Рішення № 11820526, 14.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

14.10.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

”12” жовтня 2010 року справа № 11/132

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес-Т",

юридична адреса: вул. Гродненська, 32, третій поверх, м. Київ, 02090;

поштова адреса: вул. Віскозна, 32, м. Київ, 02660

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-харчовий комбінат

"Нивки", вул. Інструментальна, 30, м. Чернігів, 14037

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 26 622,82 грн.

Суддя Ю.М. Бобров

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 30.06.2010 р.

Представник відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Гермес Т” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-харчовий комбінат „Нивки” про стягнення 19688,74 грн. основного боргу, 1560,00 грн. пені, 374,08 грн. 3 % річних, а також 5000,00 грн. витрат на послуги юриста та судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладених між сторонами договорів, свої зобовязання не виконав, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений товар.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначене судове засідання представника не направив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. На день прийняття рішення, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що незявлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами і без участі представника відповідача в судовому засіданні.

Представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечує.

Розглянувши подані матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гермес-Т” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-харчовий комбінат „Нивки” (Покупець) було укладено договори № 116 від 16.03.2009 р. та № 21/2 від 11.01.2010 р. (далі Договори).

Договори не розривалися, недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Відповідно до умов Договорів Продавець зобовязався продати, а Покупець зобовязався купити картонну продукцію (товар) (п.1. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобовязання за Договорами, а саме, згідно видаткових накладних, підписаних сторонами, копії яких знаходяться в матеріалах справи, передав відповідачу товар на загальну суму 35033,42 грн.

Згідно п. 3.2 Договорів оплата за поставлений товар проводиться Покупцем, шляхом перерахунку коштів за кожну окрему партію товару на поточний рахунок Продавця протягом 45 банківських днів з моменту отримання товару на склад Покупця.

Однак, відповідач, в порушення вимог Договорів, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений товар.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подачі позивачем позову до суду становить 19688,74 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19688,74 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повній сумі. Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Позивач в позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати товару в сумі 1560,00 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення термінів, вказаних в п. 3.2 даного Договору, Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент такого порушення за кожен день прострочення.

З розрахунку позивача вбачається, що позивачем визначений значно більший період нарахування пені ніж встановлений ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи дані норми ГК України, пеня, яка підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду становить 2012,57 грн. Однак, оскільки позивачем заявлена до стягнення сума менша ніж встановлена судом, задоволенню підлягає та сума, яку заявив позивач в позовній заяві, тобто 1560,00 грн.

Крім того, позивачем в позовній заяві заявлено вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 374,08 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повній сумі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. на відшкодування витрат за послуги юриста.

Судом встановлено, що позивачем на підставі договору від 27.07.2010 р. про надання правової допомоги, укладеного між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, перераховано останньому за послуги по захисту інтересів в суді 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1226 від 27.07.2010 р.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини п'ятої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову на відповідача;

при відмові в позові на позивача;

при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З наведених норм випливає, що до складу судових витрат належать, зокрема, витрати з оплати послуг адвоката, і такі витрати у разі задоволення позовних вимог повністю або частково покладаються, відповідно, на відповідача або на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що ст.49 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум, які сплачені стороною судового процесу за надання юридичних послуг лише адвокату, а не будь-яким представникам.

У ст.2 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Оскільки кошти за надання юридичних послуг Товариство сплатило фізичній особі - підприємцю на підставі укладеного з ним договору, а не особі, яка є адвокатом у розумінні статті 2 Закону України "Про адвокатуру", то такі кошти не можуть бути відшкодовані на підставі ст.44 та 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-харчовий комбінат "Нивки"(вул. Інструментальна, 30, м. Чернігів, 14037; р/р 2600001761964 у ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” філія у м. Чернігів, МФО 353649, код ЄДРПОУ 31691408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Т", юридична адреса: вул. Гродненська, 32, третій поверх, м. Київ, 02090; поштова адреса: вул. Віскозна, 32, м. Київ, 02660; р/р 26000000074001 в АО „Індустріально-експортний банк” м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 30973210) основний борг в сумі 19688,74 грн., пеню в сумі 1560,00 грн., 3 % в розмірі 374,08 грн.; 266,23 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес-Т", юридична адреса: вул. Гродненська, 32, третій поверх, м. Київ, 02090; поштова адреса: вул. Віскозна, 32, м. Київ, 02660; р/р 26000000074001 в АО „Індустріально-експортний банк” м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 30973210) з державного бюджету 53,77 грн. державного мита, зайво сплаченого платіжним дорученням № 1294 від 04.08.2010р., яке знаходиться в матеріалах справи господарського суду Чернігівської області № 11/132.

4. У відшкодуванні витрат на послуги адвоката відмовити.

В судовому засіданні 12.10.2010 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.10.2010р.

Суддя Ю.М. Бобров