Рішення № 118265737, 09.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 рокуСправа №160/217/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідача-2: Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідача-2: Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправною та скасувати постанову №004605 від 28 червня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що в результаті проведення рейдової перевірки (на дорозі) А/д М-02, Кіпті-Глухів-Бачівськ, 38 км транспортного засобу марки МАN ТGХ 18.440 номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 / КОGЕL 824 номерний знак НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 на ділянці дороги, старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Рублевським Ю.В. складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 032510 від 12.04.2023 року, яким виявлено порушення: абзацу 3 частини 1 статті 60, а саме: перевезення вантажів без документів на момент проведення перевірки, визначених статтею 48 «Про автомобільний транспорт».

За результатами розгляду акту Державної служби України з безпеки на транспорті Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було винесено постанову №004605 від 28 червня 2023 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в розмірі 17000,00 грн.

Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не отримував повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виступає як транспортний агент (Експедитор) який не впливає на правильність заповнення ТТН, який не здійснював самостійного перевезення вантажу за договором на організацію перевезення автомобільним транспортом, останній вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №004605 від 28 червня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03 січня 2024 року для розгляду справи №160/217/24 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01 лютого 2024 року на адресу відповідачів направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірники позовної заяви з додатками.

02 лютого 2023 року Державою службою України з безпеки на транспорті, Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірники позовної заяви з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", які міститься в матеріалах справи.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідачі відзиви на позовну заяву не надали, із заявами та клопотаннями на адресу суду не зверталися.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - позивач, РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки MAN / TGX 18.440 / KOGEL S24, номерний знак - НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

Відповідно до договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні №Л72/100423-1 від 10 квітня 2023 року, вбачається, що між ОСОБА_1 , що діє на підстав виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - "Експедитор" з одно боку, та між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 діючого на підставі виписки з ЄДР - "Перевізник" складено договор.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, перевізник зобов`язується доставляти ввірений йому Експедитором вантаж до пункту призначення в міжнародному або внутрішньому сполученні за заявками Експедитора і видати його вантажоодержувачу у встановлений термін передбачений Договором, а Експедитор зобов`язується здійснювати за перевезення вантажів встановлену плату в розмірі та строки, передбачені Договором або Заявкою.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, Перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмових заявок Експедитора, які є невід`ємною частиною Договору, яка подається Експедитором за 24 години до моменту завантаження вантажу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, виконання Перевізником зобов`язань за даним Договором підтверджується Актом наданих послуг підписаним між Експедитором і Перевізником.

Відповідно до заяви на перевезення №П-000000093889 від 10 квітня 2023 року, яка є додатком до Договору, замовник - ФОП ОСОБА_1 , виконавець - ФОП ОСОБА_3 , вантаж для перевезення: мінеральні добрива 22 тонни, адреса завантаження: вул. Винниченка, буд.76, місто Бахмач, Чернігівська область, спрямований до адреси розвантаження: вул. Польова, буд.21, село Піски, Житомирська область.

12 квітня 2023 року о 15 годині 00 хвилин співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області проводилась рейдова перевірка на а/д М-02, Кіпті-Глухів-Бачівськ, 38 км, під час якої складено акт № АР 032510, в якому зафіксовано, що перевізник допустив порушення: абзацу 3 частини 1 статті 60, а саме: перевезення вантажів без документів на момент проведення перевірки, визначених статтею 48 «Про автомобільний транспорт».

Згідно копії акту №АР 032510 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2023 року, зокрема встановлено, таке:

«Направлення на перевірку 07.04.2023 №006983.

Власник транспортного засобу марки ОСОБА_2 , MAN / TGX 18.440 / KOGEL S24, номерний знак - НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

Водій - ОСОБА_4 .

Документ, що посвідчує водія: посвідчення водія НОМЕР_7 .

У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзаці 3 частини 1, перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме: перевезення вантажів без документів на момент проведення перевірки (закінчився термін дії картки водія), визначених статтею 48 «Про автомобільний транспорт».

Пояснення водія про причини порушень: Я не знав, що термін картки водія закінчився. Картка водія стояла в тахографі».

Відповідно до товарно-транспортної накладної №840 від 12 квітня 2024 року, водій - ОСОБА_4 на автомобілі MAN НОМЕР_1 , причіп - НОМЕР_3 здійснив перевезення вантажу - Добриво мінеральне фосфорно-калійне Granfoska humic active NPK 5-15-15, маса брутто - 22 тонни.

Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт №17 від 13 квітня 2023 року, загальна вартість послуг з перевезення вантажу автомобілем MAN державний номер НОМЕР_1 з причіпом державним номер НОМЕР_8 (водій ОСОБА_4 ) за маршрутом місто Бахмач, Чернігівська область - село Піски, Житомирська область склала - 15500,00 грн.

За результатами розгляду акту, за порушення ст. ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 року №385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241, Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було винесено постанову №004605 від 28 червня 2023 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в розмірі 17000,00 грн.

Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не отримував повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виступає як транспортний агент (Експедитор), який не впливає на правильність заповнення ТТН, який не здійснював самостійного перевезення вантажу за договором на організацію перевезення автомобільним транспортом, останній вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №004605 від 28 червня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн., у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1579-р від 02 вересня 2021 року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» Державна служби з безпеки на транспорті оптимізувала шляхом реорганізації міжрегіональних територіальних органів в територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби.

Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання

Процедура проведення рейдових перевірок (на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (на дорозі), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Оформлення результатів рейдової перевірки (на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Виявлені під час рейдової перевірки (на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункти 20-22 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно із пунктами 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що на орган державного контролю покладено обов`язок розглянути справу про порушення суб`єкта господарювання не пізніше двох місяців з дня його виявлення та за наявності підстав винести постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Стосовно посилання позивача про відсутність правопорушення, допущеного перевізником, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України "Про автомобільний транспорт". Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340.

Відповідно до статті 18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до положень статті 49 Закону №2344, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Зміст статті 48 Закону №2344 дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

З урахуванням викладеного, судом вбачається, що на перевізника покладено дотримання вказаних вимог законодавства, а на водія - пред`явлення визначених документів.

Частиною 1 статті 2 Закону №2344 передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Щодо належного перевізника, суд зазначає наступне.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема:

Автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 наведені в цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:

Перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни;

Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів;

Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

З системного аналізу законодавчих норм випливає, що автомобільним перевізником може бути фізична особа, яка здійснює перевезення вантажів на комерційній основі чи за власний кошт.

Статтею 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 28/2568, наведені в цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

У розумінні статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Щодо наявності документів для здійснення внутрішніх перевезень, суд виходить з наступного.

Згідно статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на

транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року №379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 року за № 123/18861, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженими представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Абзацом 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації/перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388, зазначено, що для транспортних засобів, які перебувають, зокрема у користуванні фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов`язковою згідно з вимогами статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Отже, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу у тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу та отримати тимчасовий реєстраційний талон.

Так, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, як і інші документи з переліку:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції;

г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

Також пунктом 16 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1001 передбачено, що ліцензіат зобов`язаний зберігати такі документи: оригінали документів, копії яких подавались органу ліцензування відповідно до вимог Закону (копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та тимчасових реєстраційних талонів до них), а також оригінали документів (їх копії), які підтверджують достовірність даних, зазначених у поданих органу ліцензування документах, документи (копії) про внесення плати за видачу ліцензії - протягом строку дії ліцензії. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 по справі № 804/1521/18).

Відповідно до підпункту 2 пункту 27 Ліцензійних умов, до використання під час провадження господарської діяльності допускаються транспортні засоби, які: є власністю ліцензіата та мають свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу або надані ліцензіату в оренду, кредит, лізинг і мають свідоцтво про реєстрацію та тимчасовий реєстраційний талон, якщо передбачено їх оформлення.

Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, зокрема рейдових перевірок, в ході яких перевірці підлягає наявність визначених статтями 39, 48 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

У свою чергу, відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону №2344.

Верховний Суд у постанові від 17 липня 2018 року у справі №802/1836/17-а зазначив, що приписи Закону зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують перевезення.

У даному випадку 12 квітня 2023 року о 15 годині 00 хвилин співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області проводилась рейдова перевірка на а/д М-02, Кіпті-Глухів-Бачівськ, 38 км, під час якої складено акт № АР 032510, в якому зафіксовано, що перевізник допустив порушення: абзацу 3 частини 1 статті 60, а саме: перевезення вантажів без документів на момент проведення перевірки, визначених статтею 48 «Про автомобільний транспорт».

Згідно копії акту №АР 032510 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2023 року, зокрема встановлено, таке:

«Направлення на перевірку 07.04.2023 №006983.

Власник транспортного засобу марки ОСОБА_2 , MAN / TGX 18.440 / KOGEL S24, номерний знак - НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

Водій - ОСОБА_4 .

Документ, що посвідчує водія: посвідчення водія НОМЕР_7 .

У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзаці 3 частини 1, перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме: перевезення вантажів без документів на момент проведення перевірки (закінчився термін дії картки водія), визначених статтею 48 «Про автомобільний транспорт».

Суд погоджується з викладеним в акті перевірки в частині, що водій - ОСОБА_4 допустив порушення вимогам статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частини 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме: перевезення вантажів без документів на момент проведення перевірки (закінчився термін дії картки водія), визначених статтею 48 «Про автомобільний транспорт».

Вказане підтверджується поясненнями водія про причини порушень в акті перевірки: "Я не знав, що термін картки водія закінчився. Картка водія стояла в тахографі".

Відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Однак, суд також враховує, що саме ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки MAN / TGX 18.440 / KOGEL S24, номерний знак - НОМЕР_1 / НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 .

Крім того, відповідно до договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні №Л72/100423-1 від 10 квітня 2023 року, вбачається, що між ОСОБА_1 , що діє на підстав виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - "Експедитор" з одно боку, та між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 діючого на підставі виписки з ЄДР - "Перевізник" складено договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, перевізник зобов`язується доставляти ввірений йому Експедитором вантаж до пункту призначення в міжнародному або внутрішньому сполученні за заявками Експедитора і видати його вантажоодержувачу у встановлений термін передбачений Договором, а Експедитор зобов`язується здійснювати за перевезення вантажів встановлену плату в розмірі та строки, передбачені Договором або Заявкою.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, Перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмових заявок Експедитора, які є невід`ємною частиною Договору, яка подається Експедитором за 24 години до моменту завантаження вантажу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, виконання Перевізником зобов`язань за даним Договором підтверджується Актом наданих послуг підписаним між Експедитором і Перевізником.

Відповідно до заяви на перевезення №П-000000093889 від 10 квітня 2023 року, яка є додатком до Договору, замовник - ФОП ОСОБА_1 , виконавець - ФОП ОСОБА_3 , вантаж для перевезення: мінеральні добрива 22 тонни, адреса завантаження: АДРЕСА_2 , спрямований до адреси розвантаження: АДРЕСА_3 .

У даному випадку "Перевізником" виступає ОСОБА_3 , а ФОП ОСОБА_1 виступає "Експедитором".

Щодо неналежного повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства, суд виходить з наступного.

Сам по собі факт відсутності особи на час розгляду такої справи не позбавляє особу права спростовувати вину в суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17.

Таким чином, відповідачем було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком №1567.

З урахуванням викладеного, позивачем не надано до суду доказів на спростування виявленого порушення.

Суд зазначає, що згідно імперативного припису статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері безпеки автомобільного транспорту покладається саме на автомобільного перевізника, яким не є позивач.

Таким чином, оскаржувана постанова є актом індивідуальної дії, який прийнято не у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних відносин, суд робить висновок про наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №004605 від 28.06.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 17 000,00 грн.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Кредобанк" №75912183 від 27 грудня 2023 року.

З урахуванням задоволення адміністративного позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок).

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідача-2: Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №004605 від 28.06.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в розмірі 17 000,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник