Ухвала суду № 118298675, 01.04.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15497/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «УКРССИББАНК» (попередня назва - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») про стягнення грошових коштів, за зустрічним позовом Акціонерного товариства «УКРССИББАНК» (попередня назва - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») до ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , треті особи: Марганецька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк»/АТ «УкрСиббанк») грошові кошти в розмірі 258 226,37 грн. як такі, що належать їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16 травня 2017 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Апальковим Є.В.

Позов мотивовано тим, що 16 травня 2017 державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Апальковим Є.В. на ім`я ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким до складу спадщини увійшли грошові кошти в сумі 258 226, 17 грн. розміщені на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «УкрСиббанк». Позивач зазначає, що відповідне Свідоцтво про право на спадщину за законом видане 16 травня 2017 року ОСОБА_1 на підставі довідки ПАТ «УкрСиббанк» за вих. №15/54364 від 07 грудня 2016 року наданої у відповідь на запит Марганецької державної нотаріальної контори. Надалі, за результатом звернення ОСОБА_1 до відділення банку у видачі грошових коштів у сумі 258 226, 17 грн. їй було відмовлено посилаючись на те, що рахунку № НОМЕР_1 відкритого, на ім?я ОСОБА_3 у ПАТ «УкрСиббанк» - не існує.11 липня 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» направлено на адресу Марганецької державної нотаріальної контори лист за вих. №09/31150, в якому банк просив «вважати недійсною інформацію» надану у довідці 07 грудня 2016 року за вих. №15/54364, посилаючись на наявну технічну помилку допущену працівником банку. На переконання ОСОБА_1 до неї перейшло право вимоги ОСОБА_3 , матері позивача, на повернення розміщених на рахунку у ПАТ «УкрСиббанк» грошових коштів у розмірі 258 226,37 грн. на підставі Свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого у реєстрі за № 290/2016 від 16 травня 2017 року державним нотаріусом Другої Нікопольської нотаріальної контори, що виконує обов`язки нотаріуса Марганецької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Альпаковим Є.В.

Ухвалою від 27.11.2017 року відкрито провадження у справі № 758/15497/17 за вказаним вище позовом та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв`язку з чим розгляд справи проведений в порядку загального позовного провадження.

В березні 2018 року через канцелярію суду відповідачем ПАТ «УкрСиббанк» подано зустрічну позовну заяву, в якій позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом НМО 050104 від 16 травня 2017 року, видане державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори, що виконує обов`язки нотаріуса Марганецької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Апальковим Є.В., на вклад з відсотками, що знаходиться у ПАТ «УкрСиббанк» на вкладному рахунку з залишком внеску 258 226,37 грн.

Свої позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» обґрунтовує тим, що 05 грудня 2016 на адресу ПАТ «УкрСиббанк» надійшов запит про надання інформації від Марганецької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України, підписаний Завідувачем Марганецької ДНК ОСОБА_4 . На запит нотаріуса Марганецької державної нотаріальної контори банком була надана відповідь від 07 грудня 2016 року за вих. №15/54364, в якій банк повідомив, які рахунки в ПАТ «УкрСиббанк» відкрито на ім`я померлої ОСОБА_3 . Надалі, встановлено, що вклад за рахунком №2600018068915 був помилково внесений до Свідоцтва про право на спадщину за законом НМО 050104 від 16 травня 2017 року виданого ОСОБА_1 державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори, що виконує обов`язки нотаріуса Марганецької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Апальковим Є.В., внаслідок технічної помилки допущеної працівником ПАТ «УкрСиббанк» при наданні відповіді на запит нотаріуса. Дійсним власником владу за рахунком №2600018068915 є фізична особа ОСОБА_5 .

Ухвалою від 15.03.2018 року зустрічна позовна заява ПАТ «УкрСиббанк» прийнята до провадження суду та об`єднана в одне провадження з первісним позовом.

21.02.2019 року первісним позивачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк», у якому остання заперечувала у задоволенні зустрічного позову. Відзив обґрунтований тим, що посилання ПАТ «УкрСиббанк» на допущену технічну помилку працівником банку має бути підтверджене належними та допустимими засобами доказування, а саме: первинними банківськими документами, які свідчать про справжність внесення певною особою грошових коштів на вкладний рахунок в ПАТ «УкрСиббанк».

Ухвалою від 25.06.2019 року, на підставі ст.251 ч.1 п.1ЦПК України, зупинено провадження у дані справі у зв`язку зі смертю позивача за первісним позовом та витребувано у приватного нотаріуса Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Єрьоменко Р.П. інформацію щодо кола спадкоємців ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та їх місце проживання.

Ухвалою від 24.04.2021 р. поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 18.10.2021 року замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, виключивши ОСОБА_1 з числа осіб, що беруть участь у справі, на її правонаступника - ОСОБА_2 .

В підготовчому засіданні 19.06.2023 р. закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду.

Позивач за первісним позовом, який є відповідачем за зустрічним позовом, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та розгляд справи за його відсутності не подавав.

Представник відповідача, який є позивачем за зустрічним позовом, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, від представника ПАТ «УкрСиббанк» -адвоката Дворнікової А.Ю. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій сторона відповідача за первісним позовом наполягає на задоволенні зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк» та залишення без розгляду первісного позову через систематичне та без поважних причин не з`явлення у судові засідання.

Представник третьої особи-1 за зустрічним позовом - Марганецької ДНК Дніпропетроської області в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомив, заяв про суті справи та з процесуальних питань не подавав.

Представник третьої особи-1 за зустрічним позовом - Другої Нікопольської ДНК Дніпропетроської області в судове засідання не з`явився, засобами поштового зв`язку подав заяву про розгляд справи без його участі, заяв по суті справи не подано.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, в призначеніна 19.12.2023 р. та 01.04.2023 р. судові засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_2 , будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав.

Отже, позивач, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 01.04.2024 р. не з`явився, що є повторністю (тобто двічі поспіль), із заявами про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 повідомлявся в установленому законом порядку за адресою, про яку повідомлено суд приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Єрьоменко Р.П. на запит про спадкоємців, що звернулись за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_1 .

Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Тим самим, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №465/205/17, від 28 жовтня 2021 року у справі №465/6555/16-ц.

Системний аналіз п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України та положень ст.223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явилися в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).

Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №558/9/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №757/23967/13-ц.

Як вбачається з матеріалів, справа тривалий час перебуває в провадженні суду, але після заміни первісного позивача ОСОБА_1 на її правонаступника - ОСОБА_2 (24.04.2021 р.) останній жодного разу не з`являвся ані в підготовчі засідання, ані в жодне з судових засідань після закриття підготовчого провадження (19.06.2023 р.), рухом справи не цікавився.

Крім того, ОСОБА_2 мав достеменну можливість бути обізнаним про час та місце розгляду справи, оскільки дана інформація є відкритою для учасників справи і міститься на сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що позивачем за первісним позовом було допущено повторність (другої підряд) неявки в судове засідання, а заява про розгляд справи за відсутності позивачем за первісним позовом не подана і неявка позивача перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність залишення вищевказаного позову без розгляду на підставі ст.257 ч.1 п.3 ЦПК України в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Залишення первісного позову без розгляду не позбавляє ОСОБА_2 права звернутись з аналогічними вимогами в установленому законом порядку в порядку самостійного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257 ч.1 п.3, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «УКРССИББАНК» (попередня назва - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») про стягнення грошових коштів - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 08.04.2024 р.

СуддяН. М. Ларіонова