Рішення № 118299465, 08.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 рокуСправа №160/2976/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/2976/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (49000, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 70, код ЄДРПОУ: 42822115) до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ: 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (далі позивач) до Тернопільської митниці (далі відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000199/2 від 19.10.2023р.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вищевказаних рішень відповідача. Позивач як покупець та QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) як продавець уклали зовнішньоекономічний контракт від 20 грудня 2022 року MSH-1-2022 (далі Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (тачки одноколісні). Під час митного оформлення товару відповідачем прийнято спірне рішення, яке є предметом оскарження та обґрунтоване неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправними, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/2976/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом ця адміністративна справа була передана для розгляду судді Вербі І.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2976/24, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19 лютого 2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що до митної декларації позивача висунуто наступні зауваження:

1) оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 20.12.2022 №MSH-1-2022. (не містить відомостей щодо підписанта, яким підтверджується така інформація);

2) в Специфікації від 18.04.2023 №3 (умови оплати) вказано попередня оплата в розмірі 16 466,40 дол. США,в специфікації від 17.07.2023 №5 (умови оплати) вказано оплата в розмірі 25 120 дол. США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару. Копія платіжної інструкцій від 07.08.2023 №137 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: сума транзакції (127 713,40 дол.США ) згідно з графою 32 платіжної інструкцій більша, ніж сума поставки за інвойсом від 24.07.2023 № T348-2023-4;

3) платіжна інструкція від 07.08.2023 №137 не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №21;

4) встановлено, що в Рахунку від 03.10.2023 № L62080 вказано транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України. Проте, якщо замовник є резидентом та місце постачання послуг Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20% (пп. «ж» п. 186.3 ПК);

5) наданий прайс-лист містить інформацію щодо ціни товарів виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців.

Митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів.

Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці окрім наданих раніше до оформлення ЕМД додатково було надано :

1) Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 26.06.23; 2

2) Виписка з банківського рахунку № б/н від 03.09.2023;

3) Комерційну пропозицію № б/н від 03.07.23.

Листом № 001-19/10 від 19.10.2023 позивачем повідомлено митницю, що для підтвердження митної вартості надані всі наявні документи

У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі №160/2976/24 відмовлено.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

20 грудня 2022 року позивач як покупець та QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) як постачальник уклали Контракт, згідно п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує товар, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного товару. За п. 2.1. Контракту поставка товару здійснюється партіями і фіксується в специфікаціях (додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією специфікацією. Відповідно до п. 2.2. Контракту товар, що поставляється, повинен відповідати кількості, зазначеній у специфікації (додатку) до цього контракту або інвойсі, у разі поставки товару декількома партіями за однією специфікацією. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за вагою згідно вазі, зазначеній у товарно-транспортній накладні (CMR або залізничній накладній або коносаменті). Згідно п. 3.1. Контракту конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікації (додатку) до цього контракту. Сторони мають право після підписання специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди. За змістом п. 4.1. та п. 5.2. Контракту ціна на товар та умови оплати кожної партії товару зазначаються у специфікаціях.

18 квітня 2023 року позивач та QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) уклали Специфікацію №3 до Контракту (далі Специфікація №3), якою узгодили постачання товару (тачки одноколісні) на загальну суму 102680,00 долари США, строк поставки жовтень-грудень 2023 року, поставка на умовах FOB Циндао, Китай, порядок оплати: 16466,40 долари США передплата, 86213,60 долари США оплачуються протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.

17 липня 2023 року позивач та QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) уклали Специфікацію №5 до Контракту (далі Специфікація №5), якою узгодили постачання товару (тачки одноколісні) на загальну суму 25120,00 долари США, строк поставки вересень-грудень 2023 року, поставка на умовах FOB Циндао, Китай, порядок оплати: 25120,00 долари США оплачуються протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.

24 липня 2023 року QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) виставило позивачу на оплату інвойс від 24.07.2023 року №Т348-2023-4 (далі Інвойс) в рамках Специфікації №3, специфікації від 17.07.2023 року №5, якою узгоджено постачання 2 позицій тачок одноколісних одного виду на суму 13590,00 долари США та 25120,00 долари США відповідно, а разом: 38710,00 долари США.

В подальшому QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) склало пакувальний лист згідно Специфікації №3, специфікації від 17.07.2023 року №5 та Інвойсу на два контейнери.

Також QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) склало коносамент від 30.07.2023 року №BW23070484 (далі Коносамент) на транспортування вантажу до позивача на контейнері, вказані в Інвойсі. Маршрут: Циндао (Китай) Гданськ (Польща).

Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 07.08.2023 року №137 позивач сплатив на користь QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) 127713,40 долари США з призначенням платежу: оплата (111247,00), передплата (16466,40) за тачки одноколісні згідно Контракту, специфікації від 04.01.2023 року №1, специфікації від 01.02.2023 року №2, Специфікації №3.

Надалі, платіжною інструкцією в іноземній валюті від 14.11.2023 року №173 позивач сплатив на користь QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) 75908,00 долари США з призначенням платежу: оплата за тачки одноколісні згідно Контракту, специфікації від 26.04.2023 року №4 (59025,00), Специфікації №5 (16883,00).

В тому числі, 15 листопада 2023 року позивач та QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) уклали додаткову угоду №4/4 до Контракту, якою визначили порядок оплати за Специфікацією №3 наступним чином: попередня оплата в розмірі 16466,40 долари США, 86213,60 долари США сплачуються до 31.05.2024 року. Також змінено порядок оплати за Специфікацією №5: оплата 25120,00 долари США здійснюється до 31.05.2024 року.

21 жовтня 2019 року позивач як замовник та Global Container Lines Latvija SIA як перевізник уклали договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2110/912/2019 (далі Договір фрахту), згідно п. 1.1. якого перевізник зобов`язався за плату виконати фрахт вантажів замовника в порядку та на умовах цього контракту. За п. 1.2. Договору фрахту детальні умови морського перевезення визначаються в заявках, підписаних замовником.

17 липня 2023 року позивач подав Global Container Lines Latvija SIA заявку №1/47 (далі Заяка) на фрахт вантажу з порту Циндао (Китай) до порту Гданськ (Польща) Тернопіль, Україна, вантаж: тачки одноколісні. Вартість послуги: фрахт Циндао-Гданськ (2600,00 долари США), перевезення Гданськ-Мостиська-Медика (2000,00 долари США), Мостиська-Медика Тернопіль 1200,00 долари США, всього: 5800,00 долари США.

03 жовтня 2023 року Global Container Lines Latvija SIA виставило позивачу інвойс №L62080 на оплату послуг, вказаних в Заявці з тотожними послугами та їх ціною, вартість: 5800,00 долари США.

16 жовтня 2023 року позивач та Global Container Lines Latvija SIA склали акт виконаних робіт, яким визнали надання послуг в обсязі та за ціною, що вказані в Заявці.

16 жовтня 2023 року Global Container Lines Latvija SIA склало позивачу довідку про транспорті витрати, згідно яких вартість транспортування двох контейнерів, що вказані в Інвойсі та Коносаменті, склала:

1) Циндао (Китай) Гданськ (Польща) 2600,00 долари США;

2) Гданськ (Польща) Мостиська-Медика 2000,00 долари США;

3) Мостиська-Медика Тернопіль (Україна) 1200,00 долари США.

Надалі, платіжною інструкцією в іноземній валюті від 07.11.2023 року №28 позивач сплатив на користь Global Container Lines Latvija SIA 5800,00 долари США з призначенням платежу: оплата фрахту за Договором Фрахту, інвойсом від 03.10.2023 року №L62080.

Також в матеріалах справи міститься виписка по рахунку позивача з платежами за 04.08.2023 року та 07.08.2023 року, комерційна пропозиція QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) позивачу від 03.07.2023 року, прайс-лист QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO., LTD (Китай) від 26.06.2023 року, міжнародна транспортна накладна.

18 жовтня 2023 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію №23UA403070004673U8 з поставки тачок (візків) ручних несамохідних виробництва торговельної марки «Vitals», призначені для легких будівельних та садово-городних робіт з суцільним металевим каркасом та коритом з листового металу (сталь), вантажопідйомністю 180 кг, тачка одноколісна: див. доп.

Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 24.07.2023 року;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №T348-2023-4 від 24.07.2023 року;

- Домашній коносамент (House bill of lading) №BW23070484 від 30.07.2023 року;

- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №2151040006 від 03.10.2023 року;

- Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №T348-2023-4 від 24.07.2023 року;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №137 від 07.08.2023 року;

- Рахунок-фактура про надання транспортноекспедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №L62080 від 03.10.2023 року;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Акт виконаних робіт від 16.10.2023 року;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Довідка про транспортні витрат від 16.10.2023 року;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Заявка № 1/47 від 17.07.2023 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Спец-я №3 від 18.04.2023 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Спец-я №5 від 17.07.2023 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №MSH-1-2022 від 20.12.2022 року;

- Договір (контракт) про перевезення №2110/912/2019 від 21.10.2019 року.

В ході розпочатої відповідачем процедури консультації позивачем направлено відповідачу лист від 19.10.2023 року №001-19/10, яким надано пояснення щодо належності поданих документів для підтвердження митної вартості товарів, а також надано прайс-лист виробника від 26.06.2023 року, комерційну пропозицію виробника від 03.07.2023 року та платіжну банківську інструкцію №137 та виписку з банківського рахунку за серпень 2023 року.

19 жовтня 2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000199/2 щодо митної декларації №23UA403070004673U8 та скориговано митну вартість товару в сторону збільшення.

Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Зауваження №1 «оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 20.12.2022 №MSH-1-2022. (не містить відомостей щодо підписанта, яким підтверджується така інформація).

Позивач стверджував, що це твердження не відповідає дійсності, а п. 11 та п. 12 Контракту містять відповідну інформацію.

Суд констатує, що п. 11 Контракту містить відомості про сторони, а п. 12 Контракту містить підписи. При цьому продавцем вказано посадове становище підписанта (генеральний менеджер), в той час як позивачем проставлено підпис та печатку без зазначення посади підписанта. Водночас, в преамбулі Контракту вказано в особі кого діє сторона договору, щодо позивача зазначено «директор ОСОБА_1 , що діє на підставі статуту». Доказів надання відповідачу іншого екземпляру контракту під час митного оформлення до суду не надано.

Таким чином, відсутні будь-які обґрунтовані підстави для сумніву в належності підписанта Контракту зі сторони позивача, в т.ч. в наявності відповідних повноважень.

Окремо слід звернути увагу, що відповідач не розвинув своє зауваження та не вказав які на його думку наслідки створюють обставини, на які він безпідставно посилався (відсутність відомостей про підписанта), передусім для цілей визначення митної вартості товарів, а також яким чином відповідач мав намір усунути відповідні наслідки шляхом витребування у позивача визначених відповідачем документів, серед яких статутні документи або відомості про особу підписанта не запитувалися.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №2 «в Специфікації від 18.04.2023 №3 (умови оплати) вказано попередня оплата в розмірі 16 466,40 дол.США,в специфікації від 17.07.2023 №5 (умови оплати) вказано оплата в розмірі 25 120 дол.США здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.

Копія платіжної інструкцій від 07.08.2023 №137 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар,оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: сума транзакції (127 713,40 дол.США ) згідно з графою 32 платіжної інструкцій більша, ніж сума поставки за інвойсом від 24.07.2023 № T348-2023-4».

Позивач зазначав, що платіжна інструкція №137 містить належну інформацію, при цьому безпідставним є співставлення сум платіжного документу та інвойса, оскліьки платіжним документом оплачувалися одразу три специфікації.

Як вже зазначав суд, Специфікація №3 передбачає передплату 16466,40 доларів США, в свою чергу платіжною інструкцією №137 оплачено декілька специфікацій, серед яких Специфікація №3. Призначення платежу цього платіжного документу містить розподіл на оплату (111247,00) та передплату (16466,40), а також буквальне згадування Специфікації №3. Оскільки платіжною інструкцією оплачено точну суму Специфікації, відсутні будь-які підстави для сумнівів в належності платіжної інструкції №137 як доказу на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідач безпідставно співставляв суму транзакції з сумою поставки за інвойсом, оскільки платіжна інструкція однозначно та явно містить інформацію про те, що нею оплачується не лише Специфікація №3, тобто вона має відношення одразу до декількох господарських операцій, а відповідно і до різних операцій з постачання, що є звичайною діловою практикою.

Більш того, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 30.11.2018 року №815/4044/15.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року №804/4680/16.

Суд констатує, що визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.

Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №3 «платіжна інструкція від 07.08.2023 №137 не містить обов`язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №21».

Позивач вказував, що платіжна інструкція №137 оформлена належним чином.

Суд констатує наявність в платіжній інструкції №137 відмітки співробітника банку. Також платіжна інструкція №137 підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Тобто, цей документ є належним джерелом відомостей для підтвердження митної вартості товару та мав би бути оцінений відповідачем саме як платіжний документ, що підтверджує факт оплати.

Окрім цього, як вже зазначав суд, відповідач визначає митну вартість товару, в т.ч. незалежно від факту розрахунку між сторонами. Відповідно, навіть в разі, якщо це зауваження відповідача було б обґрунтованим, відповідач повинен був визначати митну вартість без платіжного документу і лише в разі недостатності інших документів додатково їх витребувати. Відповідач жодним чином не пояснив неможливість митної вартості товарів на основі сукупності інших документів, в т.ч. Специфікації №3, Специфікації №7 та Інвойсу.

Зауваження №4 «встановлено, що в Рахунку від 03.10.2023 № L62080 вказано транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України. Проте, якщо замовник є резидентом та місце постачання послуг Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20% (пп. «ж» п. 186.3 ПК).

Позивач зазначав, що постачальником є нерезидент України, а тому ПДВ не виникає.

Згідно пп. «б» п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Слід підкреслити, що в цій справі постачалися саме послуги (фрахт, перевезення).

Відповідно до пп. «ж» п. 186.3. ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно п. 208.2. ст. 208 Податкового кодексу України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Отже, нарахування ПДВ в операціях з постачання послуг нерезидентами України резиденту України здійснюється останнім, в зв`язку з чим надавач послуг не повинен включати суму ПДВ за законодавством України до розміру витрат на транспортування, що понесені резидентом України. В зворотному випадку резидент України мав би сплатити ПДВ як в зв`язку з постачанням як таким, так і в зв`язку виконанням вимог п. 208.2. ст. 208 Податкового кодексу України, тобто двічі.

При цьому згідно пп. 195.1.3. п. 195.1. ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з: постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Окрім цього, згідно п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.

Отже, в силу вимог Митного кодексу України витрати на транспортування після ввезення, тобто «на території України», як вказав сам відповідач, не входять до митної вартості.

В свою чергу відповідач не є суб`єктом контролю за сплатою позивачем податку на додану вартість, натомість лише перевіряє правильність визначення митної вартості.

Отже, це зауваження є необґрунтованим.

Зауваження №5 «наданий прайс-лист містить інформацію щодо ціни товарів виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців».

З цього приводу суд зазначає, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21, від 08.12.2022 року у справі №420/2792/19, від 23.10.2020 року у справі №810/690/17.

Також суд звертає увагу, що відповідачем не обґрунтовано значення вказаного зауваження для можливості перевірки митної вартості в наявній операції з постачання, передусім в аспекті сукупності інших наданих документів, до яких відповідачем зауважень не висловлено (Контракт, Специфікація №3, Специфікація №5, Інвойс, платіжні документи).

Враховуючи вищевикладене, зауваження відповідача є необґрунтованим.

Таким чином, усі висловлені відповідачем зауваження є необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.

Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.

Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.

Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, яке є предметом оскарження.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 5094,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.01.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці 05 квітня 2024 року, рішення постановлено в перший робочий день судді 08 квітня 2024 року.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (49000, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 70, код ЄДРПОУ: 42822115) до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ: 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару від 19.10.2023 року №UA403070/2023/000199/2.

Стягнути з Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ: 43985576) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (49000, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 70, код ЄДРПОУ: 42822115) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5094,62 гривень (п`ять тисяч дев`яносто чотири гривні 62 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко