Постанова № 11823533, 05.10.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

05.10.10 Справа № 06/80-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 13.08.2010 р. б/н

на рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2010 р.

у справі № 06/80-38

за позовом приватної фірми «Скорпіон-Сервіс», м.Луцьк

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Луцьк

про стягнення 12060 грн. неустойки за прострочення повернення торгової площі

За участю представників сторін:

від позивача не з»явився;

від відповідача - не з»явився

За ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.08.2010 р. у справі № 06/80-38 (суддя Дем»як В.М.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю, стягнуто з відповідача на користь позивача 12060 грн. неустойки за прострочення повернення торгової площі, 120, 6 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 603 грн. витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі з підстав неповного з”ясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що з 2001 року між сторонами в справі не існує жодних орендних правовідносин, так як у цьому році підприємець ОСОБА_3 придбала у приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»за готівку магазин № 24 і відповідно стала його власником; 20.01.2010 р. припинив дію укладений між Луцькою міською радою і приватною фірмою «Скорпіон-Сервіс»договір оренди земельної ділянки, що означає припинення будь-яких правовідносин між приватною фірмою «Скорпіон-Сервіс» і підприємцем ОСОБА_3; всупереч ст.8, ч.4 ст.127 Конституції України справу розглянуто суддею одноособово, а не колегією суддів; справу розглянуто судом першої інстанції за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про результати розгляду президією Вищого господарського суду України заяви № 2 про відвід від 21.06.2010 р.

Сторони явки уповноважених представників сторін в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не сповістили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення № 04589028 і № 04590000 ухвали від 30.08.2010 р. під розписку.

Оскільки ухвалою від 30.08.2010 р. явка представників сторін була визнана необов”язковою, а на власний розсуд, додаткові докази не витребовувалися, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України. Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України неподання позивачем відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Невиконання відповідачем п.4 резолютивної частини ухвали від 30.08.2010 р. щодо представлення належним чином засвідченої копії свідоцтва фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не може слугувати підставою для відкладення перегляду справи, так як з метою з»ясування статусу відповідача Львівський апеляційний господарський суд при підготовці апеляційної скарги до розгляду витребував у Державного реєстратора Луцької райдержадміністрації Волинської області вищевказане свідоцтво. Проте згідно з відповіддю на запит від 10.09.2010 р. № 83/1-06 останній повідомив, що свідоцтво роздруковується в одному примірнику та видається особисто підприємцю.

Листом від 30.09.2010 р. вих. № 596110/10-012 Луцька ОДПІ на запит суду від 13.09.2010 р. повідомила, що підприємець ОСОБА_3 знаходиться на обліку в органі державної податкової служби з 03.02.1999 р., в 2010 році перебуває на загальній системі оподаткування та жодних платежів в поточному році не сплачувала.

Таким чином, статус суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 підтвердився.

Підставою позовних вимог визначено незвільнення орендарем торгової площі, невиконання обов»язку щодо повернення її орендодавцю згідно з п.3.16 угоди у зв»язку з припиненням 31.12.2008 р. її дії та продовження використовувати торгову площу, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення згідно з приписами ч.2 ст.785 ЦК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 слід задоволити частково, рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2010 р. у справі № 06/80-38 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 6 030 грн. неустойки за прострочення повернення торгової площі. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

При цьому колегія виходила з наступного.

Законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється судом апеляційної інстанції на момент його прийняття, тобто 03.08.2010 р.

Матеріалами справи підтверджено, що 30 травня 2008 року між приватною фірмою “Скорпіон-Сервіс” (позивач у справі) і підприємцем ОСОБА_3 (відповідач у справі) була укладена угода надання в користування торгових площ (далі - угода) (а.с.12), яка в судовому порядку не визнавалася недійсною. Доказів зворотнього сторонами не подано судам обох інстанцій.

Згідно з п.1.1 угоди відповідач прийняв у платне строкове користування 7, 5 кв.м на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку приватної фірми “Скорпіон-Сервіс” між вулицями Кравчука та Карпенка-Карого, місце № 24, для встановлення тимчасової споруди та здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару.

За умовами угоди передача площі здійснена до її підписання, що засвідчено підписами сторін (п.1.2 угоди).

Відповідно до п.6.1 угоди остання укладена строком до 31.12.2008 р.

За своєю правовою природою угода містить ознаки договору оренди (згідно з п.1.1 угоди відповідачу передано її предмет в строкове платне користування), тому до спірних правовідносин застосовуються відповідні норми, що регулюють договір оренди.

Відповідно до ч.1 ст.284 ГК України строк, на який укладається договір оренди, є однією з істотних умов договору оренди.

Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту вищевказаних правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Таким чином, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди орендар продовжує користуватися майном, але мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є припиненим.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2008 р. позивач повідомив відповідача листом № 127 про припинення договору (а.с.14), в якому висловив небажання продовжувати з останнім договірні відносини. Дане повідомлення підприємець ОСОБА_3 одержала особисто 27.11.2008 р. під розписку, що підтверджується поштовим повідомленням № 7312 від 24.12.2008 р. про вручення (а.с.14, зворот).

Згідно з ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення міститься в ч.2 п.3 ст.763 ЦК України.

Таким чином, угода припинила свою дію 31.12.2008 р.

Пунктом 3.16 угоди передбачено, що відповідач зобов»язаний повернути позивачу в належному стані площі, вказані в п.1.1 угоди, протягом 2 днів після припинення дії договору.

Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а згідно з ч.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відтак після спливу строку дії договору оренди обов»язок орендаря повернути майно орендодавцю встановлений не лише угодою, а й законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, проте на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не представлено суду першої інстанції доказів повернення торгівельної площі приватній фірмі “Скорпіон-Сервіс”.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.1 п.2 ст.551 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто чинним цивільним законодавством прямо передбачено настання в разі неповернення орендованого майна орендарем такого правового наслідку як сплата неустойки, розмір якої визначений ч.2 ст.785 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи та встановлено Господарським судом Волинської області, після припинення угоди відповідач не виконав свого обов'язку щодо фактичного звільнення торгової площі пл.7, 5 кв.м, місце № 24, тому позивачем при поданні позову згідно з розрахунком (а.с.5) нараховано неустойку за 12 місяців з 12.04.2009 р. по 12.04.2010 р. в сумі 12060 грн. (згідно з п.2.2 угоди плата за користування торговою площею за 1 кв.м в місяць становить 67 грн., 67 грн. х 7, 5 кв.м = 502, 5 грн. розмір щомісячної орендної плати; (502, 5 грн. х 12 міс.) х 2 = 12060 грн.).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

При цьому право на вимогу про стягнення штрафних санкцій у кредитора діє протягом одного року, так як згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України скорочена позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на вказане, а також на встановлений судами обох інстанцій факт, що строк дії угоди припинився 31.12.2008 р. та відповідно до п.3.16 угоди відповідач повинен був повернути торгову площу позивачеві протягом 2 днів, колегія суддів вважає, що право вимоги на стягнення неустойки виникло у позивача 02.01.2009 р.

Враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України, період, за який стягується пеня, становить півроку, тобто нарахування пені повинно проводитись за період з 02.01.2009 р. по 02.07.2009 р.

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області 12.04.2010 р.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Отже, з прийняттям нового ЦК України інститут позовної давності набуває ознак диспозитивності. За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Отже, позовна давність за заявою сторони у спорі, якщо таку заяву не було зроблено в місцевому господарському суді, не може бути застосована судом апеляційної інстанції (п.32 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Як вбачається з матеріалів справи, заява про застосування позовної давності в суді першої інстанції відповідачем не подавалася.

