Постанова № 11826127, 23.06.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 червня 2010 року Справа № 2-14/1737-2010

          Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирські перевезення" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 12.05.2010 у справі №2-14/1737-2010

за позовом           виробничого підприємства "Надежда" (вул. Автобазівська, 1,Полтава,36008)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирські перевезення" (Байкальський проїзд, 12,Сімферополь,95047)

про стягнення 30902,70 грн.

                                                  ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року виробниче підприємство “Надежда” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Пасажирські перевезення” про стягнення заборгованості за договором від 25.06.2009 у сумі 29120,00 грн., пені у розмірі 1782,70 грн. (а.с. 2-3)

12.05.2010 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 22280,00 грн. в порядку п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із сплатою вказаної суми грошових коштів відповідачем, а в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 14120,00 грн. і пені 1782,70 грн. позовні вимоги просить задовольнити. (а.с.67).

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526,612 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України та на умови договору від 25.06.2009, мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт по монтажу газобалонного обладнання від 25.06.2009 щодо оплати у повному обсязі за виконані роботи.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2010 у справі № 2-14/1737-2010 (суддя Лагутіна Н.М.) позов задоволено частково.

З товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирські перевезення" на користь виробничого підприємства "Надежда" стягнуто 14120,00 грн. заборгованості ,1782,70 грн. пені.

В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 15000,00 грн. провадження по справі припинено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору на виконання робіт по монтажу газобалонного обладнання з оплати виконаних робіт.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Пасажирські перевезення" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані неповним з'ясуванням обставин , що мають значення для справи.

Так, відповідач вважає, що виконавець (позивач) по договору на виконання робіт по монтажу газобалонного обладнання в порушення статті 526 Цивільного кодексу України, неякісно виконував роботи, у зв'язку з чим замовник (відповідач) не має можливості використовувати дане обладнання по його цільовому призначенню. Дані обставини, на думку відповідача, є підставою для відмови від оплати виконаних робіт.

У засідання судової колегії, яке відбулося 24.06.2010 сторони не з’явилися. своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися , про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що явка сторін обов’язковою не визнавалась, та відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності представників сторін

Переглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

Як вбачається із матеріалів справи, 25 червня 2009 року між виробничим підприємством “Надежда” (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Пасажирські перевезення” (замовник) був укладений договір на виконання робіт по монтажу газобалонного обладнання, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язався виконати роботи по переобладнанню транспортних засобів замовника для роботи на зрідженому нафтовому газі у кількості 13 одиниць, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи згідно умов договору. (а.с.10)

Порядок виконання робіт та розрахунків встановлений розділом 2 договору, а саме: після підписання договору замовник здійснює оплату за виконання робіт рівними частинами у розмірі 7280 грн. від суми договору на протязі п'яти місяців до 14 листопада 2009 року. Оплата здійснюється безготівковим переказом протягом трьох банківських днів на розрахунковий рахунок виконавця після отримання від виконавця рахунка фактури, або готівкою. Вартість робіт складає 36400 грн. Робота вважається виконаною після підписання акту виконаних робіт представниками замовника і виконавця. Остаточний рахунок за виконані роботи проводиться після підписання акту виконаних робіт протягом п'яти місяців. (п.п. 2.1-2.5 договору).

Строк дії договору встановлено сторонами до 31 грудня 2009 року (пункт 4.2. договору).

Матеріалами справи, актами здачі-приймання виконаних робіт від 29.06.2009, підписаними сторонами, підтверджується факт виконання робіт по монтажу газобалонного обладнання транспортних засобів відповідача у кількості 13 одиниць (а.с. 11-23).

Як зазначив позивач у заяві 12.05.2010, відповідач сплатив заборгованість у розмірі 15000 грн., що підтверджуються: платіжними дорученнями : №140 від 06.05.2010, № 140 від 05.05.2010 , № 138 від 30.04.2010, № 135 від 29.04.2010 , № 134 від 28.04.2010, № 133 від 28.04.2010 , № 130 від 26.04.2010 , № 127 від 23.04.2010 , № 124 від 22.04.2010 , № 122 від 21.04.2010 , № 121 від 20.04.2010 , № ПО від 19.04.2010 , № 108 від 16.04.2010 , № 106 від 15.04.2010 , № 103 від 14.04.2010 (а.с. 48-62), у зв'язку з чим просив провадження у справі припинити. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, сума грошових коштів у розмірі 7280,00 грн. сплачена відповідачем платіжним дорученням № 224 від 26.10.2009 до подачі даного позову до суду, у звязку з чим ця сума не є предметом позову у справі.

Оскільки в добровільному порядку залишкова частина боргу відповідачем сплачена не була, ця обставина з’явилась підставою для звернення виробничого підприємства «Надежда»до господарського суду Автономної Республіки Крим з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясуванням обставин , що мають значення для справи, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з підряду та підлягають регулюванню за правилами глави 61 Цивільного кодексу України, а також загальними положеннями про зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю “Пасажирські перевезення” за виконані відповідно договору від 25.06.2009 позивачем роботи, на день розгляду справи, складає 14120,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, тому у цій частині позов обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 цього Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових коштів регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтями 1,3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 3.2. договору замовник несе відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату виконаних виконавцем робіт, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань по договору від 25.06.2009 (з 15.11.2009 по 03.03.2010 ) позивачем, відповідно до пункту 3.2. договору, нарахована пеня, яка складає 1782,70 грн. (29120,00 грн. х20,5 %./365х109 дн. ) . Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія вважає його вірним.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 25.06.2009 , а відтак окрім суми основного боргу він повинний сплатити й вказану суму пені у розмірі 1782,70 грн.

Твердження відповідача про те, що виконавець (позивач) по договору на виконання робіт по монтажу газобалонного обладнання в порушення статті 526 Цивільного кодексу України, неякісно виконував роботи, у зв'язку з чим відповідач не повинен сплачувати заборгованість, судовою колегією не приймаються, виходячи з наступного.

Так, за приписами пункту 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що актами здачі-приймання робіт по договору від 25.06.2009 підтверджується, що сторони не мають претензій одна до одної щодо якості виконаних робіт.

Крім того, судова колегія звертає увагу , що позовні вимоги носять майновий характер, але державне мито за апеляційне провадження не сплачено заявником скарги взагалі.

Так, згідно з Декретом Кабінет Міністрів України "Про державне мито" N 7-93, 21.01.1993 зі змінами та доповненнями, заяви, майнового характеру що подаються до господарського суду, повинні сплачуватись виходячи з 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту "г" Декрету, апеляційні скарги сплачуються 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, першій інстанції.

Таким чином, питання про стягнення державного мита розглядається під час апеляційного провадження по справі та складає 79,51 грн.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирські перевезення" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2010 у справі № 2-14/1737-2010 залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирські перевезення" (95047, м. Сімферополь, Байкальський проїзд,12, р/р 260004845251671 в КРФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 34836013) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 79,51 грн. за апеляційне оскарження рішення.

Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видачу наказу.

Головуючий суддя                                                  

Судді                                                                                

З оригіналом згідно

Помічник судді М.Є. Пекарнікова