Рішення № 118251191, 10.04.2024, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/1489/24

Провадження №2-а/639/11/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Труханович В. В.,

за участю секретаря Яременко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу №639/1489/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2024 року ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої просив суд: скасувати постанову серії ЕНА № 1581640 від 04.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн., а провадження у справі закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605, 60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено,що постановою інспектора Красноградського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Сич Ігорем Олеговичем ЕНА № 1581640 від 04.03.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Відповідно до змісту вказаної постанови, адміністративне стягнення накладено на позивача за те, що 04.03.2024 о 11:22 год. на трасі М18, 104 км керував транспортним засобом, у якого бампер був не передбачений конструкцією ТЗ, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху України. Позивач не згоден з постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2024 р. серії ЕАН № 1581640 та вважає, що вона підлягає скасуванню, а справа закриттю з наступних підстав.

Відповідач в постанові зазначив, що на дату складання постанови про адміністративне правопорушення, позивач був позбавлений права керування транспортним засобом згідно постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024, але дана постанова не набула законної чинності. 11.01.2024 Жовтневим районним судом м. Харкова проголошена вступна та резолютивна частина постанови по справі № 639/2667/23, провадження № 3/639/1/24, відповідно до якої визнано винним позивача - ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік. 19.01.2024 в межах апеляційного строку на оскарження, адвокатом позивача була подана апеляційна скарга на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024. Отже, на дату складання постанови по накладення стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024 по справі № 639/2667/23 не набуло законної сили та позивач не був позбавлений права керування транспортним засобом. Адміністративним матеріалам не доведено факт набуття постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024 по справі № 639/2667/23 законної сили.

Крім того, розгляд справи № 639/2667/23 у Жовтневому районному суді міста Харкова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбувся без його участі. Постанову суду не отримував та не був обізнаний про позбавлення позивача права керування транспортним засобом. Отже, в діях позивача відсутня суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме вина у формі прямого умислу, що виключає наявність в його діях складу вказаного правопорушення та, відповідно, накладення адміністративного стягнення. Співробітник поліції не перевірив, що постанова суду набрала законної чинності, що тим самим виніс незаконну постанову про накладення відповідальності за керування водієм, який позбавлений права керування ТЗ.

У зв`язку з вищевикладеним просив скасувати постанову серії ЕНА № 1581640 від 04.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн., а провадження у справі закрити.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Призначено судове засідання.

25 березня 2024 року від представникаГоловного управлінняНаціональної поліціїв Харківськійобластінадійшов відзив на позовну заяву, згідно якого повідомила, що як вбачаєтьсяз постановипо справіпро адміністративнеправопорушення від04.03.2024серії ЕНА№ 1581640інспектором Красноградськогорайонного відділуполіції Головногоуправління Національноїполіції вХарківській областістаршим лейтенантомполіції СичІгорем Олеговичемрозглянуто справупро адміністративнеправопорушення відносно ОСОБА_1 .Так,з вказаноїпостанови вбачається,що позивач04.03.2024о 11:22годині натрасі М18,104км керувавтранспортним засобом,у якогобампер бувне передбаченийконструкцією ТЗ,будучи позбавленимправа керуваннятранспортним засобом,згідно рішенняЖовтневого районногосуду м.Харкова від11.01.2024,чим порушивп.2.1Правил дорожньогоруху України.Керуючись положеннямистаті 284КУпАП поліцейськийпостановив застосуватидо позивачаадміністративне стягнення,передбачене ч.4ст.126КУпАП увигляді штрафуу розмірі20400,00грн.Зазначила,що постановавід 04.03.2024серії ЕНА№ 1581640містить підписпозивача проознайомлення зправами передбаченимистаттями 268та 289КУпАП,а такожпідпис позивачапро отриманнякопії винесеноїпостанови.Крім тогозазначила,що змоменту винесенняпостанови Жовтневогорайонного судум.Харкова від11.01.2024у справі№ 639/2667/23до моментупритягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності постановоювід 04.03.2024серії ЕНА№ 1581640пройшло майже2місяці,проте апеляційнепровадження усправі відкритоне було,вказане рішеннясуду небуло скасовано.Отже, на момент зупинки транспортного засобу 04.03.2024 відносно ОСОБА_1 вже було винесено судове рішення, яким останнього позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, тому дії поліцейського є законними та жодним чином не суперечать чинному законодавству. Таким чином, обставини, викладені в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом, оскільки був позбавлений права керування, є обґрунтованими та не суперечать матеріалам справи. Також повідомила, що твердження представника позивача, що позивач не знав про наявність рішення суду про позбавлення його права керування транспортними засобами є не переконливим, оскільки судові рішення є у вільному доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, і відповідач мав змогу з ними ознайомитися навіть за допомогою інтернету.

У зв`язку з вищевикладеним просила у позові відмовити.

25 березня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Головне управління Національної поліції в Харківській області в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у їх відсутності, підтримали позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови серії ЕНА № 1581640, складеної 04.03.2024, у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Адміністративним правопорушенням відповідно додиспозиції частини 4 статті 126 КУпАП є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Так, судом було встановлено, що постановою інспектора Красноградського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Сич Ігорем Олеговичем ЕНА № 1581640 від 04.03.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Відповідно до змісту вказаної постанови, адміністративне стягнення накладено на позивача за те, що 04.03.2024 о 11:22 год. на трасі М18, 104 км керував транспортним засобом, у якого бампер був не передбачений конструкцією ТЗ, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху України.

Даною постановою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 20 400, 00 грн. (а.с. 18).

Об`єктивна сторона порушення у діях водія ОСОБА_1 , встановлена працівником органу Національної поліції, полягає у керуванні транспортним засобом без права керування, у зв`язку із позбавленням позивача вказаного спеціального права керування транспортними засобами судовим рішенням.

Питання допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою КМУ від 08.05.1993 за № 340 (зі змінами).

Відповідно до п. 2 Положення особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Право на керування транспортними засобами категорії В надається особам, які досягли вісімнадцятирічного віку (п. 6 Положення).

Відповідно до п. 16 Положення посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.

На підставі п. 20 Положення позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.

Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.

Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, зокрема права керування транспортними засобами, в силу п. 5 ч. 1 ст. 24 КУпАП є одним із видів адміністративних стягнень, яке застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом (ст. 30 КУпАП).

Згідност. 291 КУпАПпостанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Обов`язковість постанови у справі про адміністративне правопорушення регламентована статтею 298 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відповідно до якої постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Порядок виконання постанов у справах про адміністративне правопорушення про позбавлення спеціального права визначений Главою 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права (ст. 317-1 КУпАП).

Вказана норма кореспондує вимогам Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону).

Зі змісту оскаржуваної постанови та відзиву на позовну заяву судом встановлено, що при встановленні у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, інспектор Красноградського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 виходив ізтого,що позивачсудовим рішеннямЖовтневого районногосуду м.Харкова від11.01.2024позбавлений правакерування транспортнимизасобами на1рік. Змоменту винесенняпостанови Жовтневогорайонного судум.Харкова від11.01.2024у справі№ 639/2667/23до моментупритягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності постановоювід 04.03.2024серії ЕНА№ 1581640пройшло майже2місяці,проте апеляційнепровадження усправі відкритоне було,вказане рішеннясуду небуло скасовано. (а.с.18, 46-48).

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що на дату складання постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024 по справі № 639/2667/23 не набула законної сили та позивач не був позбавлений права керування транспортним засобом. Адміністративними матеріалами не доведено факт набуття постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024 по справі № 639/2667/23 законної сили. Крім того, розгляд справи № 639/2667/23 у Жовтневому районному суді міста Харкова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбувся без його участі. Позивач постанову суду не отримував та не був обізнаний про позбавлення його права керування транспортним засобом.

Судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, 11.01.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови Жовтневого районного суду м. Харкова (справа № 639/2667/23), якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає17 000,00 грн.,з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Крім того, дане судове засідання 11.01.2024 було проведено за участю представника ОСОБА_1 адвоката Санжаревського І.А.

