Рішення № 11820592, 18.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру, 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

15 жовтня 2010 р. Справа № 21/138-21/142

Позивач за первісним позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія",

Лоцманський узвіз, 1, м. Дніпропетровськ, 49000

Фактична адреса: вул. Донського, 17/1, м. Дніпропетровськ, 49027

Відповідач за первісним позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод",

вул. Воровського 9, смт. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663

Предмет спору: про стягнення 413 000,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод",

вул. Воровського 9, смт. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663

Відповідач за зустрічним позовом:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія",

Лоцманський узвіз, 1, м. Дніпропетровськ, 49000

Фактична адреса: вул. Донського, 17/1, м. Дніпропетровськ, 49027

Предмет спору: про розірвання договору поставки

Суддя Белов С.В.

Представники сторін:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Власов М.А., довіреність № 269 від 17.09.2010 року, представник.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): МельникМ.П., довіреність № б/н, від 10.09.2010 року, представник.

Присутній в судовому засіданні: ОСОБА_1

В судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви з 05.10.2010 року по 07.10.2010 року, з 07.10.2010 року по 15.10.2010 року. Рішення приймається після оголошених перерв.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційна компанія” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод" про стягнення 413 000,00 грн. штрафних санкцій.

Представниками сторін подано додаткові документи по справі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод", заперечив стосовно позовних вимог, 29 вересня 2010 року подав зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційна компанія” про розірвання договору поставки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційна компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод".

Ухвалою господарського суду від 30 вересня 2010 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду по суті з первісним позовом по справі № 21/138.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 05 жовтня 2010 року виклав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія" 07 жовтня 2010 року подав відзив на зустрічний позов, в якому проти зустрічного позову заперечив.

14 жовтня 2010 року від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про доповнення підстави зустрічного позову до якої додано висновок експертного дослідження експерта економіста (додатковий) від 14 жовтня 2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив наступне.

Клопотання про залучення документів до матеріалів справи підлягають задоволенню відповідно до ст. 22 ГПК України.

04 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційна компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод" було укладено договір поставки № 04/06/10-з, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод" (відповідач за первісним позовом) зобовязалось передати у встановлений строк Товариству з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційна компанія” (позивач за первісним позовом) товар (молочні продукти), а позивач за первісним позовом зобовязався прийняти товар та оплатити вартість товару в порядку передбаченому Договором.

Кількість товару, який підлягає поставці, передбачено Додатком № 1 від 04 червня 2010 року, Додатком № 2 від 16 червня 2010 року, Додатком № 3 від 07 липня 2010 року.

В порушення умов вищезазначеного договору та додатків до нього, відповідач за первісним позовом не виконав взяті на себе зобовязання в повному обсязі, а саме, не здійснив поставку продукції позивачу за первісним позовом в повному обсязі, вартістю 4130000,00 грн. Будь-які документи, які б спростовували зазначений факт відповідачем за первісним позовом суду не надано. Крім того, відповідач за первісним позовом, в своїй зустрічній позовній заяві /а.с. 31-36/, визнав недопоставку позивачу за первісним позовом, товару на суму 4130000,00 грн.

Відповідно до п. 8.3. вищезазначеного договору, у випадку, якщо відповідачем за первісним позовом не здійснено поставку Товару в строки, визначені у Специфікаціях, відповідач зобовязався виплачувати позивачу штрафні санкції в розмірі 10% від вартості Товару та зобовязався надати Товар протягом 5 (пяти) робочих днів з дня отримання письмової вимоги позивача.

