Постанова № 11824429, 22.09.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.09.10 Справа № 17/32

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіГородечної М.І.

СуддівЮркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»за вих. № 03-05/805 від 23.04.2010 року (вх. № місцевого суду 370-1 від 26.04.2010 року, вх. № апеляційного суду 290 від 18.05.2010 року)

на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.04.2010 року у справі № 17/32 (суддя Петухов М.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», м.Рівне

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Комунальне теплопостачаюче підприємства «Комуненергія», м.Рівне

до підприємця ОСОБА_2, м.Рівне

про зобов»язання укласти договір на відпуск теплової енергії № 451 від 11.11.2009 року.

Встановив, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.04.2010 року у справі № 17/32 відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»до Приватного підприємця ОСОБА_2 про зобов»язання укласти договір на відпуск теплової енергії № 451 від 11.11.2009 року.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (надалі ТОВ) оскаржило його в апеляційному порядку.

Зокрема, в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржене рішення як таке, що прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та за неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, і прийняти нове рішення, яким поданий ним позов задоволити. Зокрема, в обгрунтування своїх вимог, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про те, що позивачем не доведено свого права на укладення з відповідачем договору на постачання теплоенергії, оскільки він спростовується поданими позивачем договорами оренди, ліцензією на надання послуг по постачанню теплової енергії. Апелянт зазначає про те, що оскільки теплова енергія надається відповідачу від котельні, яка знаходиться в оренді та на обслуговуванні позивача, відтак не існує жодної технічної можливості надання послуг іншими теплопостачальними організаціями міста Рівне. Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09.03.2010 року, ст.ст. 19, 22, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні постлуги», п. 4 постанови КМ України від 03.10.2007 року № 1198. Окрім цього, скаржник посилається на те, що відповідач частково оплачує за отриману теплову енергію, тобто фактично визнає зобов»язання по оплаті отриманих послуг.

Приватний підприємець ОСОБА_2 письмово апеляційну скаргу не заперечив, в судове засідання жодного разу представника не забезпечив, хоча його повідомлялось про час та місце розгляду справи, шляхом направлення йому ухвал суду за адресою його місцепроживання, вказаною в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 369912: м.Рівне, вул..Шухевича, 26/101, яку відповідач підтвердив розпискою на копії ухвали суду від 30.06.2010 року № 17/32.

Позивачем подано суду клопотання № 03-05-/1709 від 21.09.2010 року (вх. № 9791 від 21.09.2010 року) про розгляд справи за відсутності його представника та клопотання № 03-05-/1661 від 16.09.2010 року (вх. № 9793 від 21.09.2010 року) про долучення до матеріалів справи документів на вимогу ухвали суду від 04.08.2010 року.

Апеляційний суд, враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи, що судом вже неодноразово відкладався розгляд справи для надання відповідачу можливості забезпечити явку представників в судове засідання та подати додаткові докази, виходячи з матеріалів справи, клопотань позивача, вважає, що ним забезпечено право сторін на участь в судовому засіданні, та, відповідно, й на судовий захист. Таким чином, керуючись нормою ст. 101 ГПК України, є можливим прийняти за наслідками розгляду справи постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представників сторін, за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційного суду дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи та заперечення другої сторони, матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

ТОВ “Рівнетеплоенерго” з 07.08.2009 року є зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осібпідприємців, свідоцтво серії А01 № 538841.

Як вбачається з його Статуту виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії є одним з видів його діяльності (п. 4).

Як вбачається з листа Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 1290-08 від 29.10.2009 року (а.с.45) , ТОВ «Рівнетеплоенерго» згідно рішення конкурсної комісії від 29.10.2009 року оголошено переможцем конкурсу на право укладення договору оренди комунального майна, зазначеного в додатку до рішення Рівненської міської ради від 20.08.2009 року № 2708.

29.10.2009 року між Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради як орендодавцем та ТОВ “Рівнетеплоенерго” як орендарем укладено договір оренди будівель котелень, теплопунктів № 2370, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування будівлі котелень, теплопунктів для розміщення підприємства житлово-комунальної галузі, що надає комунальні послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, згідно з додатками № 1,2 вартість яких визначена згідно зі звітом про експертну оцінку станом на 01.10.2009 року і становить 13130687 грн. (без ПДВ), яке належить на праві власності територіальній громаді м.Рівного в особі Рівненської міської ради (а.с.46-64).

Відповідно до п. 2.1 даного Договору оренди будівель котелень, теплопунктів від 29.10.2009 року № 2370 орендар вступає в платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання договору і його державної реєстрації та акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписується орендодавцем та орендарем.

Згідно з додатками до даного Договору та акту приймання-передачі орендованого майна від 10.11.2009 року, позивачу було передано в оренду майно, необхідне для надання послуг по теплопостачанню, в тому числі й багатоквартирний житловий будинок за адресою: м.Рівне, вул.Мірющенка, 51А - від котельні по вул.Мірющенка, 41А., переданій згідно вказаного Договору та Акту.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій ліцензій від 10.11.2009 року (а.с.65-67), позивач має право здійснювати господарську діяльність по виробництву, транспортуванню та постачанню теплової енергії.

Окрім цього, слід зазначити, що рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 10.11.2009 року № 194 дозволено ТОВ «Рівнетеплоенерго»застосовувати для розрахунків тарифи на надання послуг з теплопостачання (централізованого опалення і підігріву води), що встановлені виконавчим комітетом Рівненської міської ради для КП «Комуненергія»Рівненської міської ради та КП «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради.

Аналогічного змісту рішення було прийнято на 2010 рік: рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 16.02.2010 року № 34.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено свого права на надання відповідачу послуг по теплопостачанню.

При цьому, також слід зазначити, що є зробленими за неповного з»ясування обставин справи й висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не подано суду доказів того, що відповідач споживає теплову енергію за адресою: м.Рівне, вул.Мірющенка, 51а.

Так, судом першої інстанції не було взято до уваги як доказ подання відповідачу теплової енергії та її споживання останнім за вказаною адресою, акт обстеження системи центрального опалення від 01.02.2010 року, яким встановлено вказані обставини, як такий, що складений в односторонньому порядку. В той же час, місцевим господарським судом не було дано оцінки поданим позивачем копіями рахунків на плату за послуги теплопостачання за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року, виставленим позивачем відповідачу, з зазначенням підстав оплати: договір № 451 від 11.11.2009 року, тобто фактично по приміщенню по вул. вул.Мірющенка, 51а. Окрім цього, не беручи до уваги лист КП Комуненергія»Рівенської міської ради від 20.10.2009 року (а.с. 72), адресований відповідачу з повідомленням про розірвання з 11.11.2009 року укладеного між ними договору на відпуск теплової енергії № 451 від 06.11.2001 року, суд першої інстанції відповідно до ст. 4-7, 38 ГПК України не витребував від відповідача копії вказаного договору для з»ясування обставин щодо того, чи є відповідач споживачем теплової енергії в приміщенні за адресою: вул. Мірющенка, 51а в місті Рівне, її площі, та не залучив до участі в справі в якості третьої особи колишнього надавача теплової енергії КП Комуненергія»Рівенської міської ради. Як вбачається з поданої позивачем копії договору на відпуск теплової енергії № 451 від 06.11.2001 року, він був укладений КП Комуненергія»Рівенської міської ради про постачання теплової енергії приміщення за адресою: вул. Мірющенка, 51а в місті Рівне, площею 94,9 кв.м. Окрім цього, за запит позивача, Житлово-комунальним підприємством «Галицьке»було надано довідку № 577 від 03.08.2010 року про те, що на першому поверсі житлового будинку по вул.Мірющенка, 51а в м.Рівне, який перебуває на його балансі, знаходиться продовольчий магазин, який належить підприємцю ОСОБА_2 Знаходження вказаного магазину у власності відповідача стверджується також поданими позивачем копіями договору купівлі-продажу від 06.11.2001 року, укладеного між підприємцем ОСОБА_3 як продавцем, та підприємцем ОСОБА_2 як покупцем, та копію інвентарної справи по вказаній будівлі (позначена літ. «А-5»згідно експлікації внутрішніх приміщень будинку по вул.. Мірющенка, 51а.) . Вказані факти також підтверджено актом обстеження приміщення магазину «Продукти»по вул..Мірющенка, 51а., складному за участі як представників позивача, так і незалежних осіб: представників житлового відділу УЖКГ м.Рівне, від 15.09.2010 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено факт того, що підприємець ОСОБА_2 є споживачем теплової енергії в належному йому на праві власності приміщенні магазину по вул.Мірющенка, 51а, площею 94,9 кв.м., що відповідає запропонованому позивачем проекту договору на відпуск теплової енергії № 451 від 11.11.2009 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 179 Господарського кодексу України Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. У разі якщо для створення можливості постачання електроенергії, газу за технічними умовами постачальника за рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами збудовані додаткові мережі (об'єкти), у договорах про постачання зазначеної продукції (послуг) передбачаються передача збудованих мереж (об'єктів) постачальнику і відшкодування забудовнику, інвестору витрат на їх будівництво.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплогенеруючі організації, які використовують різні технології виробництва теплової енергії, мають рівні права доступу на ринок теплової енергії. Споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Абзацом 1 ч. 3 ст. 24 вказаного Закону, передбачено, що основним обов'язкам споживача теплової енергії є, зокрема, й своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що споживач зобов'язанийукласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом (п.п. 1, 5 ч. 3).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено своє право на укладення з відповідачем договору на постачання теплової енергії на об»єкт відповідача за адресою: м.Рівне, вул.Мірющенка, 51а, та обов»язок підприємця ОСОБА_2 щодо укладення з ТОВ «Рівнетеплоенерго»вказаного договору.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем 26.11.2009 року направлено на адресу відповідача лист від 11.11.2009 року з пропозицією щодо укладення договору на відпуск теплової енергії № 451, в якому вказується про направлення двох примірників договору з додатком до нього для підписання та повернення одного примірника позивачу (а.с.7-14). При цьому, безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що проект договору на відпуск теплової енергії № 451 від 11.11.2009 року в двох примірниках відповідачу не направлявся, оскільки вказаний в супровідному листі додаток на 1 аркуші, стосується додатку до договору, а саме: схеми розмежування балансової належності та загальних відомостей про споживача, а не самого проекту договору, про направлення якого зазначеному в самому тексті листа від 11.11.2009 року. Як вбачається з тексту проекту Договору, зауважень щодо його змісту, судом не встановлено.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивачем дотримано передбачених ст. 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України, 638-647 Цивільного кодексу України вимог щодо порядку його укладення, а отже, поданий ним позов до приватного підприємця ОСОБА_2 про зобов»язання укласти договір на відпуск теплової енергії, на умовах проекту договору № 451 від 11.11.2009 року, був підставним та обґрунтованим, а тому підлягав до задоволення.

За наведеного, рішення Господарського суду Рівненської області від 14.04.2010 року у справі № 17/31 слід скасувати. При цьому, враховуючи, що відповідно до ст.ст. 99,101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, при цьому користується правами, наданими суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, враховуючи скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про прийняття нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до приватного підприємця ОСОБА_2 про зобов»язання укласти договір на відпуск теплової енергії, на умовах проекту договору № 451 від 11.11.2009 року.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 80, 105 ГПК України, та факт прийняття апеляційним судом нового рішення про задоволення позову, вважає, що судові витрати по справі як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції слід покласти на відповідача, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути 85 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 42,50 грн. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 14.04.2010 року у справі № 17/32 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити:

Зобов»язати Приватного підприємця ОСОБА_2 (33000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, реєстраційний номер в ЄДР - 20022804109) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»(33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, 27, ідентифікаційний код 36598008, реєстраційний номер в ЄДР - 16081020000006694) договір на відпуск теплової енергії згідно проекту № 451 від 11.11.2009 року.

3. Здійснити такий розподіл судових витрат по справі, а саме:

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (33000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, реєстраційний номер в ЄДР - 20022804109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»(33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, 27, ідентифікаційний код 36598008, реєстраційний номер в ЄДР - - 16081020000006694) 85 грн. 00 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 236 грн. 00 коп. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42 грн. 50 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду Рівненської області відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України видати накази на виконання даної постанови.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

6.Справу повернути в господарський суд Рівненської області.

Головуючий-суддя М.І.Городечна

суддя М.В.Юркевич

суддя В.Л.Кузь