Постанова № 11822080, 06.10.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2010 р.                                                             справа №35/166пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів

за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача:Козаренко Н.Ю. - довір. № 9-427 від 17.09.10р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргудержавного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від29.07.2010 року по справі№35/166пд за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Лідієвське" м.Донецьк додержавного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк провизнання частини договору № 788 від 21.12.2007р., а саме п. 1.1, ч. 1 п.2.4, удаваним правочином, та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 910 000 грн. В С Т А Н О В И В: Господарський суд Донецької області (суддя Мальцев М.Ю.) рішенням від 29.07.2010р. частково задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лідієвське»м. Донецьк (далі –ТОВ «Лідієвське») та стягнув з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк (далі - ДП «ДВЕК») безпідставно отримані грошові кошти в сумі 91000, 00 грн. У визнанні частини договору № 788 від 21.12.2007р. (п. 1.1, ч. 1 п. 2.4) удаваним правочином, як таким, що приховує реальний правочин –оренду державного майна, судом відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій рішення суду просить скасувати, в позові відмовити в повному обсязі в зв’язку з необґрунтованістю. Зокрема, заявник вважає, що судом не досліджені всі обставини справи, що мають значення для справи, а саме, що рішенням господарського суду Донецької області № 18/347 з позивача стягнуто заборгованість за спірним договором в сумі 171371, 74 грн. та встановлено, що ДП «ДВЕК»надавало послуги за спірним договором. Крім того, судом у справі № 18/347 відмовлено у прийнятті зустрічного позову ТОВ «Лідієвське»про визнання цього договору недійсним. До того ж, на думку заявника скарги, суд самостійно змінив позовні вимоги (підставу позову) без належного клопотання позивача. Судом також не враховано, що грошові кошти у розмірі 91000, 00грн. були перераховані позивачем з призначенням платежу: оплата за надання залізничних послуг відповідно договору № 788 від 21.12.2007р. Позивач доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, тому просить рішення господарського суду Донецької області від 29.07.10р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні 06.10.2010р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Оскільки матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про порушення апеляційного провадження) 26.08.2010р., апеляційна скарга розглянута за відсутності представника позивача, повідомленого про час та місце слухання справи належним чином.

Розглянувши матеріали справи, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП «ДВЕК»підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання п.1.1 та ч. 1 п. 2.4 договору №788 від 21.12.2007р., укладеного між сторонами, удаваним правочином, тобто такими, що приховують реальний правочин –оренду державного майна, та стягнення безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів у розмірі 91000, 00грн. за не укладеним правочином.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Лідієвське»послалось на те, що між сторонами укладено договір № 788 від 21.12.07р. (далі –Договір), за яким відповідач (Виконавець) зобов’язується надати позивачу (Замовник) послуги з можливості користуватися відкритими складськими майданчиками виконавця ВП «Шахта Лідієвка»при завантаженні –розвантаженні вугілля силами замовника (п.1.1). Оскільки такі дії не підпадають від визначення послуги, надане ст. 901 Цивільного кодексу України, на думку позивача, Договір в цій частині є удаваним правочином, тобто таким, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину –оренди державного майна, який вони насправді вчинили.

Таким чином, оцінка Договору в цій частині має здійснюватись відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а оскільки порушена ст. 9 Закону щодо порядку укладення договору та ст. 10 щодо істотних умов договору, то він має бути визнаний судом неукладеним та таким, що не породжує юридичних наслідків для сторін.

Оскільки вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає можливим способам захисту порушеного цивільного праву, на думку позивача, суд має застосувати наслідки, передбачені главою 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»книги п’ятої Цивільного кодексу України і повернути позивачу перераховані на виконання умов Договору в частині користування складськими майданчиками грошові кошти в загальній сумі 91000, 00грн., як безпідставно отримані.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 788 від 21.12.2007р., згідно з яким, Виконавець (відповідач) зобов’язується надати для Замовника (позивача) послуги щодо надання Замовнику можливості користуватись відкритими складськими майданчиками Виконавця ОП „Шахта Лідіївка” при навантаженні-вивантаженні вугілля власними силами Замовника, по сприянню в організації навантажувально-розвантажувальних робіт, в порядку та на умовах, що визначені цим договором, а Замовник зобов’язується оплатити та прийняти надані Виконавцем послуги.

Згідно п. 1.2. Договору, Замовник відповідно до Договору з Донецькою залізницею № 71 від 01.01.2008 р. „Про організацію перевезень вантажу та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” надає послуги по використанню коду вантажовідправника ДП „ДВЕК” ОП „Шахта Лідієвка” та коду платника залізничного тарифу підприємства для постачання вантажу Замовника на станцію Рутченково. Також можливе подальше переадресування вантажу зі станції Рутченково.

