Рішення № 118265231, 10.04.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 квітня 2024 р. Справа № 120/1740/24

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

13.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у врахуванні при обчисленні пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за його періоди роботи на території російської федерації з 01.04.1998 року по 26.05.1998 року, з 28.07.1998 року по 27.09.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 25.10.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 28.09.1999 року, з 14.10.1999 року по 13.12.1999 року, з 11.01.2000 року по 10.01.2001 року, з 19.01.2001 року по 18.07.2002 року, з 17.09.2002 року по 16.09.2003 року, з 11.11.2003 року по 10.11.2004 року, з 17.12.2004 року по 16.12.2005 року, з 17.01.2006 року по 16.01.2007 року, з 16.03.2007 року по 11.03.2008 року, з 22.04.2008 року по 27.03.2009 року, з 31.07.2009 року по 17.07.2010 року, з 21.07.2010 року по 16.07.2011 року, з 22.08.2011 року по 03.07.2012 року, з 05.07.2012 року по 31.05.2013 року, з 03.07.2013 року по 20.05.2014 року, з 02.07.2014 року по 03.05.2015 року, з 18.05.2015 року по 04.05.2016 року, з 27.05.2016 року по 25.05.2021 року відповідно до довідок №03/09-760, № 03/09-761, № 03/09-762, № 03/09-763, № 03/09-764 від 20.09.2021 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати з 21.01.2023 року ОСОБА_1 пенсію із врахуванням заробітної плати за його періоди роботи на території російської федерації з 01.04.1998 року по 26.05.1998 року, з 28.07.1998 року по 27.09.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 25.10.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 28.09.1999 року, з 14.10.1999 року по 13.12.1999 року, з 11.01.2000 року по 10.01.2001 року, з 19.01.2001 року по 18.07.2002 року, з 17.09.2002 року по 16.09.2003 року, з 11.11.2003 року по 10.11.2004 року, з 17.12.2004 року по 16.12.2005 року, з 17.01.2006 року по 16.01.2007 року, з 16.03.2007 року по 11.03.2008 року, з 22.04.2008 року по 27.03.2009 року, з 31.07.2009 року по 17.07.2010 року, з 21.07.2010 року по 16.07.2011 року, з 22.08.2011 року по 03.07.2012 року, з 05.07.2012 року по 31.05.2013 року, з 03.07.2013 року по 20.05.2014 року, з 02.07.2014 року по 03.05.2015 року, з 18.05.2015 року по 04.05.2016 року, з 27.05.2016 року по 25.05.2021 року відповідно до довідок №03/09-760, № 03/09-761, № 03/09-762, № 03/09-763, № 03/09-764 від 20.09.2021 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 21.01.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області йому призначено пенсію за віком на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/12879/23 від 23.10.2023 року, із зарахуванням до стажу певних періодів роботи, зокрема на території російської федерації.

Вподальшому, після призначення пенсії, зі змісту листа № 0200-0306-8/9658 від 29.01.2024 року позивач дізнався, що дані про заробітну плату за періоди роботи в російській федерації з 01.04.1998 року по 25.05.2021 року відповідно до довідок про заробітну плату № № 03/09-760, 03/09-761, 03/09-762, 03/09-763, 03/09-764 від 20.09.2021 року не взято до уваги при обчисленні розміру пенсії. Підставою не зарахування довідок відповідач зазначає, що російська федерація з 01.01.2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, відсутні сплачені страхові внески та те, що згідно вищевказаного рішення суду на відповідача лише покладено обов?язок зарахувати до стажу періоди роботи на території російської федерації та призначити пенсію.

На переконання позивача, такі дії відповідача є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

У зазначений строк позивач вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконав.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

14.03.2024 року представник відповідача подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому вказала, що періоди роботи ОСОБА_1 в російській федерації з 01.04.1998 року по 25.05.2021 року, які враховано на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі № 120/12879/23, не є страховим стажем, так як відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України, як наслідок врахувати заробітну плату за періоди роботи в російській федерації до розрахунку пенсії позивача неможливо.

Враховуючи наведене, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року по справі № 120/12879/23, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на території російської федерації з 01.04.1998 року по 26.05.1998 року, з 28.07.1998 року по 27.09.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 25.10.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 28.09.1999 року, з 14.10.1999 року по 13.12.1999 року, з 11.01.2000 року по 10.01.2001 року, з 19.01.2001 року по 18.07.2002 року, з 17.09.2002 року по 16.09.2003 року, з 11.11.2003 року по 10.11.2004 року, з 17.12.2004 року по 16.12.2005 року, з 17.01.2006 року по 16.01.2007 року, з 16.03.2007 року по 11.03.2008 року, з 22.04.2008 року по 27.03.2009 року, з 31.07.2009 року по 17.07.2010 року, з 21.07.2010 року по 16.07.2011 року, з 22.08.2011 року по 03.07.2012 року, з 05.07.2012 року по 31.05.2013 року, з 03.07.2013 року по 20.05.2014 року, з 02.07.2014 року по 03.05.201 року, з 18.05.2015 року по 04.05.2016 року, з 27.05.2016 року по 25.05.2021 року та призначити пенсію за віком з 21.01.2023 року.

Вподальшому, на підставі вказаного рішення суду, з 23.01.2023 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із зарахуванням до стажу періодів роботи на території російської федерації.

На звернення позивача щодо врахування до розрахунку пенсії заробітної плати за періоди роботи в російській федерації, відповідач листом від 29.01.2024 року №0200-0306-8/9658 повідомив, що відсутні сплачені страхові внески, а з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Таким чином, на думку відповідача, періоди роботи ОСОБА_1 в російській федерації з 01.04.1998 року по 25.05.2021 року, які враховано на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року по справі №120/12879/23, не є страховим стажем та як наслідок врахувати заробітну плату за періоди роботи в російській федерації до розрахунку пенсії позивача неможливо.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований ст.40 Закону №1058-IV.

Згідно з ч.1 ст. 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною 2 ст. 4 Закону №1058-IV визначено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за його періоди роботи на території російської федерації відповідно до довідок про заробітну плату №03/09-760, № 03/09-761, № 03/09-762, № 03/09-763, № 03/09-764 від 20.09.2021 року.

При цьому, підставою відмови відповідача слугувало те, що відсутні страхові внески на пенсійне забезпечення в Пенсійний фонд російської федерації, а з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Оцінюючи правомірність таких аргументів пенсійного органу, суд враховує те, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода від 14 січня 1993 року) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Аналіз наведених положень Угоди від 14 січня 1993 року діє підстави дійти висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13 березня 1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, а відповідно і заробітна плата за той період, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Судом встановлено, що відповідно до довідок про заробітну плату №03/09-760, № 03/09-761, № 03/09-762, № 03/09-763, № 03/09-764 від 20.09.2021 року страхові внески сплачувалися до пенсійного фонду російської федерації.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

В даному випадку позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на пенсійні виплати не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Також з трудової книжки серія НОМЕР_1 , виданої 12.08.1983 на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що в ній наявні записи про роботу позивача у вказані вище періоди на території Російської Федерації. Жодних зауважень до даних періодів роботи позивача у пенсійного органу не було.

Більше того, вказані записи в трудовій книжці містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази) та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що надані позивачем довідки про заробітну плату не підлягають легалізації у органах Пенсійного фонду України, сумнівів у достовірності викладених у них відомостей відповідачами не повідомлено, а відтак, відсутні підстави для відмови у їх зарахуванні при обчисленні розміру пенсії позивачу.

Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07.07.2014) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Суд зазначає, що надані позивачем довідки є належним та достовірним доказом, оскільки вони містять всі необхідні дані для врахування відомостей зазначених у них, а саме містять суму заробітної плати, печатку підприємства та підпис відповідальних осіб, також є записи, що довідки видані на підставі первинних документів (особових рахунків) та зазначено про утримання відповідних внесків із заробітної плати до органів Пенсійного фонду російської федерації.

Зважаючи на це, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні заробітної плати позивача при обчисленні розміру його пенсії на підставі довідок про заробітну плату №03/09-760, № 03/09-761, № 03/09-762, № 03/09-763, № 03/09-764 від 20.09.2021 року.

На переконання суду, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що у зв?язку з військовою агресією російської фелерації припинено співробітництво з цією державою.

Тому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості обчислення розміру пенсії позивача з урахуванням наданих довідок про заробітну плату, з огляду на припинення 01.012023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки, довідки видані у 2021 (до припинення Угоди).

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що органом пенсійного забезпечення безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з довідками про заробітну плату№03/09-760, № 03/09-761, № 03/09-762, № 03/09-763, № 03/09-764 від 20.09.2021 року, а тому такі дії відповідача слід визнати протиправними.

Пенсія за віком позивачу призначена відповідачем з 21.01.2023, а тому, саме з цієї дати призначена пенсія підлягає перерахунку (обчисленню) та виплаті з урахуванням довідок про заробітну плату №03/09-760, № 03/09-761, № 03/09-762, № 03/09-763, № 03/09-764 від 20.09.2021 року.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір виник у зв`язку із прийняттям відповідачем 2 спірного рішення, тому сплачений при зверненні до суду судовий збір, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії щодо відмови у врахуванні при обчисленні пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за його періоди роботи на території російської федерації з 01.04.1998 року по 26.05.1998 року, з 28.07.1998 року по 27.09.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 25.10.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 28.09.1999 року, з 14.10.1999 року по 13.12.1999 року, з 11.01.2000 року по 10.01.2001 року, з 19.01.2001 року по 18.07.2002 року, з 17.09.2002 року по 16.09.2003 року, з 11.11.2003 року по 10.11.2004 року, з 17.12.2004 року по 16.12.2005 року, з 17.01.2006 року по 16.01.2007 року, з 16.03.2007 року по 11.03.2008 року, з 22.04.2008 року по 27.03.2009 року, з 31.07.2009 року по 17.07.2010 року, з 21.07.2010 року по 16.07.2011 року, з 22.08.2011 року по 03.07.2012 року, з 05.07.2012 року по 31.05.2013 року, з 03.07.2013 року по 20.05.2014 року, з 02.07.2014 року по 03.05.2015 року, з 18.05.2015 року по 04.05.2016 року, з 27.05.2016 року по 25.05.2021 року відповідно до довідок №03/09-760, № 03/09-761, № 03/09-762, № 03/09-763, № 03/09-764 від 20.09.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати з 21.01.2023 року ОСОБА_1 пенсію із врахуванням заробітної плати за його періоди роботи на території російської федерації з 01.04.1998 року по 26.05.1998 року, з 28.07.1998 року по 27.09.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 25.10.1998 року, з 16.01.1999 року по 15.03.1999 року, з 08.07.1999 року по 28.09.1999 року, з 14.10.1999 року по 13.12.1999 року, з 11.01.2000 року по 10.01.2001 року, з 19.01.2001 року по 18.07.2002 року, з 17.09.2002 року по 16.09.2003 року, з 11.11.2003 року по 10.11.2004 року, з 17.12.2004 року по 16.12.2005 року, з 17.01.2006 року по 16.01.2007 року, з 16.03.2007 року по 11.03.2008 року, з 22.04.2008 року по 27.03.2009 року, з 31.07.2009 року по 17.07.2010 року, з 21.07.2010 року по 16.07.2011 року, з 22.08.2011 року по 03.07.2012 року, з 05.07.2012 року по 31.05.2013 року, з 03.07.2013 року по 20.05.2014 року, з 02.07.2014 року по 03.05.2015 року, з 18.05.2015 року по 04.05.2016 року, з 27.05.2016 року по 25.05.2021 року відповідно до довідок №03/09-760, № 03/09-761, № 03/09-762, № 03/09-763, № 03/09-764 від 20.09.2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Дончик Віталій Володимирович