Постанова № 11825515, 19.10.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2010 р.Справа № 14/42-10-1018

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ксьондз А.В., довіреність від 11.01.2010р. №190

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кітобуд”

на рішення господарського суду Одеської області від 19 липня 2010 року

у справі №14/42-10-1018

за позовом Одеської залізниці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Кітобуд”

про стягнення 144404,28 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Одеською залізницею поданий до господарського суду Одеської області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кітобуд” 144404,28 грн. заборгованості за користування вагонами та зберігання вантажу в вагонах.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 липня 2010 року у справі №14/42-10-1018 (суддя Горячук Н.О.) позов Одеської залізниці задоволено. Стягнуто з ТОВ „Кітобуд” на користь позивача 144404,28 грн. заборгованості, 1444,04 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Одеська залізниця правомірно нарахувала відповідачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у відповідності до вимог ст. 119 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ „Кітобуд”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці, з посиланням при цьому на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. За доводами скаржника відсутні правові підстави для нарахування плати за користування вагонами і зберігання вантажу, оскільки простоювання вагонів на станції Білгород-Дністровський Одеської залізниці сталося з вини Одеської залізниці. Окрім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом не надано правову оцінку доказам, на підставі яких нарахована плата за користування вагонами і зберігання вантажу.

Представник позивача (Одеської залізниці) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Кітобуд”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін з підстав, викладених у відзиві, наданому до апеляційного господарського суду 19.10.2010р. за вх.№2098-Д2.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судових засідань повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 30.08.2010р. та від 10.09.2010р. Окрім того, 21.09.2010р. за вх.№2098-Д1 апеляційний господарський суд отримав від скаржника клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Кітобуд” за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2006р. між Одеською залізницею та ПП „Кесарчук” в особі підприємця Кесарчук О.В. укладений договір про подачу та забирання вагонів на під’їзну колію ПП „Кесарчук” при станції Білгород-Дністровський Одеської залізниці (а.с. 125-127), відповідно до якого згідно із Статутом залізниці України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під’їзної колії, яка належить залізниці примикає стрілкою №214 до колії №30 станції Білгород-Дністровський і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під’їзної колії є знак „Межа під’їзної колії” встановлений на відстані 212,7 м та 294 м від стрілки №214. Розгорнута довжина під’їзної колії складає - 95,26 погонних метрів.

За умовами договору (п.п. 5, 6, 8, 10) вагони на під’їзну колію подаються після повідомлення, яке передається прийомоздавальником залізниці користувачу по тел. 3-33-46 цілодобово. Вагони на під’їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях навантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться: на місцях навантаження, вивантаження. Приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється: на місцях навантаження, вивантаження. Час перебування вагонів на під’їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під’їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до забирання.

Відповідно до п.14 договору власник сплачує залізниці плату, зокрема: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами (наказ Мінтрансу України №113 від 25.02.1999р. і додатку №1 до розпорядження Кабінету Міністрів України №760-р від 08.10.2004р.); збір за зберігання вантажу у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з п.16 договору вантажі, які знаходяться під охороною залізниці, подаються на під’їзну колію у першу чергу, або передаються під охорону вантажоодержувача.

За п.20 договору останній укладається терміном на 5 років з 01.03.2006р. по 01.03.2011р. включно.

Матеріали справи свідчать про те, що 05.10.2009р. зі станції відправлення Гуменці Південно-Західної залізниці ТОВ „Укрданатранс” (відправник) у вагонах №97120570, №97121271 на адресу ТОВ „Кітобуд” (одержувач) (станція призначення – Білгород-Дністровський Одеської залізниці) відправлений вантаж –портландцемент ІІ-БШ/400 (навальний) н/у, масою 144000 кг, що підтверджується Дорожньою відомістю на маршрут або групу вагонів №33599285 (а.с. 11-12).

Апеляційним господарським судом встановлено, що вищевказаний вантаж на станцію призначення Одеса-Порт Одеської залізниці надійшов 08.10.2009р. При цьому наявна в матеріалах справи пам’ятка про подавання вагонів №606 (а.с. 15) свідчить про подання вагонів №97120570, №97121271 на колії станції - місце загального користування, а не на колію ПП „Кесарчук” при станції Білгород-Дністровський Одеської залізниці, порядок користування якою встановлений умовами вищевказаного договору, укладеного 01.03.2006р. між Одеською залізницею та ПП „Кесарчук” в особі підприємця Кесарчук О.В.

При цьому наявна в матеріалах справи пам’ятка про забирання вагонів №7 (а.с. 15) свідчить про те, що вагони №97120570, №97121271 були забрані Одеською залізницею з колії станції - місце загального користування лише 18.01.2010р.

У вказаній пам’ятці про забирання вагонів №7 відсутній підпис вантажовласника –Кесарчука О.В., про що Одеською залізницею був складений акт загальної форми від 18.01.2010р. №3 (а.с. 16).

Окрім того, 18.01.2010р. Одеською залізницею складена накопичувальна картка №18010014 (а.с. 18), відповідно до якої загальна сума заборгованості ТОВ „Кітобуд” за користування вагонами та зберігання вантажу в вагонах №97120570, №97121271 склала 188511,20 грн. (без ПДВ). Водночас Одеською залізницею був складений акт загальної форми від 18.01.2010р. №5 (а.с. 16) про відмову представника ТОВ „Кітобуд” під підпису вказаної накопичувальної картки.

Разом з тим, слід зазначити, що при поданні позову позивачем на підтвердження обставин затримки вантажу цементу, який надійшов на адресу відповідача у справі, не надано актів загальної форми, які б засвідчили факт затримки вантажу.

При цьому в матеріалах справи наявне лише листування сторін з приводу затримки вагонів №97120570, №97121271, а саме з матеріалів справи вбачається наступне.

Листом від 05.10.2009р. №2 (а.с. 37) ТОВ „Кітобуд” надав ПП Кесарчук О.В. доручення прийняти вагони №97120570, №97121271 з цементом для розфасування його у мішки у зв’язку з наявністю цементно-фасувального обладнання.

Водночас листом від 06.10.2009р. (копії - а.с. 38, 62) ТОВ „Кітобуд” звернувся до начальника станції Білгород-Дністровський з заявою про подачу вагонів №97120570, №97121271 під вивантаження на під’їзну колію ПП Кесарчук О.В. для вивантаження. При цьому відповідач гарантував здійснити оплату.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 05.10.2009р. Головним ревізором по безпеки руху поїздів та автотранспорту Мошколою Ю.Ю. за участю начальника комерційного відділу Одеської дирекції залізничних перевезень Пластова Ю.В., начальника станції Білгород-Дністровський Перехреста І.С. було винесено припис №87/2009-Д (а.с. 78), яким було заборонено з 17.00 год. 05.10.2009р. експлуатувати під’їзну колію ПП Кесарчука до усунення порушень вказаних у п.1 припису.

Після надходження 08.10.2009р. на адресу ТОВ „Кітобуд” вагонів №97120570, №97121271 з цементом, вказані вагони не були подані на під’їзну колію ПП Кесарчук О.В., а залишились на коліях станції - місцях загального користування. Саме про надходження вагонів на колії станції - місця загального користування і складена вищезазначена пам’ятка про подавання вагонів №606.

Листом від 08.10.2009р. (а.с. 39) ТОВ „Кітобуд” повторно звернувся до начальника станції Білгород-Дністровський з заявою про подачу вагонів №97120570, №97121271 під вивантаження на під’їзну колію ПП Кесарчук О.В. для вивантаження, посилаючись при цьому на те, що вказані вагони були відправлені до офіційного закриття залізничної колії та відповідно не було можливості їх призупинити, при цьому вагони не можуть бути розвантажені на загальних коліях у зв’язку з відсутністю на останніх фасувальної машини, без якої розвантаження неможливе.

12.10.2009р. начальником станції Білгород-Дністровський Перехрестом І.С. на адресу відповідача направлено лист №213 (а.с. 63) з повідомленням про прибуття 08.10.2009р. на адресу ТОВ „Кітобуд” вагонів з цементом та вимогою прийняти та вивезти вказаний вантаж зі станції.

21.10.2009р. начальником станції Білгород-Дністровський Перехрестом І.С. відповідачу направлений лист №224 (а.с. 64), яким повідомлено про те, що згідно з Правилами користування вагонами за користування вагонами №97120570, №97121271 після спливу 15 днів починається нарахування плати за користування вагонами та у подальшому кожні 5 діб необхідно стягувати нараховану плату за користування вагонами, при цьому запропоновано внести необхідні кошти на розрахунковий рахунок.

30.10.2009р. станцією Білгород-Дністровський направлено відповідачу лист №229 (а.с. 65) з повідомленням, що йому нарахована плата за користування вагонами у сумі 26841,40 грн. та плата за зберігання вантажу у вагонах з урахуванням ст. 36 Статуту залізниць України у сумі 40782,40 грн.

07.12.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію №МЮ/2629 (а.с. 19-20), якою пропонувалося оплатити 109186,08 грн. заборгованості.

11.12.2009р. та 16.12.2009р. Одеською залізницею були направлені відповідачу листи №285, №МЮ/120-66 (а.с. 66-67) з вимогою вжити заходи по вивантаженню вантажу із вагонів або надати дозвіл на реалізацію вантажу.

Листом від 17.12.2009р. ТОВ „Кітобуд” звернувся до ВАТ „Подольський цемент” із запитом (а.с. 41) надати оцінку технічного стану цементу, який 08.10.2009р. надійшов на станцію Б-Дністровський у вагонах-хоперах №97120570, №97121271 та простоює там через конфлікт з Одеською залізницею 70 днів на загальних коліях, а також надати оцінку можливості вивантаження цементу з вагонів як продукції з відповідними технічними параметрами.

Водночас листом від 22.12.2009р. №19 (а.с. 42) ТОВ „Кітобуд” повідомило позивача про те, що згідно з ст. 51 Статуту залізниць України Одеська залізниця має заставне право та реалізовує вантаж після закінчення граничного терміну його зберігання. При цьому граничний термін зберігання не повинен перевищувати 30 діб. Таким чином, вантаж –цемент насипом, затриманий без поважний причин, втратив свої якості, навмисне утримання Одеською залізницею вантажу є неправомірним та завдає відповідачу матеріальну шкоду. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив позивача на підставі ст. 129 Статуту залізниць України та Закону України „Про залізничний транспорт” скласти комерційний акт та про призначення комісії та дату оформлення комерційного акту або про інші рішення письмово повідомити відповідача.

28.12.2009р. відповідач повторно звернувся до позивача з листом (а.с. 45), в якому повідомив, що відповідач не буде вивантажувати цемент, строк придатності товару давно сплив, а також ще раз звернув увагу залізниці на її право після спливу 30 діб не вивантаження товару розпорядитись їм на власним розсуд.

29.12.2009р. втретє звернувся до позивача з листом (а.с. 46), в якому повідомив, що категорично відмовляється приймати та вивантажувати товар та знову звернув увагу залізниці на її право після спливу 30 діб не вивантаження вантажу розпорядитись їм на власним розсуд.

Незважаючи на листи вищевказані відповідача, Одеська залізниця вантажем не розпорядилась та 06.01.2010р. звернулася до ТОВ „Кітобуд” з листом №М-14/2591 (а.с. 72), в якому просила надати письмову згоду на реалізацію вантажу у вагонах №97120570, №97121271.

15.01.2010р. Одеською залізницею одержано лист (а.с. 73), в якому ТОВ „Кітобуд” підтвердило свій дозвіл на реалізацію вантажу та надало копії накладних на вагони з цементом №97120570, №97121271. Окрім того, відповідач нагадав про вимогу скласти комерційний акт, а також просив скласти акт про оцінку вантажу.

15.01.2010р. Управлінням ДП „Одеська залізниця” направлено телеграму №595 (а.с. 99) Відокремленому структурному підрозділу „Одеська дирекції залізничних перевезень”, начальнику станції Білгород-Дністровський та товарному складу реалізації НФ ст. Одеса-Товарна, якою надано дозвіл на реалізацію вантажу та 18.01.2010р. вагони №97120570, №97121271 були направлені на склад реалізації вантажу на ст. Одеса-Товарна, що підтверджується дорожньою відомістю ст. Білгород-Дністровський №41051933 (а.с. 101).

02.02.2010р. вантаж з вагону №97121271 був реалізований СМПУ-1, про що складений акт ст. Одеса-Товарна від 01.02.2010р. (а.с. 103), відповідно до якого під час вивантаження вагону №97121271 виявлено, що в середині вантажу на дні вагона маються злежалі та спресовані глиби цементу, які зважені на товарних вагах та їх вага склала 1000 кг. Вказаним актом підтверджується приймання зі складу незатребуваного вантажу цементу марки М-400 у кількості 69 тон. Окрім того, факт реалізації вантажу підтверджується актом приймання-здачі незатребуваного та бездокументного вантажу від 02.02.2010р. №2 (а.с. 107) та актом оцінки №2 (а.с. 105).

25.01.2010р. складом реалізації Одеса-Товарна переадресовано вагон №197120570 на станцію Котовськ, що підтверджується копією дорожньої відомості №41976932 (а.с. 100), де 02.02.2009р. вантаж був реалізований СМЕУ-2, що підтверджується актом приймання-здачі незатребуваного та бездокументного вантажу від 02.02.2010р. №1 (а.с. 106) та актом оцінки №1 (а.с. 104).

Таким чином, загальна сума, одержана від реалізації вантажу у вагонах №97120570, №97121271, склала 81809,16 грн.

У зв’язку з тим, що одержані від реалізації вантажу грошові кошти виявились меншими ніж нарахована відповідачу плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у вагонах позивач звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом про стягнення ТОВ „Кітобуд” 144404,28 грн.

Спірні правовідносини, пов’язані з користуванням вагонами, нарахуванням плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вагонах регулюються наступними положеннями законодавства.

Стаття 3 Закону України „Про залізничний транспорт” встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України „Про транспорт”, цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 статті 307 ГК України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За п.5 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №866/5087, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Окрім того, п.8 Правил зберігання вантажів передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). При затримці термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Згідно з п.9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Водночас відповідно до ст. 119 Статут залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

За п.5 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, із наступними змінами та доповненнями, плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам’яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к , Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Пунктами 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам’яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2). Пам’яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам’ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальші операцій (п.п. 10, 12, 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами).

Відповідно до підпункту „в” пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред’явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі „Примітки” Пам’ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Предметом позовних вимог Одеської залізниці є стягнення з відповідача 144404,28 грн. заборгованості за користування вагонами та зберігання вантажу в вагонах.

Як вже було вказано вище, згідно з п.9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Разом з тим, вимогами п.8 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, відповідно до п.3 яких акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту підприємства.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом посвідчення обставин, що є підставою для нарахування плати за користування вагонами і понаднормативне зберігання вантажу, є акти загальної форми.

Однак Одеською залізницею не було складено актів загальної форми, які б засвідчили обставини простоювання вагонів по станції Білгород-Дністровський, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами та зберігання вантажу в вагонах.

Водночас слід вказати, що для засвідчення обставин нарахування плати за користування вагонами і зберігання вантажу у вагонах станцією Білгород-Дністровський Одеської залізниці були складені: пам’ятка про подавання вагонів №606, пам’ятка про забирання вагонів №7, відомість плати за користування вагонами №18010001, акт загальної форми №3 від 18.01.2010р. про відмову від підпису пам’ятки про забирання вагонів №7 та відомості плати за користування вагонами №18010001, накопичувальна картка №18010014, акт загальної форми №5 від 15.01.2010р. про відмову від підпису накопичувальної картки №18010014.

Однак вищезазначені документи не були належним чином оформленні з наступних підстав.

На підставі п.4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під’їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред’явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Розглядаючи відомість плати за користування вагонами №18010001 слід зазначити, що, по-перше, відомість необґрунтовано складена, оскільки вагони №97120570, №97121271 не були поданні під вивантаженні на під’їзну колію ПП Кесарчук згідно заявок від 06.10.2009р., 08.10.2009р., а простоювали на станційних коліях, по-друге, про складання відомості не було повідомлено відповідача, внаслідок чого відомість складено без участі представника ТОВ „Кітобуд” і ТОВ „Кітобуд” було позбавлено права підписати відомість з зауваженнями, по-третє, відомість не містить даних щодо дати її складання.

На підставі п.4 Правил користування вагонами і контейнерами час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам’ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам’ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Розглядаючи пам’ятку про подавання вагонів №606 та пам’ятку про забирання вагонів №7 слід зазначити, що вказані пам’ятки необґрунтовано складені, оскільки, по-перше, вагони №97120570, №97121271 не були поданні під вивантаження на під’їзну колію ПП Кесарчук згідно заявок від 06.10.2009р., 08.10.2009р., а простоювали на станційних коліях, по-друге, про складання пам’яток не було повідомлено відповідача, внаслідок чого пам’ятки складені без участі представника ТОВ „Кітобуд”, по-третє, пам’ятки не містять відомостей щодо дати їх складання.

Розглядаючи акти загальної форми слід зауважити наступне: щодо акту загальної форми №5 від 15.01.2010р. - ТОВ „Кітобуд” не було повідомлено про складання накопичувальної картки №18010014, у зв’язку з чим представник відповідача не відмовлявся від підпису пам’ятки; щодо акту загальної форми №3 від 18.01.2010р. - ТОВ „Кітобуд” не було повідомлено про складання пам’ятки про забирання вагонів №7 і відомості плати за користування вагонами №1801001, у зв’язку з чим представник відповідача не відмовлявся від підпису пам’ятки і відомості.

Водночас стосовно збільшення ставки збору за зберігання вантажів до двократного розміру слід зазначити наступне.

На підставі п.2.2 розділу ІІІ наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 26.03.2009р. „Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги” при виникненні на станції призначення ускладнень, пов’язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Наказом №М 38/430 від 13.10.2009р. 14:15 (а.с. 14) за підписом першого заступника начальника Одеської залізниці Карпенка В.М. було збільшено ставку збору за зберігання вантажу до двократного розміру.

Проте, ставку збору за зберігання вантажу було збільшено позивачем до двократного розміру необґрунтовано, оскільки правом збільшувати ставку за зберігання вантажу наділений виключно начальник залізниці, а не його заступник. Окрім того, позивачем не було належним чином повідомлено вантажоодержувача про введення підвищеної ставки.

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги Одеської залізниці суд першої інстанції не врахував, що відсутні правові підстави для нарахування плати за користування вагонами і зберігання вантажу, окрім того, приймаючи оскаржуване рішення судом не було надано правову оцінку доказам, на підставі яких нарахована плата за користування вагонами і зберігання вантажу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши вищенаведені положення нормативно-правових актів, а також дослідивши документи, що наявні у матеріалах справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Одеською залізницею було необґрунтовано нараховано відповідачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у вагонах, а отже слід відмовити у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці у зв’язку з відсутністю правових підстав для їх задоволення та з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Враховуючи вищевикладене апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „Кітобуд” слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає чинному законодавству та обставинам справи, а у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці слід відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відповідача по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 722,02 грн. покладаються на позивача (Одеську залізницю).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кітобуд” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 19 липня 2010 року по справі №14/42-10-1018 скасувати.

3.У задоволенні позову Одеської залізниці відмовити.

4.Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кітобуд” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шкільна, 1ж, код ЄДРПОУ 34284768) 722 (сімсот двадцять дві) грн. 02 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 20 жовтня 2010 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов