Постанова № 11825582, 19.10.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 р.Справа № 1/374/08

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів В.Т. Пироговського, В.І. Жекова

при секретарі судового засідання Романів О.В.

за участю представників сторін

від скаржника – Сидоренко Т.В.

від позивача – Косяк Л.І.

від відповідачів:

          Виконавчого комітету Миколаївської міської ради - Ничипорчук А.Г.

          КП «Миколаївське МБТІ»- не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок-торг-Сервіс”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2008 р.

у справі № 1/374/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус-плюс»

до 1) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

2) Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації»

про визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 01.12.2008 р. (суддя Васильєва Л.І.) позов товариства з обмеженою відповідальністю „Глобус-плюс” (Далі –ТОВ „Глобус-плюс”, ТОВ) задоволено, визнано за ТОВ, на підставі положень ст. ст. 376, 392 ЦК України, право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, риночний комплекс у промзоні м. Миколаєва, кут. вул. Космонавтів та вул. Кірова, а саме, магазин продовольчих товарів з кафетерієм літ. А (6, 03*6, 98), загальною площею 32,10 кв. м, основна площа - 32,10 кв. м; прибудова літ. А1 (6, 71*9, 02), загальною площею 58,30 кв. м, основна площа - 58,30 кв. м; прибудова літ. а (І, 77*3, 40), загальною площею 4,40 кв. м; підвал літ. А, площа забудови 42,40 кв. м, загальна площа 35,40 кв. м, основна площа 32,20 кв. м; разом по літ. А загальна площа - 130,20 кв. м, основна площа - 122,60 кв. м, інвентаризаційною вартістю 126735 грн.; вбиральня літ. Б 3, 83*3,15, інвентаризаційною вартістю 8581 грн. При цьому, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд виходив з того, що предмет спору був збудований на земельній ділянці позивачем самовільно без отримання дозволу відповідних служб та затвердженого проекту, але, у зв’язку з тим, що ним були отримані узгодження на оформлення вказаних вище нежитлових приміщень від санітарно-епідеміологічної станції Ленінського району м. Миколаєва, Ленінського районного відділу Головного управління МНС України в Миколаївській області, управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, це самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права інших осіб.

Не погоджуючись з наведеним вище рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Ринок-торг-Сервіс” (далі - ТОВ „Ринок-торг-Сервіс”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, відмовивши у задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно, яке побудоване самочинно, в повному обсязі. При цьому, скаржник зазначає, що між ТОВ «Глобус-Плюс»та ТОВ «Ринок-Торг-Сервіс»ніколи не існувало та не існує на теперішній час ніяких договорів оренди земельної ділянки, т. я. земельна ділянка передана йому в оренду без права передачі її в суборенду. Також, скаржник зазначає, що позивач ніколи не був і не є на теперішній час а ні власником, а ні користувачем земельної ділянки, самочинно побудоване нерухоме майно суттєво порушує права апелянта.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволені з мотивів, зазначених в описовій частині цієї постанови. При цьому, апеляційна інстанція вважає, що судове рішення прийняте з неповним з’ясуванням та недоведеністю обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак, оскаржуване судове рішення, згідно вимог ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню.

Так, задовольняючи вказаний позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, саме на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що КП „Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації” (далі –ММБТІ, КП) та Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (далі –Виконком) являються неналежними відповідачами у даному спорі. Наразі, КП і Виконком не являються а ні власниками, а ні орендарями земельної ділянки, на якій позивачем були збудовані спірні об’єкти нерухомості. КП за своїми повноваженнями взагалі здійснює лише виключно реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі наданих йому власником чи уповноваженою останнім особою, саме чітко визначених законодавцем, відповідних документів. При цьому, судова колегія, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позивач звернувся до КП не в зв’язку із здійсненням останнім своєї господарської діяльності як юридичною особою, а саме в зв’язку з виконанням КП наданих йому повноважень щодо реєстрації об’єктів нерухомості. Такий висновок базується безпосередньо на обставинах, викладених позивачем в його уточненні до позову (т. 1, а. с. 41, 42). Виконком же не наділений повноваженнями щодо надання в оренду земельних ділянок, оскільки, відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин знаходяться у виключній компетенції міських рад та вирішуються виключно на пленарних засіданнях ради.

Апеляційна інстанція також вважає, що позивач взагалі не довів обставини невизнання відповідачами його права власності по ст. 392 ЦК України, що свідчить про відсутність з боку КП та Виконкому порушення прав ТОВ. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, всупереч приписам ст. 43 ГПК України, згадані вище докази належним чином не дослідив та відповідної правової оцінки їм не надав, що й стало підставою для неправильного судового висновку.

З огляду на викладені вище положення судова колегія вважає, що місцевий господарський суд під час розгляду спору по суті не визначив, хто повинний бути відповідачем у даному спорі, неналежних відповідачів з участі у справі не виключив. Заміна ж неналежного відповідача, відповідно до приписів ст. 24 ГПК України, допускається лише до прийняття рішення господарським судом по суті спору. Відтак, положення зазначеної норми процесуального закону виключають можливість заміни неналежного відповідача судом апеляційної інстанції під час перегляду вже прийнятого місцевим господарським судом рішення.

Посилання позивача на те, що КП є належним відповідачем у даному спорі, оскільки офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, може бути таким відповідачем саме у цій справі, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки, як вже зазначалось вище, КП ніяким чином не оспорює прав ТОВ на самочинно збудоване нерухоме майно і останнє вказаної обставини не спростувало.

Разом з тим, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, взагалі не звернув уваги та не з’ясував саме підстави позовних вимог ТОВ. Між тим, як вбачається з позову та з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, позивач, в якості підстав своїх вимог, а суд, в якості обґрунтування своїх висновків, одночасно посилаються на приписи ч. 5 ст. 376 ЦК України (Самочинне будівництво) та на положення ст. 392 ЦК України, яка знаходиться в Главі 29 Цивільного Кодексу (Захист права власності). При цьому, зазначені підстави є взаємовиключними, оскільки по ст. 376 ЦК України доводиться саме факт набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, який ще не встановлений, а по ст. 392 ЦК України захищається вже набуте право власності, в разі оспорювання його будь-якою особою.

Відтак, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції не з’ясував у позивача підстави його позовних вимог та прийняв рішення з позову, який містить взаємовиключні правові підстави вимог. При цьому, фактично суд розглянув лише спір щодо визнання права власності на самочинно збудоване спірне майно на підставі приписів ст. 376 ЦК України. Згідно до положень ст. 22 ГПК України, зміна підстав позову допускається лише до прийняття рішення, відтак апеляційна інстанція позбавлена права вимагати уточнення позовних вимог.

З огляду на викладене, як вже зазначалось вище, розглядаючи спір в частині вимог про визнання права власності, колегія суддів прийшла до висновку, що з підстав позову, які базуються: 1) на положеннях ст. 376 ЦК України - позивач не довів суду, що він є належним власником або користувачем земельної ділянки, на якій самочинно збудоване нерухоме майно; 2) на положеннях ст. 392 ЦК України - позивач не довів домагань або невизнання його прав на спірне майно з боку відповідачів. Відтак, позовні вимоги ТОВ, всупереч приписів ст. 33, 34 ГПК України не доводяться матеріалами справи.

Крім того, апеляційна інстанція, дослідивши матеріали справи та наявний договір № 65 (т. 1, а. с. 18) про виділ позивачу земельної ділянки на ринковому комплексі в Промзоні від 01.10.2002 р. під забудову, прийшла до висновку, що суд не звернув уваги на відсутність в справі доказів про наявність у підприємства „Ринок-Торг-Сервіс” МТООН прав на надання земельної ділянки позивачу під забудову. При цьому, з п. 2.1 наявного в матеріалах справи договору оренди землі від 26.11.2002 р. (т. 2, а. с. 16-17), укладеного між Миколаївською міською радою та підприємством „Ринок-Торг-Сервіс” МТООН пізніше, ніж договір № 65 про забудову, вбачається, що земельна ділянка передана останньому в оренду без права передачі її в суборенду.

Відтак, судова колегія вважає, що позивач у цій справі взагалі не довів обставин, що він являється належним власником або користувачем земельної ділянки, на якій збудоване самочинне спірне майно, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні його вимог.

Крім того, аналізуючи наданий скаржником договір оренди земельної ділянки, площею 12674 кв. м для обслуговування продовольчо-речового ринку по вул. Космонавтів ріг вул. Кірова в м. Миколаєві від 26.11.2002 р., укладений між Миколаївською міською радою та саме підприємством „Ринок-торг-Сервіс” міжгалузевого територіального об’єднання по обслуговуванню населення судова колегія приходить до висновку, що скаржник - ТОВ „Ринок-торг-Сервіс” також не довів своє право на користування земельною ділянкою, оскільки земельне законодавство правонаступництва у цих відносинах не передбачає.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги помилково зазначеним вище обставинам ніякої уваги не надав, хоча вони мають суттєве значення для вирішення спору.

З огляду на викладені вище положення, апеляційна інстанція приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності за ТОВ на нежитлове приміщення, за адресою: м. Миколаїв, риночний комплекс у промзоні м. Миколаєва, кут. вул. Космонавтів та вул. Кірова, а саме: - магазин продовольчих товарів з кафетерієм з підстав, наведених позивачем у його уточненій позовній заяві.

Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи 31.03.2010 р. позивач по даній справі отримав право власності на спірну будівлю, яке зареєстроване Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за № 30076241, про що ТОВ видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно (т. 2 а. с. 78, 79), але з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.12.2008 р. у справі № 1/374/08 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з ТОВ «Глобус-Плюс»на користь ТОВ „Ринок-торг-Сервіс” 676,58 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Головуючий суддя           Сидоренко М.В.          

Суддя Пироговський В.Т.          

          Суддя           Жеков В.І.

Постанова підписана 19.10.2010 р.