Рішення № 118219917, 08.04.2024, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/149/24

Провадження по справі №2/276/121/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого суддіЗбаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

25.01.2024 до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі АТ «ПУМБ», Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 208642,04 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору від 04.01.2021 (надалі Договір).

Ухвалою судді від 30.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 21.02.2024.

21.02.2024 розгляд справи відкладений на 18.03.2024 у зв`язку з неявкою відповідача.

У судове засідання 21.02.2024 та 08.04.2024 сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, зазначивши про підтримку свого позову, дав згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст.280,281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно заяви № 1001780444301 від 04.01.2021 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач (клієнт) просив у АТ «ПУМБ» надати йому споживчий кредит на наступних умовах: сума 200000,00 грн; строк 36 місяців; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%; розмір процентної ставки 0,01% річних; видача кредиту шляхом банківського переказу на рахунок в АТ «ПУМБ», код отримувача 2606011450, отримувач ОСОБА_1 , визначено графік платежів, реквізити для погашення заборгованості за споживчим кредитом (а.с. 14).

Також у заяві вказано, що ОСОБА_1 підписанням даної заяви беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (далі ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням усіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених умовах.

Перед підписанням заяви, відповідач ознайомився з умовами Паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, порядком повернення кредиту (а.с. 15).

Як зазначив позивач, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за кредитним договором № 1001780444301 від 04.01.2021, відповідач станом на 01.12.2023 має заборгованість в сумі 208642 грн. 04 коп., яка складається: 107153 грн. 45 коп. заборгованість за кредитом; 13,78 грн. заборгованість за процентами; 101474 грн. 81 коп. заборгованість за комісією.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень статті 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладено договір у письмовій формі, в якому зазначено розмір та умови надання кредиту, його повернення.

У матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції № TR. 46727469.71552.8810 від 04.01.2021, що підтверджує надання кредитних коштів ОСОБА_1 по договору № 1001780444301 від 04.01.2021 , та відповідає способу надання споживчого кредиту, що був обраний ним при підписанні заяви (а.с. 39).

На підставі вищевкикладеного судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав за укладеним з Банком кредитним договором № 1001780444301 від 04.01.2021 кредит у сумі 200000,00 гривень.

Крім того, стороною позивача надано виписку за період з 04.01.2021 по 01.12.2023 по особовому рахунку відповідача, яка разом з іншими доказами підтверджує рух коштів, в тому числі щодо погашення кредиту, формування суми заборгованості, наявність якої є належним та допустимим доказом щодо заборгованості за укладеним кредитним договором (а.с. 45-50).

АТ «ПУМБ» направленона адресувідповідача письмовувимогу від 01.12.2023 щодонеобхідності погашеннязаборгованості врозмірі 208642,04грн.за кредитним договором №1001780444301 від 04.01.2021 (а.с.34-35)

Вищевказані обставини підтверджуються: письмовою вимогою КНО-44.2.2/145 від 01.12.2023 на адресу відповідача щодо необхідності погашення заборгованості (а.с.34-35); розрахунком заборгованості (а.с.40-42), банківською випискою/Особовим рахунком за період з 04.01.2021 по 01.12.2023 (а.с.45-50).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що відповідачем не виконувалися належним чином умови укладеного між сторонами договору, у результаті чого у нього виникла вищевказана заборгованість перед позивачем.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Правилами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_1 , не виконуючи умови договору шляхом не сплати обумовлених коштів у встановлений строк, порушив вимоги статті 530 ЦК України.

Відповідач вказані обставини жодним чином не оспорив та не спростував.

Правилами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідач не сплатив заборгованість по основній сумі боргу та за відсотками за кредитним договором, не спростував наявність боргу по кредиту та відсотках, суд вважає позовні вимоги АТ «ПУМБ» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1001780444301 від 04.01.2021 у розмірі 107167,23 грн., з яких: 107153,45 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13,78 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, процентами, є правомірними та підлягають задоволенню.

Натомість щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про споживче кредитування», який вступив в дію 10.06.2017, безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, у відповідності до частини першої статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 01.04.2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15.03.2021 в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню у сумі 107167,23 грн. (208642,04 грн. - 101474,81 грн).

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (51,36%) - у розмірі 1285,90 гривень.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 206, 258, 263, 259, 265, 279-281, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1001780444301 від 04.01.2021 в сумі 107167 (сто сім тисяч сто шістдесят сім гривень) 23 (двадцять три) копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1285 (одна тисяча двісті вісімдесят п`ять) гривень 90 (дев`яносто) копійок витрат зі сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя А.М.Збаражський