Вимога № 243 від 12 серпня 2010 року, направлена позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом, залишена останнім без відповіді та задоволення. Про направлення вимоги свідчать копії фіскального чеку, опису та повідомлення про вручення в матеріалах справи /а.с. 17-18/.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи зі змісту п. 1 ст. 230 та п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафної санкції в сумі 413000,00 грн., є обґрунтованою і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційна компанія” про розірвання договору поставки № 04/06/10-з від 04 червня 2010 року, укладеного між ТОВ "Лосинівський маслосирзавод" до ТОВ „Промислова інвестиційна компанія”, суд доходить наступних висновків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційна компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод" 04 червня 2010 року було укладено договір поставки № 04/06/10-з, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод" (позивач за зустрічним позовом) зобовязалось передати у встановлений строк Товариству з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційна компанія” (відповідач за зустрічним позовом) товар (молочні продукти), а відповідач за зустрічним позовом зобовязався прийняти товар та оплатити вартість товару в порядку передбаченому Договором. Кількість товару, який підлягає поставці, передбачено Додатком № 1 від 04 червня 2010 року, Додатком № 2 від 16 червня 2010 року, Додатком № 3 від 07 липня 2010 року.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що ним було поставлено відповідачу за зустрічним позовом 100 тон сухого незбираного молока на загальну суму 2950000,00 грн. Недопоставку іншої частини товару, позивач за первісним позовом обґрунтовує істотною зміною обставин, а саме аномально високою температурою, підняттям цін на молоко, зростанням кількості сировини на одну тону сухого незбираного молока, зростанням цін на природній газ (форс-мажорні обставини), які не залежали від волі ТОВ «Лосинівський маслосирзавод». В доказ зміни обставин (форс мажору), які позивач за зустрічним позовом вважає істотними, ним надано суду: довідку Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 25.08.2010 року /а. с. 61-62/, висновок Чернігівської регіональної торгово промислової палати експертного дослідження експерта економіста від 03 вересня 2010 року № ЧК-218 та висновок Чернігівської регіональної торгово промислової палати експертного дослідження експерта економіста (додатковий) від 14 жовтня 2010 року.

Відповідно до пунктів 9.3., 9.5. - 9.8. Договору, при настанні обставин форс мажору, сторона, яка опинилась під їх впливом, повинна протягом 7 (семи) календарних днів в письмовій формі повідомити про це (разом з підтвердженням Торгово промислової палати про те, що форс мажорні обставини мають місце) іншу сторону. Вищезазначені висновки отримані в вересні та в жовтні і не може прийматись судом, як докази відповідно до Договору.

Відповідно до листа директора ПАТ „Куликівське молоко” № 256 від 05 жовтня 2010 року, підвищення температури повітря не було фактором та не спричинило перешкод для реалізації сухого молока та отримання якісної сировини для його виготовлення. У звязку з високою температурою повітря, якість та кількість сировини не погіршилась та не зменшилась. Підняття рівня закупівельної ціни на молоко не було спричинено підвищенням температури.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Чинним законодавством України значно обмежено перелік органів, уповноважених засвідчувати обставини непереборної сили. Так, відповідно до Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” правом на засвідчення форс-мажорних обставин наділено Торгово-промислову палату України. Правом підтвердження форс-мажорних обставин наділені також державні органи, що видають нормативно-правові акти, а саме Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України.

Отже, враховуючи те, що чинним законодавством визначено виключний перелік органів, уповноважених підтверджувати такі факти, висновок будь-якого іншого органу не є легітимним i не може бути використаний як підтвердження форс-мажорних обставин.

Окрім цього, зі змісту статті 11 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, вбачається, що вказані організації, до складу яких входить Чернігівська регіональна торгово-промислова палата, не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.

Наведене підтверджується також листом Торгово-промислової палати України від 11.11.2009р. за № 4012/05-5, з якого вбачається, що згідно чинного законодавства України засвідчення форс-мажорних обставин є правом Торгово-промислової палати України, а не регіональних палат та Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, зокрема.

Законом розрізняються повноваження та функції регіональних торговельно-промислових палат, створених у відповідності до Закону, та Торговельно-промислової палати України.

Крім того, ч. 2 п. 3 статті 14 Закону чітко визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні. В той же час статтею 11 Закону, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень вказаних торгово-промислових палат.

Отже, експертний висновок Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати № ЧК-218 від 03.09.2010 року та висновок Чернігівської регіональної торгово промислової палати експертного дослідження експерта економіста (додатковий) від 14 жовтня 2010 року, на які посилається позивач за зустрічним позовом, не є допустимим та належним доказом у даній справі.

Твердження позивача за зустрічним позовом на аномально високу температуру, яку він вважає істотною зміною обставин, в чому посилається на довідку Чернігівського обласного центру з гідрометеорології від 25.08.2010 року, не є обґрунтованим та не може бути прийнятий судом як належний доказ у справі.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищезазначеного, зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, суд доходить висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведені обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача за первісним позовом, підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом держмито в сумі 4130,00 грн. та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ч. 1, 2 ст. 180, ст. 193, п. 1 ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 525, 526, 546, 549, 610, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лосинівський маслосирзавод" (вул. Воровського 9, смт. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663, код ЄДРПОУ 21403660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова інвестиційна компанія” (вул. Лоцманський узвіз, 1, м.Дніпропетровськ, 49000; Поштова адреса: вул. Дмитра Донського, 17/1, код 32688569) 413000,00 грн. штрафних санкцій, 4130,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. У зустрічному позові відмовити повністю.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Белов С.В.

18.10.10