (провадження №61-45662св18), від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18), від 01 квітня 2020 року суду у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св19), надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідають змісту кредитних відносин.

Згідно постанови від 13.07.2022 Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №496/3134/19 відступила від висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №583/3343/19 і постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №361/392/20, та зазначила, що умови договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд приходить до висновків, що положення спірного пункту 1.5 Договору щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, у даному випадку, є несправедливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Відповідачем не надано будь-яких доказів у розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Позивач обґрунтував свої вимоги позовною заявою та матеріалами, які приєднав до позову. Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Таким чином, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Факт надання адвокатом правової допомоги підтверджено: Ордером серії АР №1133773 від 23.11.2023, на підставі договору №ПА/2023 від 12.07.2023; актом завершення етапу робіт за договором про надання правової допомоги від 29.09.2023; розрахунком (попередній) суми судових витрат від 29.09.2023; квитанцією до прибуткового касового ордера № 33 від 29.09.2023 про сплату суми у розмірі 3000,00 грн.

Виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, кількості витрачених адвокатом годин на надання правової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу, у сумі 3 000,00 гривень, є обґрунтованим та, на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, у розмірі 2147,20 грн. (дві позовні вимоги немайнового характеру).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІдеяБанк» про захистправ споживачів задовольнити повністю.

Визнати недійсним положення пункту 1.5 Договору кредиту та страхування №Z06.21778.005276710 від 18.05.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості у строки та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів у розмірі 26422 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 19 коп., сплачених ОСОБА_1 за Договором кредиту та страхування №Z06.21778.005276710 від 18.05.2019, з часу його укладення по 27.04.2023, повернувши сплачені грошові кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі 00 коп.) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.) грн.

Повне судове рішення складено 29 березня 2024 року.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення судового рішення, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Акціонерне товариство «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819, адреса: м. Львів, вул. Валова, буд. 11).

Суддя: І.А. Крамаренко