Постанова № 11824790, 13.10.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                

13.10.10                                                                                           Справа № 13/211

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                       Давид Л.Л.

                                                                                                     Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія",м. Львів, за вих. № 0312-553 від 26.08.2010р.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.08.2010р.

у справі № 13/211(суддя Станько Л.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Хоуп Інтернейшенал", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія", м. Львів

про стягнення 113 192,38 грн.

Представники:

від позивача: Нестеренко С.В.- представник.

від відповідача: Хоп»як В.З.- ю/к..

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.08.2010р. у справі № 13/211 (суддя Станько Л.Л.) позовні вимоги задоволено, стягнено з відповідача 113192,38 грн. збитків, відшкодовано судові витрати.

Суд мотивував рішення тим, що в діях відповідача наявний склад правопорушення, що призвело до понесення позивачем додаткових витрат у вигляді купівлі іноземної валюти за більш високим курсом, ніж той, що існував на момент вчасної оплати виставлених відповідачу рахунків за договором транспортного експедиційного обслуговування від 29.08.2008р., якщо б така була ним проведена.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, вважаючи його незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, висновки, які викладені в рішенні господарського суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги та доповнення до неї обгрунтовані наступним.

З меморіальних ордерів, які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що ТзОВ «ТРАНС ХОУП ІНТЕРНЕЙШЕНАЛ»перерахувало валюту в доларах США з свого рахунку № 26001311253902 відкритому в Акціонерному банку «Південний»м.Одеса на рахунок №2909692840, який належить Акціонерному банку «Південний», м. Одеса.В меморіальних ордерах не зазначено за які кошти та по якому курсу купувалась іноземна валюта (долари США), і тому ці меморіальні ордери не підтверджують, що для купівлі іноземної валюти (доларів США) позивач витратив свої кошти у розмірі 113 192,38 грн., а відтак, зазначені меморіальні ордери не можуть бутиналежними та допустимими доказами, які підтверджують понесені позивачем збитки у розмірі 113 192,38 грн. Окрім цього, з аналізу документів, які містяться в матеріалах справи № 13/211 вбачається, що збитки нараховані позивачем грунтуються на розрахунках, які не підтверджуються жодними доказами, про купівлю позивачем додаткової іноземної валюти (доларів США) та проведенням розрахунків із юридичними особами - нерезидентами. Судом першої інстанції не взято до уваги, що рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2009 року у справі № 13/211 вже захищено майнове право та інтерес позивача на відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, зокрема, стягнуто з ТзОВ «Львівська ізолятори компанія»на користь ТзОВ «Транс хоуп інтернейшенал»

76 804,07 грн. інфляційних втрат, тому задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»збитків у вигляді курсової різниці у зв'язку із здешевленням національної валюти (гривні) по відношенню до долара США, суд першої інстанції повторно захистив майнове право та інтерес позивача по відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.Крім того, відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року по справі № 13/211 встановлено той факт, що матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів (національної валюти) підлягають стягненню з відповідача у вигляді інфляційних втрат.Висновок, викладений в рішенні місцевого господарського суду від 17.08.2010р., що саме внаслідок прострочення відповідачем оплати позивачу довелось здійснювати додаткову купівлю іноземної валюти (долари США) за більш високим курсом, не відповідають обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення купівлі позивачем додаткової іноземної валюти (доларів США) за більш високим курсом.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи апеляційної скарги заперечив, вказуючи на те, що покликання відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів, підтверджуючих купівлю позивачем іноземної валюти та проведення розрахунків із юридичними особами-нерезидентами, є безпідставними, позивачем надано суду виписка по особовому рахунку, яка підтверджує купівлю іноземної валюти, та меморіальні ордери, що підтверджують здійснення розрахунків з нерезидентами (оплату інвойсів).

Абзацами першим та другим п.1 Роз'яснень № 02-5/223 від 12.05.1999 Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначено статтею 203 згаданого Кодексу. Боржник зобов'язаний відшкодувати завдані збитки у всіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки статті 203 і 440 ЦК України закріплюють принцип повного відшкодування збитків, слід виходити з того, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Із змісту цих положень вбачається, що збитки не є тотожними інфляційним втратам, і можуть стягуватись разом із ними. Крім того, позивач має право на стягнення суми збитків з урахуванням інфляційних втрат.

