Вирок № 118180931, 08.04.2024, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1677/23

Провадження № 1-кп/710/26/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2024 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шпола кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023250000000277 від 01.08.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Звенигородка Черкаської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , громадянина України, є особою з інвалідністю 2 групи, студента 2 курсу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України

ВСТАНОВИВ:

01.08.2023, близько 05.45 год., ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Н-16 сполученням Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань зі сторони м.Шпола у напрямку м.Сміла Черкаської області, на 91 км.-+800 метрів, у порушення вимог пунктів 10.1, 11.3, 12.1 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перевищив дозволену швидкість руху поза населеними пунктами, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, під час руху на рівній ділянці дороги, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу самостійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення із автомобілем марки «Форд Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Форд Транзит» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 , згідно з висновком експерта №05-6-02/194 від 22.08.2023 отримав тілесні ушкодження, які містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, за ознакою небезпеки для життя та помер в автомобілі швидкої допомоги.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Шевроле Авео» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 , а саме вимоги пунктів 10.1, 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху, згідно з висновком експерта №СТ/256Е-23 від 06.11.2023, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_8 ..

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує, як вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 подали заяву про розгляд кримінального провадження у їх відсутність.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до пред`явленого йому обвинувачення, визнав повністю, показав, що пояснити, що сталося в день дорожньо-транспортної пригоди не може, тому, що не пам`ятає, вказує, що пам`ятає, як виїхав того дня із м. Звенигородка в м. Черкаси, в автомобілі був сам, і потім вже пам`ятає, як після пригоди телефонував до батька. В який час сталася ДТП, за яких обставин, швидкості руху свого транспортного засобу не пам`ятає, крім того, що пригода була в світлу пору доби. Також вказує, що від даної ДТП теж отримав тілесні ушкодження.

Оскільки ОСОБА_4 вину визнав за ч.2 ст.286 КК України та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи відсутність спору з приводу фактичних обставин справи, згоду учасників судового розгляду, суд, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши процесуальні наслідки, визнав недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що його характеризують.

В суді встановлено, що обвинувачений повністю визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а інші учасники кримінального провадження не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, суд з`ясувавши думку учасників судового провадження, та відсутність заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тому засуджує його за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину; конкретні обставини його вчинення; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем навчання характеризується посередньо, є особою з інвалідністю 2 групи, не перебуває на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога, відшкодування шкоди завданої пошкодженням автомобіля марки «Форд Транзит» шляхом придбання іншого автомобіля «Фольксваген транспортер».

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Також суд враховує досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з якою рівень ризику повторного вчинення кримінального правопорушення та ризику небезпеки для суспільства визначено як середній. У своїх висновках орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Відповідно до ст. 50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про доцільність засудження ОСОБА_10 до позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. На думку суду, саме такий вид покарання відповідає вимогам ч. 2 ст. 65 КК України, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення винної особи, запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, тобто відповідає меті покарання без його реального виконання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує знову ж таки порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що призвело до смерті людини, що беззаперечно встановлює суспільну небезпеку з реальною загрозою заподіяння істотної шкоди людині, а тому приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, визначений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Що стосується позиції представника потерпілого ОСОБА_6 стосовно призначення покарання, то суд зауважує, що у справах цієї категорії ця позиція не є обов`язковою для суду, однак вона ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними пріоритету.

Потерпілим ОСОБА_6 поданий до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, матеріальної шкоди на суму 31739,98 грн. та моральної шкоди на суму 968260,02 грн., а всього на загальну суму 1000000,00 грн.

Позов мотивований тим, що кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_6 завдано майнової та моральної шкоди, а саме матеріальні збитки потерпілий поніс у зв`язку з похованням батька, що в загальному становить 18369 грн., витрати на проведення судових експертиз в розмірі 11008,48 грн. та витрати на лікування в розмірі 2362,50 грн. Розмір моральної шкоди заявлено позивачем за спричинені моральними втратами і стражданнями для потерпілого.

31.01.2024 відповідачем ОСОБА_4 надано відзив на позов, в якому відповідач вказав, що позов не визнає мотивуючи тим, що стороною в цивільному позові вказано прокурора ОСОБА_3 , без зазначення його статусу; позивачем в цивільному позові не вказано страхову компанію, де було застраховано автомобіль; позивач посилається на проведення трьох експертиз, про те до матеріалів справи висновків експертиз додано не було, і доказів про їх проведення долучено до справи не було; доказів перебування позивача ОСОБА_6 на утриманні померлого батька ОСОБА_8 не долучено до справи; щодо лікування позивача в медичному закладі, до справи не надано відповідних документів, ким був направлений на лікування, з якого приводу та яким профільним лікарем проводилося лікування; потерпілий вказав, що він поніс витрати на поховання батька ОСОБА_8 , про те, всі додатки до позовної заяви вказують, що витрати по похованню ОСОБА_8 понесла його дружина ОСОБА_9 ; адреса відповідача вказана неправильно.

Вирішуючи цивільний позов суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, який суд згідно зі ст. 129 КПК України має вирішити.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільний позивач є сином померлого ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.38), отримує державну соціальну допомогу інваліда 3 групи (а.с.39-40), перебував на лікуванні з 06.09.2023 по 14.09.2023 (а.с.41).

