Рішення № 118299464, 08.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Справа №160/2137/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/2137/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, 7, код ЄДРПОУ: 37806243), до відповідача-2: Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, 22-а, код ЄДРПОУ: 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/2137/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

02 лютого 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву, в якій позивач визначив в тому числі відповідачем - Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області викладену в листі №Т-35/6/1215-23/1215/17901-23 від 15.09.2023, у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діяла його матір, ОСОБА_1 , паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Чечелівський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 14-річного віку, паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови у видачі ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки в зв`язку з досягненням 14-річного віку. Позивач зазначає, що такою відмовою здійснено втручання в особисте і сімейне життя, в свою чергу відсутність паспорта обмежує громадянські права та суперечить інтересам позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2137/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

13 лютого 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 терміном дії до 03.08.2026 з присвоєнним УНЗР 20090315-04837. Окрім цього, ОСОБА_2 не надав особистої заяви.

Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27 лютого 2024 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому зокрема зазначено, що відсутність у сина дійсного паспортного документа в 14 років, суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію громадянських прав, гарантованих Конституцією та законами України. Посилання відповідача не відмінність обставин даної справи від обставин зразкової є необґрунтованими.

У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами/

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.06.2015 року серії НОМЕР_3 .

02 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача-2 із заявою про видачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України у формі книжечки.

До заяви додано копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 та паспорту громадянина України ОСОБА_1 , дві фотокартки, довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 .

Листом від 15.09.2023 року №Т-35/6/1215-23/17901-23 відповідач-2 на вищевказану заяву повідомив позивачу, що згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі Положення №2503-ХІІ) паспорт громадянина України у формі книжечки видається після досягнення 16-річного віку. Окрім цього, для документування дитини паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно після досягнення 16-річного віку надати рішення суду, що набрало законної сили про зобов`язання ДМС оформити та видати такий паспорт.

Вважаючи таку відмову відповідача-2 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі Закон №2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

На виконання ст. 5 Закону №2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення №2503-ХІІ), згідно п. 1 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ встановлено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Відповідно до п. 5 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Згідно п. 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

свідоцтво про народження;

дві фотокартки розміром 35х45 мм;

у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі №280/5678/22.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі Закон №5492-VI) встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.»

Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі Постанова №302), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Крім того, на виконання абзацу п`ятого пункту 3 Порядку № 302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302», Положення № 2503-XII розроблено Тимчасовий порядок, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, далі - Тимчасовий порядок).

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Щодо суб`єкта звернення за отриманням паспорту громадянина України.

Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Всупереч п. 13 Положення №2503-ХІІ до відповідача-2 звернувся не позивач особисто, а його матір. Вказане не відповідає вимогам законодавства та практиці Верховного Суду. Більш того, зазначене є суттєвим, оскільки законодавством саме на особу покладено обов`язок отримати такий паспорт, в зв`язку з чим і передбачено її особисте звернення. Діючи всупереч вимозі закону матір позивача навпаки обмежує сферу прав і свобод позивача, який в силу законодавства має можливість самостійно розпоряджатися своїми правами в спірних правовідносинах. Відсутність особистого волевиявлення особи в цій справі саме по собі, окрім порушення встановленого законодавством порядку отримання паспорта громадянина України, також створює обґрунтований сумнів в існуванні та змісті такого волевиявлення, оскільки дії, які могла та мала вчинити конкретна особа вчинені нею не були.

Реалізація волевиявлення особи на оформлення паспорта, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами.

З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою, сформованою відповідно до вимог Положення № 2503-XII (тобто, поданою особисто ОСОБА_2 , а не його матір`ю), що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка

Оскільки заявником не дотримано процедури звернення для оформлення паспорта, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі № 280/5678/22, поставові від 22.03.2024 року у справі № 540/4500/21, від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21 та інших.

Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.08.2023 року у справі №160/21146/22.

Отже, незалежно від змісту відповіді відповідача, заява позивача не могла бути задоволена, а тому рішення за результатом її розгляду, яким позивачу фактично відмовлено у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, є правильним по своїй суті, адже правових підстав для задоволення заяви позивача не існувало, в зв`язку з чим рішення іншого змісту відповідачем не могло бути прийнято.

Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує факту розгляду вказаного звернення в установленому законом порядку та не може бути підставою для визнання протиправною відмову відповідача і задоволення позовних вимог щодо зобов`язання останнього видати паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в неї такого права, оскільки заявниками не було дотримано процедури звернення за паспортом та не надано необхідних для цього документів.

Заявник не позбавлений права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли нею буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки.

Щодо втручання в особисту свободу позивача.

Відповідач повідомив суду та надав відповідні документи на підтвердження того, що позивач документований 03.08.2022 року паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , під час оформлення якого відбулося присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі 20090315-04837.

Попереднє отримання позивачем паспорту громадянина України у формі ID-картки та паспорту громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21, від 21.12.2022 року у справі №160/1/21. Подібне правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 13.02.2024 року у справі №160/12669/23.

Щодо зразкової справи №806/3265/17.

Суд також зазначає, що ця справа не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, оскільки у справі № 806/3265/17, на відміну від цієї справи, звертався до уповноваженого суб`єкта належним чином та із повним переліком документів, які необхідні для оформлення паспорта у формі книжечки

Подібний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі № 280/5678/22.

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Вказані обставини у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21 визнані суттєвими для розгляду справ цієї категорії та незастосування відповідних правових висновків Великої Палати Верховного Суду.

Отже, оскільки в цій справі звернення до відповідача-2 містило істотний юридичний дефект, що об`єктивно унеможливлював його задоволення, а також не відповідало встановленому порядку звернення в наявній юридичній ситуації, позовна заява задоволенню не підлягає.

Інших правових підстав для задоволення позову позивачем не заявлено, а судом не встановлено.

Відповідно, у задоволенні позовної заяви належить відмовити.

Щодо судових витрат.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, до відповідача-2: Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко