Рішення № 118265735, 05.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 рокуСправа №160/3058/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Кіровоградській області), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.01.2024р. № 046050019155 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до заяви від 04.01.2024р. і виплатити недоотриману пенсію, починаючи з 25.12.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (за місцем свого проживання ) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки мала на цей момент достатньо загального страхового стажу роботи, а також пільгового - за Списком №1, досягла віку, з якого жінкам призначається такий вид пенсії. Розгляд заяви про призначення пенсії від 04.01.2024р. здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1. За результатами розгляду заяви від 04.01.2024р. про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та доданих до неї документів, відповідач прийняв Рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.01.2024р. за № 046050019155 на підставі того, що позивач не досягла віку 50 років. Позивач наголошує, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не врахував прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, п. 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII». Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, п. «б»-»г» ст.54 Закону №1788-ХІІ, зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, які втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Згідно п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, п. «б»-«г» ст.54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213- VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах». У зв`язку з вищевикладеним, вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 у віці 45 років, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць : жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Вказані обставини слугували підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.02.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на електронну адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що 04.01.2024 позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява про призначення пенсії від 04.01.2024 розглянута, за принципом екстериторіальності, головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким винесено рішенням від 10.01.2024 №046050019155 про відмову, а головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача листом про підстави відмови. Виходячи з вище зазначеного, при винесені позитивного рішення про призначення пенсії позивача буде перебувати на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тобто за місцем проживання. Позивач наполягає на призначенні пенсії відповідно до рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020, та на підставі ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення. Головне управління зазначає, що рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1- р/2020 не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Висновки Конституційного Суду України у рішенні від 23.01.2020 №1- р/2020 стосувались змін внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213 до Закону №1788, який як зазначено вище станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не діяв і відповідачем під час прийняття рішення не застосовувався. Водночас Закон України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся. Отже, на час виникнення умов на призначення пенсії позивачки Закон №1788, як зазначено вище, уже втратив чинність, правовідносини щодо призначення пенсії на пільгових умовах виникли після втрати ним чинності і до них цей Закон не застосовується, тому неможливе задоволення позовних вимог у цій справі на підставі норм Закону України Про пенсійне забезпечення. Відтак, відповідач вважає, що дії головного управління є правомірними та у спірних правовідносинах діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Відповідно до ч.7 ст. 162 КАС України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Відповідно до ч.13 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» від 27.04.2021 №1416-IX (далі - КАС України), положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

У газеті «Голос України» від 04.09.2021 №168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС Електронний кабінет, Електронний суд, підсистеми відеоконференцзв`язку.

Абзацом 3 підп.15.17 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України, окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади України.

Таким чином, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС починають офіційно функціонувати з 05.10.2021.

Відповідно до ч.6 ст.18 КАС України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Частини 7, 8 ст. 44 КАС України вказують, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пунктів 24, 25 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення), адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.

Абзацом 2 ч.8 ст.18 КАС України передбачено, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.

Згідно з п.16 розділу ІІІ Положення процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

Отже, надсилання процесуальних документів до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Альтернативою звернення учасників справи до названого суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».

Аналогічні правовий підхід застосований Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №340/217/22 в ухвалі від 28.11.2022.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 року у справі № 204/2321/22 сформувала наступні висновки щодо застосування норм права:

"12.1. Законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

12.2. Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

12.3. Наведені висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку".

Як зазначалося вище відповідно до ч.6 ст.18 КАС України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, як орган державної влади в обов`язковому порядку повинно бути зареєстровано в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Всупереч наведеним вимогам, поданий відзив надісланий на електронну пошту суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області без використання підсистеми «Електронний суд».

Водночас, відомості про сформування відповідачем (або його представником) зазначеного процесуального документа в підсистемі «Електронний суд» відсутні, що свідчить про використання непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу подання відзиву на позовну заяву.

З урахуванням зазначеного, даний відзив не можна вважати таким, що поданий у визначений процесуальним законом спосіб.

З урахуванням викладених обставин, оскільки відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області поданий в непередбачений законом спосіб, а тому такий відзив не враховується судом під час розгляду цієї справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, за принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії за віком була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням від 10.01.2024 р. №046050019155 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

В обґрунтування відмови у призначені пенсії зазначено:

-звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

-дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

-дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України

04.01.2024.

-відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 розділу XIV-1 Закону України Про

загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон), пенсія за

віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний

робочий день на інших роботах із особливо шкідливими і особливо важкими

умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників,

затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років (для тих, хто народився в період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року) і за наявності страхового стажу, зокрема в період з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року, не менше 19 років 6 місяців у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

-працівникам, які не мають стажу роботи із особливо шкідливими і особливо

важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту 1 частини другої

статті 114 Закону, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах

призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим

частини першої статті 26 Закону, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік

такої роботи.

-вік заявниці 45 р.

-страховий стаж особи становить 34 роки 7 місяців 18 днів.

-пільговий стаж по Списку № 1 - 8 років 9 місяців 22 дні.

-за результатом розгляду документів, до страхового стажу зараховано всі

періоди роботи.

-право на призначення пенсії відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону,

з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 50 -

річного віку, з 25.12.2028.

Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає його протиправним, в зв`язку із чим звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Пунктом першим частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу слугувало те, що вона не досягла пенсійного віку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд виходить із того, що при призначенні жінкам пенсії відповідно до пункту «а»статті 13 Закону №1788-XII(в редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII(далі- Закон №213-VIII)) необхідними умовами були: 1) досягнення 45 років;2) стаж роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Законом №213-VIII, який набув чинності 01 квітня 2015 року, необхідними умовами при призначенні пенсії за пунктом «а»статті 13 Закону №1788-XIIвизначено: 1) досягнення 50 років; 2) стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII(далі- Закон №2148-VIII), текстЗакону №1058-IVдоповнений, зокрема, статтею 114, згідно із пунктом 1 частини 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: - працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «а»статті 13 Закону №1788-XIIу редакціїЗакону №213-VIII від 02 березня 2015 рокута пунктом 1 частини 2статті 114 Закону №1058-IV від 09 липня 2003 рокув редакціїЗакону №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року.

За конституційним поданням народних депутатів УкраїниЗакон №213-VIIIперевірявся на відповідністьКонституції Українитарішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття13, частина 2 статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII(пункт 1 Рішення №1-р/2020).

У рішенні від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема,статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII(пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Пунктом 3 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020викладена юридична позиція щодо порядку виконання цьогоРішення, а саме: застосуванню підлягають положенняЗакону №1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIIIдля осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частинирішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 Конституційний Суд Українидійшов висновку, що стаття13, частина 2 статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому твердження відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення пенсійного віку, визначеного частиною 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, є безпідставними.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

У пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року в справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованогостаттею 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вирішуючи спір по суті, судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20, які відповідно до частини 5статті 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З Єдиного держаного реєстру судових рішень судом встановлено, що повний текст рішення Великої Палати Верховного Суду по справі №360/3611/20 зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 листопада 2021 року, рішення набрало законної сили 03 листопада 2021 року.

Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положенняЗакону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормамиЗакону №1788-ХІІз урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, таЗаконом №1058-ІVз іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другийу 50 років.

Норми зазначених законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак, явно суперечать один одному.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписівстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на користь невладного суб`єктаприватної особи, тобто на користь позивача.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 відхиляючи доводи скаржника, зазначила про те, що відповідно достатті 5 Закону №1058-IVдія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. АджеКонституція Українине передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того,Закон №1788-ХІІбув прийнятий раніше заЗакон №1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 також вказала на те, що не погоджується з посиланням скаржника на абзац 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідно до якого положенняЗакону №1788-ХІІзастосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинностіЗаконом №2148-VІІІмають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосуванняЗакону №1788-ХІІвідносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити ізЗакону №1788-ХІІвсі інші положення, чого зроблено не було.

При цьому, в постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зміни доЗакону №1058-IV(зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесеноЗаконом №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, тобто ранішеухвалення Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України раніше визнав неконституційним. При цьому рішення Конституційного Суду про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

З урахуванням викладеного вище, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.01.2024р. № 046050019155 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до заяви від 04.01.2024р. і виплатити недоотриману пенсію, починаючи з 25.12.2023 року.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсудутобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначенимистаттею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноваженьєдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону №1058-ІVвизначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з абзацом 2 частини 4статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначенимистаттею 2 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі №160/17081/20, від 12 листопада 2021 року у справі №160/2493/21.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд дійшов висновку, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах беручи до уваги висновки Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Частиною 2статті 2 КАС Українипередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 6 КАС Українипередбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1статті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а,) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.01.2024р. № 046050019155 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах беручи до уваги висновки Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса