Постанова № 11826461, 05.07.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

29 червня 2010 року Справа № 5020-9/215-1/015-10/097                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

прокурор, Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.2008, прокуратура міста Севастополя;

представник позивача, не з'явився, Севастопольська міська рада;

представник відповідача, Андросов Андрій Олександрович, приватне підприємство "Ариес";

представник відповідача, не з'явився, Комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради;

представник третьої особи, не з'явився, Комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради;

розглянувши апеляційне подання Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора та апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 11.05.2010 у справі №5020-9/215-1/015-10/097

за позовом           Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

до          приватного підприємства "Ариес" (вул. Закамчатська, 5,Севастополь,99001)

Комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради (вул. Пожарова, 7,м.Севастополь,99008)

за участю 3-ї особи Комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 48,Севастополь,99011)

для відома: прокуратура міста Севастополя (вул.Павліченко,1, 99011)

про визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди

                                                            ВСТАНОВИВ:

Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „Ариес", Державного комунального підприємства „Севастопольський комбінат благоустрою", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства „Благоустрій" Севастопольської міської ради про визнання договору про спільну діяльність №4 від 12.03.1998, укладеного між Державним комунальним підприємством "Севастопольський комбінат благоустрою" та приватним підприємством „Ариес" недійсним, застосування наслідків недійсності угоди, мотивуючи тим, що оскаржуємий договір фактично приховує угоду з суборенди земельної ділянки площею 250 кв.м, яка розташована в бухті "Омега" та власником якої є Севастопольська міська рада, а тому приватне підприємство „Ариес" безпідставно використовує земельну ділянку, розмістивши на ній кафе-бар "Робінзон".

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.05.2010 (суддя Юріна О.М.) у справі № 5020-9/215-1/015-10/097 у задоволенні позову Севастопольському міжрайонному природоохоронному прокурору в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради відмовлено.

          Не погодившись з постановленим судовим актом, Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.                    

          Не погодившись з постановленим судовим актом, Севастопольська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.                    

Доводи апеляційного подання та апеляційної скарги мотивовані невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального права.

На підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Фенько Т.П. здійснено її заміну на суддю Котлярову О.Л.

У судове засідання 29.06.2010 представник Севастопольської міської ради, Комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради, Комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

                    Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність нез’явившихся представників.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційного подання та апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційне подання та апеляційна скарга підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.

                    Як вбачається з матеріалів справи, Державному комунальному підприємству „Севастопольський комбінат благоустрою" на підставі рішення Севастопольської міської ради № 503 від19.09.1967 у постійне користування надана земельна ділянка пляжу „Омега" в районі бухти Кругла загальною площею 6,1331 гектарів, що підтверджено Державним актом на право постійного користування землею П-КМ № 005937 від 18.08.2000.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 26.06.1998 №1129-р „Про усунення порушень земельного, містобудівельного та природоохоронного законодавства при експлуатації міських пляжів" Державному комунальному підприємству „Севастопольський комбінат благоустрою" наданий дозвіл на виконання проектно-вишукувальних робіт з розробки генпланів упорядкування, реконструкції та забудови пляжних територій і робіт з уточнення меж та площ земельних ділянок, необхідних для обслуговування пляжів, та зобов'язано до 01.07.1998 укласти за погодженням з районними державними адміністраціями договори про довгострокову спільну діяльність з юридичними особами і суб'єктами підприємницької діяльності з використання територій міських пляжів (пункти 1, 5 розпорядження). 12.03.1998 між Державним комунальним підприємством „Севастопольський комбінат благоустрою" та приватним підприємством „Ариес" був укладений договір про спільну діяльність № 4.

Пунктом 1 зазначеного договору передбачено, що учасники договору на базі об'єднання майна та зусиль зобов'язуються спільно діяти для досягнення спільної господарської мети, якою є організація відпочинку громадян, їх торгівельне обслуговування та отримання прибутку від сумісної діяльності.

Згідно пункту 7.3. вищезазначеного договору сторони визначили, що він діє з моменту його підписання сторонами до 13.03.2007.

Встановлені розділом 2 Договору зобов'язання сторін передбачають з боку Державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" розташування на належних йому землях торгового об'єкта площею 250 кв.м, а з боку приватного підприємства "Ариес" - благоустрій території, на якій розміщено об'єкт.

Приватним підприємством „Ариес" був побудований об'єкт нерухомого майна - бар „Робінзон", який був введений в експлуатацію Актом державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 29.06.1998 та затверджений наказом Управління державного архітектурно - будівельного контролю № 189 від 30.06.1998.

Рішенням господарського суду м. Севастополя по справі № 20-4/023-7/090 від 10.06.2005 визнано право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю бару „Робінзон" за приватним прідприємством „Ариес" в розмірі 89,51% та за Державним комунальним підприємством "Севастопольський комбінат благоустрою" в розмірі 10,49 відсотків, яке набрало законної сили.

Оспорюючи дійсність договору про спільну діяльність №4 від 12.03.1998, прокурор та позивач вважають, що при його укладенні сторонами допущені порушення норм чинного законодавства, а саме - договір не містить істотних ознак договору про спільну діяльність та є прихованою угодою про суборенду земельної ділянки, власником якої є Севастопольська міська рада. Дані обставини з'явились підставою для звернення з позовом до суду.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним договору про спільну діяльність №4 від 12.03.1998, укладеного між Державним комунальним підприємством „Севастопольський комбінат благоустрою" та приватним підприємством „Ариес" та застосування наслідків недійсності угоди.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання Цивільним кодексом України чинності, тобто після 01.01.2004.

Відносно до цивільних відносин, які виникли до набрання Цивільним кодексом України чинності, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

Прокурором оскаржується дійсність договору на момент його укладення, у зв'язку з чим суд при розгляді спору керується Цивільним кодексом УРСР в редакції 1963 року.

Згідно статті 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно статті 430 Цивільного кодексу УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків.

Частиною 1 статті 432 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

Для договорів даного виду суттєвими є умови про предмет та мету договору, взаємні права та обов’язки учасників сумісної діяльності, обов’язки кожного з учасників, розмір та порядок внесення внесків у спільну діяльність, порядок ведення спільних справ, порядок покриття витрат та збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності.

Аналіз тексту та умов договору про співпрацю від 12.03.1998 свідчить, що основними умовами договору є його строковість, та отримання відповідачем земельної ділянки у користування за плату, тоді як до обов’язків Державного комунального підприємства „Севастопольський комбінат благоустрою" входить лише надання з належних йому земель земельної ділянки для розміщення торгового об’єкту, таким чином між сторонами фактично склалися орендні відносини.

Оскаржуємий договір фактично прикриває угоду з оренди земельної ділянки площею 250 м, розташованої в бухті Омега, та власником якої є міська рада.

          Стаття 58 Земельного кодексу України передбачає, що якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду, а саме, договір про передачу в користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку кафе-бар „Робінзон”, то застосовуються правила які регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

У тому разі, коли така угода суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсною укладеної сторонами угоди із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угоди, яку вони мали на увазі.

Згідно з положеннями статті. 8 Земельного кодексу України від 18.12.90 (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів і власники землі.

Відповідно до статті 10 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, до відання міських рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленному статтями 17 та 19 зазначеного кодексу.

Статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.90 (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) встановлювалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Статтею 15 Закону передбачалось, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця надати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір, в якому обумовлюють істотні та інші умови оренди землі.

Тобто, необхідною передумовою укладення договору оренди землі законодавцем визначено згоду власника земельної ділянки передати земельну ділянку в оренду, а отримання такої згоди орендарем має оформлюватися рішенням орендодавця про надання земельної ділянки в оренду.

Отже, обов'язковою умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, а тому договори та рішення інших осіб щодо розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права органу місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені Українського народу на управління землями, яке підлягає захисту.

Таким чином, Державне комунальне підприємство „Севастопольський комбінат благоустрою" не мало правових підстав для укладення договру про спільну діяльність від 12.03.1998, який укладений з порушенням статті 12 та 22 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року).

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладення спірної угоди) недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

Стаття 216 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки недійсності правочину.

У випадку недійсності угоди кожна зі сторні зобов’язана повернути другій стороні все що вона отримала у виконання цієї угоди.

Враховуючи, що на підставі договору про спільну діяльність відповідач отримав в користування земельну ділянку площею 250 кв.м., розташовану у бухті Омега, то він повинен повернути її позивачу, якому вона належить.

Знаходження на земельній ділянці об’єкта нерухомості, належного особам на праві спільної часткової власності передбачає користування земельною ділянкою під таким об’єктом.

З заявою про надання земельної ділянки в користування, відповідача звертався до Севастопольської иіської ради, однак рішення про передачу в користування земельної ділянки, на якій розташований кафе-бар „Робінзон”, не приймалось.

З урахуванням висловленного, судова колегія вважає, що висновки викладені у рішенні суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційне подання та апеляційна скарга підлягають задоволенню.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 3 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційне подання Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора та апеляційну скаргу Севастопольської міської ради задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2010 у справі № 5020-9/215-1/015-10/097 скасувати.

3.Позов Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради задовольнити.

          Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 12.03.1998, укладений між Державним комунальним підприємством "Севастопольський комбінат благоустрою" та приватним підприємством „Ариес".

          Зобов’язати приватне підприємство „Ариес" ( ЄДРПОУ 22314839, р/р 260041002 в СФ АППБ „Аваль”, МФО 3245, вул. Закамчатська,5, Севастополь, 99001) повернути Севастопольській міській раді ( вул.Леніна,3, Севастополь, 99011) земельну ділянку площею 250 кв.м, яка розташована в бухті "Омега", де розміщено кафе-бар „Робінзон”, отриману за договором про спільну діяльність № 4 від 12.03.1998.

Головуючий суддя                                                  

Судді