Рішення № 11820662, 20.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

РІШЕННЯ

іменем України

"19" жовтня 2010 р.Справа № 9/38

Позивач:Дочірнє підприємство "Будівельне управління-3" Приватного електромонтажного підприємства "Електрон", код ЄДРПОУ

30490640,вул. Земська, 68/3, м. Прилуки, Чернігівська область,17500

Відповідач: Дочірнє підприємство №1 Приватного підприємства

"Рембудмонтаж», код ЄДРПОУ32512435, вул. Земська 68/3,

м. Прилуки, 17500

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Приватне електромонтажне підприємство "Електрон"

17500,м. Прилуки, вул. Костянтинівська,117-а

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Публічне акціонерне товариство „Ерсте Банк” (юридична адреса:

вул.. Прорізна 6, м. Київ, 01034;

поштова адреса: вул.. Комсомольська, 23, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання правочину недійсним .

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивача: Дудинець К.С. директор ДП "БУ-3" ЕП "Електрон" , паспорт серії НОМЕР_1 від 16.11.96р.,

відповідача: Черевяк В.В. - в.о.керівника- ДП №1 ПП "Рембудмонтаж", арбітражний керуючий

Третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Воронецька Н.А. довіреність № б/н від 15.09.2010 представник ПАТ "Ерсте-банк"

Рішення винесено після перерви, що оголошувалась у судовому засіданні 18.10.10р. згідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України . У судовому засіданні 19.10.10р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення. Повне рішення підписано 20.10.10р..

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу офісу, що знаходиться за адресою: вул.. Земська (вул..К.Маркса), 68, м. Прилуки, Чернігівська обл.., укладеного 28.08.08р. між позивачем та відповідачем та посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Могиленко Л.М. з посиланням на те, що цей договір укладено внаслідок обману, оскільки платіж у сумі 79000грн. згідно пл. доручення №146 від 28.08.08р. , про який зазначено в договорі, фактично здійснено не було , а на доказ згоди засновника позивача на відчуження майна дочірнього підприємства надано наказ, якого не існує , що підтверджується неіснуючою нумерацією такого наказу. Представниками позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано , надано усні пояснення щодо обману у розрахунку за продане майно, оскільки одержані 9-10 вересня 2008р. кошти були у той же день повернуті покупцеві.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, але в усних поясненнях у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що заперечує проти позову , оскільки відповідачем була здійснена оплата за приміщення офісу згідно договору купівлі-продажу від 28.08.08р. у повному обсязі. Представником відповідача надано завірені копії платіжних доручень, та їх оригінали для огляду , за якими здійснювались платежі. з усним поясненням у судовому засіданні щодо неможливості надати оригінали до матеріалів справи , оскільки вони необхідні для первинного бухгалтерського обліку відповідача.

Публічним акціонерним товариством „Ерсте Банк” у наданих суду письмових та усних поясненнях представника в судовому засіданні зазначено про безпідставність поданого позову, оскільки воля на укладення договору , продаж майна та одержання за нього коштів була у обох сторін, одержання чи не одержання попередньої оплати не може бути підставою для визнання договору недійсним, за статутними документами продавця згода засновника на відчуження майна не вимагалась.

Представником приватного електромонтажного підприємства "Електрон" Черновим М.М , яке залучене до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача , у наданих суду письмових поясненнях, зазначено, що ним, Черновим М.М. у серпні 2008року з метою отримання кредиту у ВАТ «Ерсте-Банк» під заставу майна на прохання ОСОБА_1 було надано листок паперу з його підписом, проти взяття кредиту ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності Чернов М.М. не заперечував.

На вимогу господарського суду Чернігівською облдирекцією ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” та Прилуцьким відділенням Чернігівського РУ Приватбанку надано письмові пояснення щодо платежів за придбане відповідачем у позивача майно за договором від 28.08.08р..

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив:

28 серпня 2008р. приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Могиленко Л.М. посвідчено договір купівлі-продажу офісу, що знаходиться за адресою: вул.. Земська (вул. К. Маркса), 68, м. Прилуки, Чернігівська обл., укладений між позивачем та відповідачем.

З боку продавця ( позивача по цій справі ) договір підписано директором підприємства ОСОБА_1., а з боку покупця ( відповідача по справі) Філіповою Л.В. , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу.

При посвідченні договору купівлі-продажу нотаріусом перевірено особи громадян, які підписали договір, їх дієздатність та правоздатність та належність на праві власності позивачу відчужуваного приміщення, про що вчинено посвідчувальний напис на договорі.

Позивач посилаючись на ст.203,215,230 Цивільного кодексу України підставою визнання договору купівлі-продажу від 28.08.08р. недійсним вказує введення представником продавця ОСОБА_1 в оману представника іншої сторони- покупця, стверджуючи , що перераховані кошти у сумі 79000грн. отримано на рахунок підприємства, також надання нотаріусу підробного наказу засновника дочірнього підприємства «Будівельне управління №3»Приватного електромонтажного підприємства «Електрон» Чернова М.М. щодо згоди на відчуження приміщення офісу.

У відповідності до ст.. 230 Цивільного кодексу України правочин визнається судом недійсним якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу). Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину , або якщо вона замовчує їх існування. Частиною першою ст.. 229 ЦК України визначено, що істотне значення має природа правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином законодавством встановлено оплатність, двосторонність та консенсуальність даного виду договорів. Оплатність договору купівлі-продажу полягає у сплаті продавцеві вартості відчужуваного майна у грошовій формі, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної з сторін прав та обовязків, а консенсуальним договір купівлі-продажу є тому, що права і обовязки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов.

Стаття 638 Цивільного кодексу України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зі змісту ст. 655 Цивільного кодексу України вбачається, що істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну і доки сторони не дійдуть згоди щодо цих двох умов, договір не може вважатись укладеним, незважаючи на погодження усіх можливих інших умов, таких як строк, місце, спосіб виконання, тощо.

Як свідчать матеріали справи сторонами нотаріусу при посвідченні договору купівлі-продажу було надано пл.. доручення №146 від 28.08.08р. на суму 79000 грн. щодо сплати покупцем-відповідачем по справі вказаної суми продавцю- позивачу по справі. Однак згідно виписок банку про рух коштів по рахунку позивача та відповідача , а також письмових пояснень ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», наданих на запит суду, фактично платіж у вказаній сумі було здійснено та зараховано на рахунок продавця за платіжним дорученням покупця №146 від 10.09.08р.. На запит господарського суду Прилуцьким відділенням Чернігівського РУ Приватбанк №175 від 15.10.10р. повідомлено, що платіжне доручення №146 від 28.08.08р. на суму 79000грн. роздруковано з програмного комплексу банку та завірено підписом та печаткою працюючого на той час працівника банку.

Згідно усного пояснення представника відповідача у судовому засіданні 18.10.10р. можливою причиною не проведення Прилуцьким відділенням Чернігівського РУ Приватбанк платежу по платіжному дорученню №146 від 28.08.08р. на суму 79000грн., на якому вчинено відмітку банку про його прийняття, була відсутність достатньої кількості грошових коштів на рахунку , оскільки банківська виписка за період з 28.08.08р. по 29.08.08р. свідчить про те, що вхідний дебет становив 50188,28грн..

Позивачем зазначається, що директором Дочірнього підприємства "Будівельне управління-3" Приватного електромонтажного підприємства "Електрон" ОСОБА_1 на підтвердження згоди засновника - Приватного електромонтажного підприємства «Електрон» надано нотаріусу неіснуючий наказ від 28.08.08р. за № 35-08 за підробленим підписом власника підприємства Чернова М.М. про надання згоди на продаж приміщення офісу із зазначенням суми та термінів розрахунку. Однак як зазначено у поданих суду письмових поясненнях Чернова М. М. ним у серпні 2008р. з метою отримання кредиту у ВАТ «Ерсте-Банк» під заставу майна на прохання ОСОБА_1 було надано листок паперу з його підписом. Чернов М.М., як він зазначає у своїх письмових поясненнях, не заперечував проти взяття кредиту ОСОБА_1. для здійснення господарської діяльності. У судовому засіданні 05.10.10р. Чернов М.М. зазначив, що змісту підписаного ним паперу не читав.

З аналізу Статуту позивача вбачається, що згода засновника позивача на відчуження майна дочірнього підприємства не вимагається. Зазначені висновки ґрунтуються на наступному. У п.5.2 Статуту визначено, що майно підприємства, вироблена продукція, прибутки, отримані в процесі діяльності, належать підприємству на правах власності. Згідно п.5.8 Статуту підприємство може передавати ,здавати в оренду, обмінювати ,продавати іншим підприємствам, організаціям, установам матеріальні цінності і ресурси, надавати їх у тимчасове користування платно чи безкоштовно. У відповідності до п. 6.1 Статуту засновник призначає директора підприємства строком на три роки , з яким укладається контракт із зазначенням його посадових прав, обовязків і відповідальності перед засновником, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади. Пунктами 6.5 та 6.6 Статуту передбачено, що всілякого роду угоди, зобовязання та інші документи підписуються директором підприємства та його замісником. Директор визначає компетенцію своїх замісників ,передбачивши їх посадові права і обовязки в контракті. Всю документацію грошового, майнового, кредитного характеру, а також звіти і баланси мають право підписувати директор та головний бухгалтер. У відповідності до вимог Статуту 01лютого 2007р. строком до 31.12.2008р. Приватним підприємством ЕП «Електрон» укладено контракт з ОСОБА_1. щодо призначення її на посаду директора дочірнього підприємства БУ-3 «ЕП «Електрон», п. 3.3 якого передбачено право укладати всі угоди, необхідні для господарської діяльності підприємства.

Наявні у справі докази, а саме платіжні доручення № 146 від 10.09.08р. та №1 від 09.09.08р., виписки про рух коштів по рахунках позивача і відповідача свідчать про здійснення відповідачем платежів у сумах 79000грн. та 316000грн., тобто про повний розрахунок відповідача за придбане у позивача приміщення офісу за ціною, визначеною у договорі від 28.08.10р., хоча платіж у сумі 79000грн. здійснено з порушенням встановленого у договорі порядку. Однак порушення стороною порядку виконання умови договору не може бути підставою для визнання договору недійсним , а лише надає право стороні на примусове виконання передбачених умов договору стороною, яка порушує умови.

Твердження представника позивача у судовому засіданні , а також представника засновника позивача щодо обману з боку представника позивача, який укладав договір, з посиланням на те, що ОСОБА_1 було здійснено підробку платіжного доручення №146 від 28.08.08р. не підтверджуються належними доказами (висновками експертів, вироком по кримінальній справі, тощо). Посилання представників позивача та третьої особи без самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача про те, що одержані продавцем кошти у той же день були перераховані покупцю з призначенням платежу «Повернення зворотної фінансової допомоги»при відсутності таких договорів зворотної фінансової допомоги не можуть бути прийняті судом , оскільки не стосуються предмету спору по цій справі , бо згідно до ст.. 34 Господарського процесуального кодексу України господарським судом мають прийматись лише тільки ті докази, які мають значення для справи. Предметом спору є визнання недійсним договору, а не стягнення чи повернення коштів, тому позивачем для захисту його іншого порушеного права чи інтересу може бути обраний визначений ст.. 16 Цивільного кодексу України спосіб.

З огляду на докази, наявні у справі, вбачається, що уповноваженими представниками обох сторін договору щодо істотних обставин договору, а саме : природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якості майна, що продавалось не було ні помилки ні обману. Уповноважені представники сторін договору досягли згоди щодо виду договору ( купівля-продаж), чітко визначили склад та ідентифікуючі ознаки майна, що продавалось, ціну продажу, права і обовязки сторін щодо передачі майна у власність та сплати за придбане майно грошових коштів.

Твердження представника позивача у судовому засіданні про те, що при виявленні при укладенні договору ненадходження платежу у сумі 79000грн. договір не був би укладений не підтверджується жодними доказами. Сторонами не надано доказів відмови від прийняття предмету купівлі-продажу, відмови від прийняття коштів та повернення їх як безпідставно отриманих. Зазначене свідчить про намір сторін укласти договір та досягнення згоди по всіх його істотних умовах. При цьому господарським судом приймається до уваги, що питання про визнання договору купівлі-продажу від 28.08.08р. поставлено позивачем після його повного виконання сторонами та після зміни керівництва позивача.

Згідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви позивач вказує на наявність обману не з боку відповідача, а саме з боку представника продавця, який у справі є позивачем.

З огляду на вказане та враховуючи непідтвердження матеріалами справи умислу з боку відповідача на обман щодо істотних умов правочину, позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу від 28.08.08р. як такого, що вчинений під впливом обману, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.203,215,229,230,638,655 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя С.М.Івченко

20.10.10