Рішення № 11820337, 05.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

05.10.10

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"30" вересня 2010 року Справа № 20/93

Суддя Цимбал Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до відповідача: державного підприємства „Дослідне господарство «Івківці»

17500, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область;

предмет спору: стягнення в натурі зерна, еквівалентного в сумі 50000,00 грн., 34460,00 грн. пені та 8000,00 грн. витрат на юридичні послуги;

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 довіреність № 2021 від 31.08.2010 року - представник;

відповідача: не зявився;

в с т а н о в и в :

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернулась з позовом до державного підприємства „Дослідне господарство „Івківці” (далі - ДП ДГ «Івківці») про стягнення з відповідача на його користь в натурі зерно, кількість якого є еквівалентною сумі 50000,00 грн., пені в розмірі 34460,00 грн. та вартості на юридичні послуги в сумі 8000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.08.2010р. розгляд справи призначено на 18.08.2010р., після чого розгляд справи відкладався до 02.09.2010р., 09.09.2010р. та 30.09.2010р.

Відповідач в судові засідання не зявився, представника не направив, відзив на позов не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал від 11.08.2010р.,18.08.2010р. , від 07.09.2010р. та 14.09.2010р..

Від відповідача надійшло клопотання від 17.08.2010р. про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено. Крім того, відповідач зазначає, що вже є рішення господарського суду Чернігівської області від 02.02.2010р. по справі №7/24 про спір між тими ж сторонами, про той же предмет спору.

Стосовно заперечень відповідача, позивач надав пояснення та зазначив, що предметом позову у справі №7/24 господарського суду Чернігівської області було грошове стягнення, а не стягнення зерна в натурі, а тому предмети позову у даній справі та у справі №7/24 є різними.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 02.09.2010р. відхилено заяву позивача від 01.07.2010р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ДП ДГ «Івківці».

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19 серпня 2008 року між ДП ДГ «Івківці» та ПП ОСОБА_1 укладено договір №б/н на виконання робіт по збиранню врожаю ранніх зернових (далі Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов вказаного Договору Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) бере на себе відповідальність зібрати урожай зерновим комбайном «Кейс».

За юридичною природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до п.2.1 Договору, Позивач зобовязався провести якісне збирання врожаю на полях «Замовника»площі 200га. Повне виконання роботи має бути виконано в стислі строки, по мірі готовності полів до збирання неперервним циклом.

Позивач виконав взяті на себе зобовязання належним чином.

Про виконані позивачем роботи складено акти виконаних робіт від 29.08.2008р. по збиранню врожаю на 76,5га та від 29.08.2008р. по збиранню врожаю на 163,5га., які скріплені підписами позивача та відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3.1 Договору, Замовник (відповідач) зобовязується на протязі 3-х календарних днів після підписання акта виконаних робіт оплатити виконану роботу шляхом перерахунку на рахунок Виконавця (позивача) грошових коштів.

Відповідачем оплата до 02.09.2008р. здійснена не була.

Відповідно до п. 3.2. Договору, в разі не проведення Замовником (відповідачем) оплати виконаних робіт грошовими коштами в строк згідно до п.3.1. даного Договору, оплата робіт проводиться в натурі зерном в заліковій вазі.

П.3.3 Договору встановлено, що Замовник (відповідач) проводить оплату з розрахунку 250 грн. за 1 гектар обмолоченої площі, або зерном, кількість якого є еквівалентною (за ринковим курсом) сумі зароблених коштів.

Дослідивши умови договору, господарський суд прийшов до висновку про відмову у позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Так, позивачем як в позовній заяві так і в укладеному Договорі не визначено родові ознаки зерна, на яке необхідно звернути стягнення.

Крім того, в договорі не визначено строк виконання зобовязання щодо поставки зерна.

Згідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що не одержавши оплату в грошовій формі, позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату виконаних робіт в натурі зерном (докази в матеріалах справи відсутні).

За таких умов строк виконання такого зобовязання за даним Договором, як оплата виконаних робіт в натурі зерном не настав. А отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення в натурі зерна, кількість якого є еквівалентною 50000,00грн. є передчасними, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Стосовно вимог позивача про стягнення 34460,00грн. пені слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у випадку прострочки «Замовником»- відповідачем строків оплати виконаних робіт, «Замовник»зобовязаний заплатити пеню в розмірі 0,1 відсотків за кожний день прострочки.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату за надані позивачем послуги до 01.09.2008р., у позивача виникло право на нарахування пені з 02.09.2008р.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 02.09.2008р. по 08.02.2009р. в сумі 34460грн.

З врахуванням вищезазначених норм, господарським судом здійснено перерахунок пені:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ01.09.200801.03.2009181500005939.82

Виходячи з викладеного, задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5939,82грн. В іншій частині нарахованої пені слід відмовити.

Судом не приймаються доводи відповідача про існування рішення між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Так, господарським судом Чернігівської області відмовлено в позові ФОП ОСОБА_1 до ДП «Дослідне господарство «Івківці»про стягнення грошового зобовязання в сумі 50000грн. 25600грн. пені, 9634,66грн. інфляційних та 2106,04грн. річних.

Отже, є рішення господарського суду між тими ж сторонами, проте про інший предмет.

Що стосується витрат на юридичну допомогу в сумі 8000,00грн. суд зазначає наступне:

відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статус адвоката мають виключно особи, визначені у статті 2 Закону України «Про адвокатуру», зокрема ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. В даному випадку, позивачем не надано доказів, що його представник ОСОБА_2 є адвокатом, а відтак судові витрати в сумі 8000грн. за надання юридичної допомоги господарський суд залишає без задоволення.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ст.49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 59,40грн. витрат по оплаті позову державним митом та 16,60 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ст.47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Оскільки позивачем при поданні позову було надлишково сплачено державне мито в сумі 80,40грн. за квитанцією №1 від 25.06.2010р., отже воно підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Дослідного господарства «Івківці»(с.Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580, р/р 26006301100914 в Банк «Демарк»м.Чернігів МФО 353575, код ЗКПО 00729847) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, МФО 331995 р/р НОМЕР_2, код ЗКПО НОМЕР_1) 5939,82грн. пені, 59,40грн. витрат по оплаті позову державним митом та 16,60грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, МФО 331995 р/р НОМЕР_2, код ЗКПО НОМЕР_1) з державного бюджету надлишково сплачені витрати на оплату державного мита в сумі 80,40 грн., що перераховані квитанцією №1 від 25.06.2010р., яка знаходиться в матеріалах справи №20/93 господарського суду Чернігівської області

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна0

8 1ППоа

Повний текст рішення підписано 05 жовтня 2010 року

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна08 1ППоа