Отже, позивач ОСОБА_1 був обізнаний про існування постанови, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, що на момент складання оскаржуваної постанови, постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130КУпАП не набрала законної сили.

Так, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченогостаттею 32або32-1цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбаченихчастиною п`ятою статті 7тачастиною першою статті 287цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Як зазначає представник позивача, 19.01.2024 в межах апеляційного строку на оскарження, ним була подана апеляційна скарга на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024.

Так, згідно відповіді Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.03.2024 повідомлено, що апеляційна скарга на постанову суду від 11.01.2024 по справі № 639/2667/23 (провадження 3/639/1/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАП зареєстрована судом 19.01.2024 за вх. № 1495. Справа № 639/2667/23 (провадження 3/639/1/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАП направлена до Харківського апеляційного суду 12.03.2024. Постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024 по справі № 639/2667/23 (провадження 3/639/1/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАП, на час надання відповіді не набрала законної сили (а.с.32).

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, остаточне рішення за наслідками апеляційного розгляду справи № 639/2667/23 (провадження 3/639/1/24) відсутнє.

Отже,на деньвинесення даногосудового рішення(на10.04.2024)по ційсправі, відомостіпро те,що,постанова Жовтневогорайонного судум.Харкова від11.01.2024по справі№ 639/2667/23(провадження3/639/1/24) набрала законної сили в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

Таким чином,судом достовірновстановлено,що намомент складанняоскаржуваної постанови від 04.03.2024 серії ЕНА № 1581640 (04.03.2024), постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130КУпАП не набрала законної сили. А отже, позивач не був позбавлений спеціального права, а саме: права керування транспортними засобами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідачем, всупереч нормам закону, не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ст. 276 КУпАП).

За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, - знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП).

Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 року за № 1408/27853 затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі Інструкція).

Зазначеною Інструкцією передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п. 9 Інструкції).

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10).

При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (п. 12).

Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз`яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.

За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що саме відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, у зв`язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки судом було встановлено, що постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.01.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130КУпАП не набрала законної сили, а тому ОСОБА_1 не був позбавлений права керування транспортним засобом на момент складання оскаржуваної постанови, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України. А отже, накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України, на позивача було безпідставним.

В свою чергу, відповідачем належним чином не зафіксовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.

Відтак, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КпАП України, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити, Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1581640, складеної 04.03.2024 інспектором Красноградського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Сич І.О., відносно водія ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КпАП України стосовно позивача підлягає закриттю.

Крім того, представник позивача просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605, 60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено, що в рамках розгляду справи №639/1489/24 представництво позивача ОСОБА_1 здійснювалось адвокатом Санжаревським І.А., яким на підтвердження повноважень надано Ордер на надання правничої допомоги від 05.03.2024 (а.с. 36).

Представником позивача надано до суду договір про надання правничої допомоги від 05.03.2024, додаток № 1 до договору від 05.03.2024, опис виконаних робіт, який складає загальний розмір 4000,00 грн., та підтвердження оплати таких послуг позивачем (а.с. 36-40, 42).

В свою чергу, представником відповідача надано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у зв`язку із ненаданням позивачем належного обґрунтування витрат на правничу допомогу.

Так, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з вартістю адвокатських послуг.

На підставі викладеного, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

Враховуючи досліджені докази, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат.

Суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 2000,00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.

Крім того, позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 605,60 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст. 5, 6, 9, 11, 19, 20, 70, 77, 78, 122, 139, 205, 241-246 КАС України, ст. 1, 2, 7, 9, 22, 23, 122, 245, 247, 251, 254, 258, 268, 280 КУпАП, ст. 19 Конституції України, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїв Харківськійобласті провизнання протиправноюта скасуванняпостанови проадміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1581640, складеної 04.03.2024 інспектором Красноградського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Сич Ігорем Олеговичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605, 60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, ЄДРПОУ40108599, місцезнаходження: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13.

Повний текст рішення складено 10.04.2024

Суддя В.В. Труханович