Відповідно до п. 2.4. Договору, послуги, що надаються Виконавцем, включають в себе:

- послуги по наданню Замовнику можливості користуватися відкритими складськими майданчиками Виконавця при навантаженні-вивантаженні вугілля силами Замовника, по сприянню в організації навантажувально-розвантажувальних робіт, в порядку та на умовах, що визначені цим договором;

- послуги по сприянню в організації навантажувально-розвантажувальних робіт;

- послуги по використанню коду вантажовідправника ДП „ДВЕК” ОП „Шахта Лідіївка” та коду платника залізничного тарифу підприємства для поставки вантажу Замовника.

Господарським судом з посиланням на ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України зроблено висновок, що вимоги позивача щодо визнання частини Договору удаваним правочином задоволенню не підлягають, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачений зазначеними нормами.

Втім, колегія суддів не може погодитись з таким висновком. Дійсно ст. 235 Цивільного кодексу України, яка визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, не містить положень про визнання удаваного правочину недійсним. Проте, виходячи з того, що в удаваному правочині зовнішнє волевиявлення не збігається з внутрішньою волею сторін, він може визнаватися недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач послався на те, що правочин, який сторони насправді вчинили (оренда держмайна) суперечить вимогам закону. За таких обставини, спосіб захисту, обраний позивачем, передбачений Цивільним кодексом України.

Втім, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів наявність домовленості сторін відносно спільної мети приховати шляхом укладення Договору інший правочин, а саме –оренду державного майна.

Крім того, як правильно послався господарський суд на ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд дослідивши договір № 788 від 21.12.2007 р., дійшов висновку, що укладений між сторонами договір є змішаним договором та в частині послуг по наданню Замовнику можливості користуватися відкритими складськими майданчиками Виконавця при навантаженні-вивантаженні вугілля силами Замовника, за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), тому відносини, що виникають у зв’язку з договором оренди регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України.

Але судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що Договір, який за своєю правовою природою є змішаним, з елементами оренди, має містити всі істотні умови договору оренди.

Така вимога до змішаних договорів ст. 628 Цивільного кодексу України не передбачена.

Крім того, із суті Договору не випливає, що відкриті складські майданчики були в межах Договору передані в користування лише Замовнику і ними не користувались інші господарюючі суб’єкти.

За таких умов застосування до Договору, який є змішаним, вимоги про наявність всіх суттєвих умов договору оренди, є безпідставними та помилковими, а тому висновок суду першої інстанції, що в цій частині Договір є неукладеним, не ґрунтується на законодавстві.

Крім того, законодавством не передбачена можливість визнання неукладеним лише частини договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції також безпідставно дійшов висновку, що 91000, 000грн. була перерахована позивачем саме на виконання умов Договору в частині оренди майна, оскільки в призначені платежу позивач зазначив: «плата за надання послуг за Договором № 788 від 21.12.2007»(а.с.24-32 т. 1). Послуги, які надає Виконавець, відповідно до п. 2.4 Договору включають в себе:

- послуги по наданню Замовнику можливості користуватися відкритими складськими майданчиками Виконавця при навантаженні-вивантаженні вугілля силами Замовника, по сприянню в організації навантажувально-розвантажувальних робіт, в порядку та на умовах, що визначені цим договором;

- послуги по сприянню в організації навантажувально-розвантажувальних робіт;

- послуги по використанню коду вантажовідправника ДП „ДВЕК” ОП „Шахта Лідіївка” та коду платника залізничного тарифу підприємства для поставки вантажу Замовника.

Крім того, колегія суддів враховує, що Договір фактично виконувався сторонами, що встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. по справі № 18/347, яким з ТОВ «Лідієвське»стягнуто 171296,74 грн. боргу за цим Договором. Рішення від 22.02.10р. залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2010р. (а.с. 20-29 т. 2).

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що 91000, 00грн.є безпідставно отриманими коштами.

З врахуванням викладеного позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.07.10р. у справі №35/166пд частково скасувати.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«У задоволені позову товариству з обмеженою відповідальністю «Лідієвське»м.Донецьк відмовити.»

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лідієвське» (юридична адреса: м. Донецьк, вул. Ляшенко, 1а; поштова адреса: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 30, код ЄРПОУ 34583052, р/р 2600530100408 в ДФ АКБ «Форум», МФО 394631) на користь державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»(м.Донецьк, вул. Артема, 63, код ЄРПОУ 33161769, р/р 26003000527001 у філії Донецька дирекція АТ «Індекс-банк», МФО 335850) державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 455, 00грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          

Судді:          

Надруковано: 6 прим.

          2. позивачу

          1. відповідачу

          1. у справу

          1. ДАГС

1. гос. суд Дон. обл.