Рішення № 118264168, 20.03.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12987/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся у суд із позовом до відповідача у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є квартиронаймачем вказаної квратири. Відповідач є його сином. У квартирі проживає інший син позивача із сім`єю. Протягом тривалого часу відповідач у квартирі не проживає без поважних причин, залишив місце проживання самостійно, за житлово-комунальні послуги не сплачує. Натомість, з жовтня 2020 року по 24 лютого 2024 року відповідач проживав у м. Ірпінь. Будь-яких домовленостей щодо зберігання за ними місця проживання між сторонами не було. Реєстрація відповідача створює перешкоди у користуванні майном. У відповідності до ст. ст. 319, 321, 405 ЦК України та 71, 72 ЖК УРСР, просить позов задовольнити.

Відповідачем не подано відзиви, які би містили заперечення на позов.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Головчака М. М.

Ухвалою суду від 09.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.01.2024 у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено ОСОБА_3

24 січня 2024 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25 січня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині.

Представником третьої особи подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Просить розглянути справу у відповідності до чинного законодавства України.

У судовому засіданні позивача підтримав позов та просить такий задовольнити повністю.

У судовому засіданні відповідач заперечив проти позову та просить у такому відмовити, адже не проживає за зареєстрованим місцем проживання з поважних причин, а тому не може бути визнаний особою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, 31 січня 1986 року ОСОБА_1 видано ордер на житлове приміщення № 101 /а.с.11/.

На підставі ордера ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_4 та синами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вселилися у квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач зареєстрований за вказаною адресою з 15.03.2021, а відповідач з 08.08.1989 /а.с. 9, 44 зворотня сторона/.

Між сторонами виникли житлові відносини щодо захисту права користування житловим приміщенням шляхом втрати такого права у членів сім`ї наймача, у зв`язку з тимчасовою їх відсутністю, які регулюються нормами статей 71, 72 Житлового кодексу Української РСР.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців; якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Згідно зі ст. 72 цього Кодексу визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Отже, суд відмічає, що саме на позивача покладено обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача або членів його сім`ї (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року (справа № 490/12384/16-ц), від 22 листопада 2018 року (справа № 760/13113/14-ц), від 26 лютого 2020 року (справа № 333/6160/17), від 18 березня 2020 року (справа № 182/6536/13-ц), від 22 грудня 2021 року (справа № 758/12823/17), від 24 грудня 2020 року (справа № 369/6361/15-ц).

Суд установив, що з жовтня 2020 року по 24 лютого 2022 року відповідач фактично проживав у АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 здійснював оплату за житлово-комунальні послуги. Дані обставини підтверджено листом ОСББ «Кошового 13б/1» від 12.10.2023 /а.с. 16/.

Факт відсутності відповідач за зареєстрованим місцем проживання підтверджено також даними у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є сусідами позивача. Надали показання про те, що у спірні квартирі по проспект Свободи проживає брат відповідача із сім`єю. Відповідача давно не бачили.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Суд установив, відповідач працює у складі полігонної команди, помічником інструктора. Тимчасово мешкає у будинку, який розташований на території полігону, за адресою - 3-й кілометр траси Бориспіль-Вороньков, Бориспільський район .Київська область. Дані обставини підтверджено довідкою виконавчого комітету Бориспільської міської ради громадське формування загін територіальної оборони «Бориспіль» від 16.02.2024.

Відповідно до довідки ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» від 23.02.2024 № 2302/2024 ОСОБА_2 , тимчасово, з 01.05.2022 по теперішній час проживає у адміністративній будівлі, що належить товариству на праві власності, за адресою - 3-й кілометр на південь від м. Бориспіль, Бориспільський район, Київська область, в межах Глибоцької сільської ради.

Обставини щодо проживання відповідача за вказаною адресою також підтверджено показаннями свідка ОСОБА_8 , адже перебуває у цивільному шлюбі з відповідачем та разом із ним проживає.

Будь-яких доказів щодо наявності у відповідача іншого житла, суд не встановив.

Отже, враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що позивачем у відповідності до ст.ст. 76-80 ЦПК України не доведено не поважність відсутності відповідача протягом шести місяців за зареєстрованим місцем проживання без поважних причин. Натомість, суд установив, що відповідач у зв`язку із умовами та характером праці є тимчасово відсутній за зареєстрованим місцем проживання, що є підставою для збереження за ним житлового приміщення понад шість місяців, а відтак відсутня підстава для застосування до спірних правовідносин ст. 72 ЖК України.

Суд застосовує спеціальні норми права, передбачені у статтях 71, 72 ЖК УРСР, адже саме вони регулює спірні відносини, що склались між сторонами, та на які поряд із загальними нормами права вірно покликався позивач у позовній заяві.

Інших обставини справи, які б мали вирішальне значення для правильного вирішення справи та на які сторони не покликались, суд не встановив.

Несплата відповідачем за житлово-комунальні послуги за адресою - АДРЕСА_3 не стосуються предмету доказування та не є фактичними обставинами щодо можливості застосування матеріальної норми передбаченої ст. 72 ЖК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про, що у позові слід відмовити повністю.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог. Відтак, понесені позивачем витрати слід покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 81, 141, 259, 265, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем - покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 ;

третя особа Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, місцезнаходження - місто Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 37333608.

Повне судове рішення складено 25 березня 2024 року.

Суддя О. І. Якимець