Витрати на проведення поховання батька ОСОБА_8 в розмірі 18369 грн., позивач обґрунтовує договором - замовлення на організацію та проведення поховання №000507 від 02.08.2023 укладеним між ОСОБА_9 та Смілянським комунальним підприємством «Комунальне» на суму 1796 грн., копією рахунку №083 від 02.08.2023 про купівлю атрибутів для поховання ОСОБА_8 у ПП ОСОБА_11 на суму 14100 грн., товарним чеком б/н від 02.08 без зазначення року на суму 1503,5 грн. та товарним чеком б/н від 02.08.2023 з магазину «Ходак» на суму 969,5 грн.. Однак суд не бере до уваги вказані документи, оскільки такі не підтверджують факту сплати за зазначеними рахунками та товарними чеками, а також те що, саме ОСОБА_6 сплатив кошти.

Таким чином суд вважає, що витрати на проведення поховання батька ОСОБА_8 в розмірі 18369 грн. не підтвердженні належними та допустими докази, а тому не на належать до задоволення.

Щодо витрат позивача на проведення судових експертиз в розмірі 11008,48 грн. суд враховує наступне.

Загальна сума витрат обґрунтована такими документами: копією квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 03.10.2023 на суму 3823,68 грн., в якій платником вказаний ОСОБА_6 та призначення платежу - за експертизу (техстан Форд) у к/п НОМЕР_3 , копією квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 03.10.2023 на суму 4779,60 грн. сплаченої ОСОБА_6 , призначення платежу за експертизу (трасологічу) у к/п НОМЕР_3 , та копією квитанції Черкаського бюро судово-медичних експертиз і квитанція АТ КБ «Приватбанк» від 02.08.2023 на суму 2405,20 грн. платник ОСОБА_12 .І призначення платежу: судово-медична експертиза 02.08.2023 ОСОБА_8 .

Однак суду не надані документи (висновки експертиз, постанова слідчого судді, постанова слідчого, прокурора), на підставі яких за клопотанням та на замовлення потерпілого ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні були проведені вказані експертизи. Таким чином суд вважає, що витрати на проведення судових експертиз не підтвердженні належними та допустими докази, а тому не на належать до задоволення.

Щодо матеріальних витрат на лікування позивача в сумі 2362,50 грн.

На підтвердження таких витрат позивач надав наступні докази: копію квитанції ТОВ «Аптека «Надія» на суму 844 грн. від 04.09.2023, копію квитанції ТОВ «Фармація Черкащини» від 12.09.2023 на суму 41,40 грн., копію квитанції ТОВ «Аптека «Надія» від 09.09.2023 на суму 316,90 грн., копію квитанції ТОВ «Аптека «Надія» від 09.09.2023 на суму 361 грн., копію квитанції ТОВ «Аптека «Надія» від 04.09.2023 на суму 226,5 грн., копію квитанції ТОВ «Фармація Черкащини» від 06.09.2023 на суму 372,7 грн., копія квитанції ТОВ «Фармація Черкащини» від 06.09.2023 на суму 41,40 грн., всього на суму 2203,90 грн.

Суд враховує відомості про лікування позивача з 06.09.2023 по 14.09.2023 та призначення лікарем відповідних медичних препаратів, а також квитанції про придбання вказаних ліків у період лікування на суму 2203,90 грн., тому дані витрати належать до часткового задоволення.

Таким чином, суд вважає, що потерпілий ОСОБА_6 має право на відшкодування матеріальної шкоди, оскільки судом встановлено, що йому в результаті протиправних дій обвинуваченого було заподіяно матеріальну шкоду, однак в розмірі підтвердженому доказами, наданими цивільним позивачем в розмірі 2203,90 грн., зокрема щодо витрат на ліки.

Встановлене Конституцією України та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд вважає розумним та справедливим стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого матеріальну шкоду в розмірі 2203,90 грн. та моральну шкоду в розмірі 180000,00 грн.

На підставі частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави передбачені статтею 118 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз: № СТ/220Е-23 від 12.10.2023 в сумі 3823,68 грн.; №СТ/221Е-23 від 12.10.2023 в сумі 3823,68 грн.; №СТ/222Е-23 від 12.10.2023 в сумі 4779,60 грн.; №СТ/256Е-23 від 06.11.2023 в сумі 1911,84 грн., №СТ/277Е-23 від 13.11.2023 в сумі 1911,84 грн., а всього в загальній сумі 16250,64 грн..

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

В кримінальному провадженні застосовувались заходи забезпечення, зокрема, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.08.2023 у кримінальному провадженні №12023250000000277 від 01.08.2023 було накладено арешт на автомобіль «FordTransit» реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_13 та ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.08.2023 у кримінальному провадженні №12023250000000277 від 01.08.2023 було накладено арешт на автомобіль марки «СHEVROLET Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_14 Накладені арешти належить скасувати.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, у період якого зобов`язати відповідно до ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого на його користь майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Черкаської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м.Сміла Черкаської області, зареєстрований та проживає АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду в розмірі 2203,90 грн. (дві тисячі двісті три гривні дев`яносто копійок) та моральну шкоду в розмірі 180000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч гривень).

Стягнути із ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Звенигородка Черкаської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь держави витрати на залучення експертів у загальному розмірі 16250,64 гривень (шістнадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень 64 копійки).

Скасувати арешт, накладений ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 08.08.2023 у кримінальному провадженні №12023250000000277 від 01.08.2023, на автомобіль «FordTransit» реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_13 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.08.2023 у кримінальному провадженні №12023250000000277 від 01.08.2023 на автомобіль марки «СHEVROLET Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_14 .

Речові докази: автомобіль марки «СHEVROLET Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_5 та автомобіль марки «FordTransit» реєстраційний номер НОМЕР_4 , які знаходяться на спеціальному майданчику на території ВПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, повернути власникам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1