Натомість подана відповідачем у суд апеляційної інстанції заява про застосування позовної давності (вх. № 10328 від 05.10.2010 р.) колегією суддів не береться до уваги, так як подібне клопотання не заявлялося в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, протоколів судових засідань від 18.05.2010 р. (а.с.29), 08.06.2010 р. (а.с.36), 21.06.2010 р. (а.с.45), 03.08.2010 р. (а.с.58) відповідач не з»являвся в судові засідання з власної волі тричі (18.05.2010 р., 21.06.2010 р., 03.08.2010 р.), у зв»язку з його неявкою та невиконанням ним вимог ухвал суду розгляд справи відкладався, а брав участь в одному судовому засіданні 08.06.2010 р., що і дозволяло йому заявити про застосування позовної давності, що зроблено не було.

Більше того, в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов”язується з особистою явкою сторони чи її представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Підприємець ОСОБА_3 була повідомлена про судове засідання 03.08.2010 р. (дата прийняття оскаржуваного рішення), що підтверджується поштовим повідомленням за № 4301029230727 про вручення 25.06.2010 р. під розписку (а.с.38) ухвали від 21.06.2010 р., якою розгляд справи відкладено на 12 год. 20 хв. 03.08.2010 р. (а.с.46).

Тому покликання апелянта на розгляд справи Господарським судом Волинської області за його відсутністю, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, спростовується вищенаведеним.

З огляду на той факт, що відповідач не просив у суді першої інстанції застосувати позовну давність, то підстави для відмови в позові згідно з ч.4 ст.267 ЦК України відсутні.

З врахуванням граничного 6-місячного терміну нарахування неустойки, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, розрахунок позовних вимог в частині нарахування неустойки за 12 місяців є неправильним. Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок суми неустойки, застосувавши ч.6 ст.232 ГК України, і вважає, що до стягнення підлягає сума в розмірі 6 030 грн. за 6 місяців за період з 02.01.2009 р. по 02.07.2009 р. (згідно з п.2.2 угоди плата за користування торговою площею за 1 кв.м в місяць становить 67 грн., 67 грн. х 7, 5 кв.м = 502, 5 грн. розмір щомісячної орендної плати; (502, 5 грн. х 6 міс.) х 2 = 6 030 грн.).

Твердження скаржника про те, що між сторонами в справі не існує жодних орендних правовідносин, так як у 2001 році підприємець ОСОБА_3 придбала у приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»за готівку магазин № 24 і відповідно стала його власником, відхиляються колегією суддів як голослівні, документально необгрунтовані.

Порушення відповідачем у апеляційній скарзі питання про припинення 20.01.2010 р. дії укладеного між Луцькою міською радою і приватною фірмою «Скорпіон-Сервіс»договору оренди земельної ділянки (при чому без жодного документального підтвердження), що означає припинення будь-яких правовідносин між приватною фірмою «Скорпіон-Сервіс»і підприємцем ОСОБА_3, може бути предметом розгляду в іншій господарській справі з інших підстав. Адже предметом дослідження у даній справі є угода надання в користування торгових площ від 30.05.2008 р. з терміном дії до 31.12.2008 р., відповідно до якої відповідач прийняв від позивача в орендне користування торгову площу.

Посилання апелянта на розгляд Господарським судом Волинської області справи в незаконному складі, а саме: одноособово як на безумовну підставу для скасування рішення суду є надумані та безпідставні. Основні засади формування складу господарського суду визначені в процесуальному законі - ГПК України, а не Конституції України, на яку покликається відповідач. Так, згідно з ч.1 ст.46 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії та складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Отже, загальне правило розгляду справи в суді першої інстанції одноособово, а виняток колегіально.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області в частині стягнення неустойки не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає частковому скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а доводи апелянта - частковому задоволенню.

У зв»язку з частковим скасуванням рішення відповідно до п.10 ч.2 ст.105 ГПК України судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 03.08.2010 р. у справі № 06/80-38 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме:

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»(ідентифікаційний код 30584471) 6 030 грн. неустойки за прострочення повернення торгової площі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»(ідентифікаційний код 30584471) 60, 3 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з приватної фірми «Скорпіон-Сервіс»(ідентифікаційний код 30584471) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 30, 15 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

7. Канцелярії суду дану постанову надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідно до вимог ст.ст.87, 99 ГПК України.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин