Рішення № 11820645, 19.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

19.10.10

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"14" жовтня 2010 року           Справа № 20/115

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства «Національна

акціонерна компанія «Украгролізинг»

в особі Чернігівської філії ВАТ «НАК «Украгролізинг»

14000, вул. Боженка,106,оф.10, м.Чернігів;

до відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю «Колос»

16750, вул. Леніна,71,с.Гмирянка, Ічнянський р-н, Чернігівська обл.;

предмет спору: про стягнення 8897,35грн.;

за участю представників сторін:

позивача: Таран Ю.М. довіреність № 14/20-26-10 від 11.01.2010 року;

відповідача: Требка А.І.- директор;

Відкрите акціонерне товариство „НАК „Украгролізинг” в особі Чернігівської філії ВАТ НАК „Украгролізинг” звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос” про стягнення з відповідача штрафу в сумі 8897,35грн. за Договором №25-09-58 бфл /102 від 18.03.2009р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 30.09.2010р. розгляд справи призначено на 14.10.2010р..

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду пояснення, якими проти позову заперечив, посилаючись на те, що ним на час розгляду справи укладено Договір добровільного страхування майна та заявив клопотання про залучення Договору добровільного страхування №6-3-3/10 від 23.09.2010р. до матеріалів справи.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18 березня 2009року між позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу № 25-09-58 бфл/102.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1. Договору, Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору „Найменування, кількість, ціна та вартість Предмета лізингу”, що є специфікацією предмету лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

За юридичною природою вказаний договір є договором фінансового лізингу.

Факт передачі майна відповідачу підтверджується актом приймання-передачі техніки № 5 від 13.04.2009р.

Даний акт підписаний представниками постачальника, лізингодавця та лізингоодержувача, і скріплені їх печатками.

У відповідності до п.6.1, 6.4 Договору фінансового лізингу предмет лізингу та пов’язані з виконанням договору ризики підлягають страхуванню з обов’язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з лізингодавцем, страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавця протягом десяти робочих днів з моменту його укладення.

Оскільки сторонами не визначено строк укладення договору страхування, тому позивач 18.02.2010р. та 06.08.2010р. звернувся до відповідача з листами, які отримані відповідачем, про необхідність страхування предмету лізингу.

Проте відповідачем у семиденний термін обов1язок щодо страхування об’єкту лізингу виконаний не був.

В судовому засіданні відповідачем надано копію договору добровільного страхування майна №6-3-3/10 лише від 23.09.2010р. про страхування 2-х тракторів колісних загального призначення, які є предметом лізингу.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбачено сторонами у договорі.

Відповідно до п. 7.2. Договору фінансового лізингу, за ненадання підтверджуючих документів реєстрації предмету лізингу, неповідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушення інших зобов’язань, визначених договором, лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 2% від вартості предмета лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє лізингоодержувача від обов’язку по виконанню умов договору.

Оскільки відповідачем порушено строк щодо страхування предмету лізингу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф відповідно до п.7.2 Договору в сумі 8897,35 грн.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем (арк. справи 20), залишкова балансова вартість тракторів становить 444867,52грн., отже 2% від вказаної суми становить 8897,35грн.

Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, враховуючи те, що на час винесення господарським судом рішення у справі, відповідачем був укладений договір страхування транспортного засобу від 23.09.2010р., на підставі ст.83 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки та стягнути з відповідача 88,97грн. штрафу. В стягненні іншої частини штрафу слід відмовити.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» ( 16750, вул. Леніна,71, с.Гмирянка, Ічнянський р-н, Чернігівська обл., р/р26003301202 в «Ощадбанк»м.Чернігів, МФО 3430687, код ЄДРПОУ 30834714) на користь відкритого акціонерного товариства „НАК „Украгролізинг”, Чернігівська філія ВАТ „НАК” Украгролізинг” (14000, вул. Боженка, 106, оф. 10, м.Чернігів, р/р 260068782 м. Чернігів, ОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 353348, код ЄДРПОУ 25901313) 88,97 грн. штрафу, а також 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                     Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 19 жовтня 2010 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна