Рішення № 11820065, 19.10.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2010 р.           Справа № 3/89. За позовом відкритого акціонерного товариства «ЕНКО», м. Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –94644 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство «ЕНКО»звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 94644 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем обов’язку по оплаті вартості товару, отриманого на підставі накладної №80 від 25.05.2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.09.2010 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 23.09.2010 року.

Ухвалою від 23.09.2010 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача, у судове засідання, розгляд справи відкладено на 19.10.2010 року.

На день вирішення спору, 19.10.2010 року, представники сторін у судове засідання не з’явились, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд установив.

Згідно з накладною за №80 від 25.05.2009 року, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 144648 грн., за який відповідач розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 94644 грн.

Позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 27.05.2010 року за №643/25-2-19 в якій сформульовано вимогу про сплату боргу у розмірі 94644 грн.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами з приводу продажу товару за вищезазначеною накладною є правовідносинами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до приписів частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України встановлено строк виконання зобов'язання оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, дане зобов'язання підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною другою статті 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідачем не доведено іншого, суд з урахуванням вищезазначеного, дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 94644 грн., у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати належить стягнути з відповідача з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись, статтями 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470»(м. Чернівці, вул. Череповецька, 26, код 31887180) на користь відкритого акціонерного товариства «ЕНКО»(м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, код 13367676) 94644 грн. заборгованості, 946,44 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Суддя                                         .