В судовому засіданні 13.10.2010р. кожен із представників сторін судового процесу підтримав свою правову позицію, яка викладено відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Заслухавши думку представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2009р. у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача 1385,74 грн. пені, 76804,07 грн. інфляційних нарахувань, 8407,29 грн.-3% річних, за несвоєчасні розрахунки згідно договору №11\4 комплексного траспортно-експедиційного обслуговування від 29.08.2008р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. ст.16, 22 ЦК України, ст.20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

Відповідальність у господарському праві наступає за господарське правопорушення, що являє собою протиправну дію або бездіяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського, цивільного права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'єктивні права іншого учасника відносин. Залежно від юридичної підстави розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право, зокрема, на відшкодування збитків

В силу ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до частини другої ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у статті 224 Господарського кодексу України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.

Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника.

Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну –протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди ” від 27.03.1992 року. №6 та з урахуванням п. 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди ” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наявність протиправної поведінки відповідача, а саме порушення умов договору про комплексне транспортно-експедиційне обслуговування №11/4 відповідачем в частині виконання зобов»язання по своєчасній оплаті за надані послуги встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2009р. у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов»язань, доказується кредитором.

Позивач розмір збитків в сумі 113192,38 грн. доводить розрахунком доданим до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.66-69,Т.2), меморіальними ордерами та інвойсами, а також відомістю руху коштів на рахунку (а.с.77,82,84,86,89,92,Т.1).

Ст.34 ГПК України встановлює належність та допустимість доказів.

Вищенаведені меморіальні ордери підтверджують, що банк виконав доручення ТзОВ «Транс Хоул Інтернейшенал»та перерахував валюту в доларах США з рахунку товариства на рахунок отримувача №2909692840, а саме Акціонерному банку «Південний», м.Одеса.

Розрахунок збитків, поданий позивачем не підтверджується жодними доказами про купівлю позивачем додаткової іноземної валюти на суму 113192,38 грн. та сплати її нерезидентам.

Крім того, здійснюючи розрахунок (а.с.68,Т.2), позивач вказав курс долара США на міжбанківському валютному ринку станом на день належної оплати відповідачем рахунків та на день фактичної ним оплати, а не на день коли, як вважає позивач він купив валюту.

Відомість руху коштів на рахунку позивача (а.с.77,Т.І) свідчить про надходження коштів на його рахунок від відповідача, а не купівлю ним валюти.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено в порядку ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків.

Крім того, умовами укладеного між сторонами договору №11\4 на комплексне транспортно-експедиційне обслуговування не передбачено, що за кошти, які «клієнт»зобов»язаний перерахувати експедитору на підставі виставлених рахунків (винагорода експедитора п.3.1), протягом 21-го дня з моменту їх виставлення клієнту (п.3.7) , експедитор зобов»язаний закупити валюту в доларах США та перерахувати на рахунок нерезидентів.Згідно доданих до матеріалів справи позивачем інвойсів та меморіальних ордерів, підставою для розрахунків позивача з нерезидентами за морський фрахт є контракт №78 від 1.09.2007р., а не договір, який укладений між сторонами.

За недоведеності позивачем розміру завданих збитків, причинного зв»язку між завданими збитками та порушенням «клієнтом»умов договору щодо своєчасного проведення розрахунків, відсутні підстави покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Інші доводи апеляційної скарги судом до уваги не беруться, оскільки стягнення інфляційних нарахувань місцевим господарським судом рішенням від 22.12.2009р. у даній справі, не є збитками в розумінні ст.ст. 22, 623 ЦК України, а за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська ізоляторна компанія",м. Львів задоволити.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 17.08.2010 р. у справі №13/211 скасувати.

3.Прийняти нове рішення. В стягненні з ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»збитків в сумі 113192,38 грн. та в цій частині судових витрат відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ХОУП ІНТЕРНЕЙШЕНАЛ” (м.Одеса, Деволанівський узвіз, 7, код ЄДРПОУ 34506345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВСЬКА ІЗОЛЯТОРНА КОМПАНІЯ” (м.Львів, вул. Новаківського, 14, код ЄДРПОУ 30823262) 565,96 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                         Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                                     Давид Л.Л.

Суддя                                                                                                     Мурська Х.В.