Ухвала суду № 118175632, 15.03.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/10785/22

Провадження № 1-кп/302/21/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2024 рокусмт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

Головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я кримінальне провадження відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, працюючого лісничим Запереділянського лісництва ДП «Міжгірьке лісове господарство», зареєстрованого за адресою: с.Городище Рівненського району Рівненської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.191, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, яке надійшло за підсудністю, визначеною ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27.10.2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022070000000061 від 04 травня 2022 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.191, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

07.03.2024 року до суду надійшло письмове клопотання володільця майна ОСОБА_7 про повернення речового доказу, В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_7 зазначає, що у зв`язку з провадженням підприємницької діяльності ,просить повернути на відповідальне зберігання печатку ФОП « ОСОБА_7 », вилучену як речовий доказ у кримінальному провадженні № 42022070000000061 від 04.05.2022 року, згідно постанови про визнання речових доказів від 28.052022 року (т.3 а.с.132).

В судовому засіданні володілець майна, щодо якого накладено арешт ОСОБА_7 підтримав раніше подане ним клопотання, викладене в редакції від 07.03.2024 року та суду пояснив, що він обвинувачений ОСОБА_4 доводиться йому зятем. Він ( ОСОБА_7 ) є суб`єктом підприємницької діяльності, за станом свого здоров`я здійснює підприємницьку діяльність інколи. В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні працівниками поліції у нього було вилучено печатку, яку він просить повернути йому на відповідальне зберігання, та яка буде зберігатися у нього в сейфі до вирішення по суті даного кримінального провадження. Просить задовольнити клопотання за підставами, наведеними у ньому

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали у повному обсязі клопотання ОСОБА_7 та просять задовольнити.

Прокурор заперечує проти клопотання володільця майна ОСОБА_7 та просить відмовити в задоволенні поданого клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та вказує, що судове слідство у кримінальному провадженню на теперішній час не завершено, будь-яких вагомих аргументів, наведених ОСОБА_7 в судовому засіданні, для необхідності повернення йому на відповідальне зберігання печатки, яка до того ж визнана у даному кримінальному провадженні речовим доказом, останнім не наведено. Також зазначає, що у разі продовження ведення ОСОБА_7 підприємницької діяльності, у останнього відсутні будь-які перешкоди для виготовлення другого примірника печатки. Просить відмовити та вважає передчасним вирішення питань, пов`язаних з вирішенням долі речових доказів.

Представник потерпілого ДП «Ліси України» в судове засідання повторно не з`явився, про день та час його проведення був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення володільця майна ОСОБА_7 в обґрунтування поданого ним клопотання, думку обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , думку прокурора, оглянувши матеріали кримінального провадження № 308/10785/22, ознайомившись з поданим ОСОБА_7 клопотанням, викладеним в редакції від 07.03.2024 року, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2022 року накладено арешт у кримінальному провадженні № 42022070000000061 від 04.05.2022 року на майно, у тому числі, серед іншого, на печатку ФОП « ОСОБА_7 », відтиски якої містяться на накладних щодо відпустку лісодеревини (т.2 а.с.135-138). Вказана ухвала слідчого судді не оскаржена та набрала законної сили

Постановою старшого слідчого Шостого слідчого відділу ТУ ДБР ОСОБА_8 від 28.05.2022 року печатка ФОП « ОСОБА_7 », відтиски якої містяться на накладних щодо відпустку лісо деревини, а також інші речі та документи визнані у кримінальному провадженні № 42022070000000061 речовими доказами, та копія цієї постанови є в матеріалах даного кримінального провадження (т.2 а.с.128).

До поданого суду клопотання ОСОБА_7 не доданого жодного документального підтвердження здійснення останнім на сьогоднішній день підприємницької діяльності, зокрема довідка ЄДРПОУ яка б підтверджувала чинність діяльності ФОП « ОСОБА_9 » станом на теперішній час та не припинення цієї діяльності.

За змістом ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою цієї ж статті регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За приписами статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 174 ч.4 КПК України регламентовано, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З вищевказаної ухвали слідчого судді від 02.06.2022 року вбачається, що при вирішенні питання про накладення арешту, слідчим суддею було встановлено, що вилучені під час проведення слідчих дій вказані вище предмети мають значення речових доказів у кримінальному проваджені №42022070000000061, оскільки такі містять на собі сліди вчиненого злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та такі можуть бути використані органом досудового розслідування для доказування обставин даного кримінального правопорушення. Та, відповідно, метою арешту майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Отже, оскільки належниа ОСОБА_7 печатка ФОП « ОСОБА_7 » є речовим доказом у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.191, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та враховуючи, що на вказане вище майно накладений арешт саме з метою забезпечення їх збереження, саме як речових доказів у даному кримінальному провадженні, тому суд вважає, що на даний час відсутні підстави для повернення володільцю майна ОСОБА_7 речового доказу (арештованого майна) у виді печатки ФОП « ОСОБА_7 ».

Відмовляючи в задоволенні даного клопотання, суд також враховує, що відповідно до приписів п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Відповідно до ч.4 ст.374 КПК України, рішення щодо речових доказів і документів суд зазначає у вироку.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає клопотання володільця майна ОСОБА_7 (печатки ФОП « ОСОБА_7 »), на яке накладено арешт, задоволенню не підлягає з урахуванням вищенаведених підстав та суд вважає, що подане ОСОБА_7 клопотання необґрунтоване та передчасне, оскільки судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не завершено, судове слідство наразі триває, вказана печатка ФОП « ОСОБА_7 визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні та на неї накладено арешт ухвалою слідчого судді від 02.06.2022, а отже дане майно є заходом забезпечення кримінального провадження, а тому в задоволенні клопотання ОСОБА_7 слід відмовити за вищенаведеними підставами.

Отже, за наведених вище обставин суд не вбачає на теперішній час підстав для повернення ОСОБА_7 речей, що визнані по кримінальному провадженню речовими доказами, зокрема печатки ФОП « ОСОБА_7 », відтиски якої містяться на накладних щодо відпустку лісо деревини.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.98, 100, 131, 132, 350, 369 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання володільця майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про повернення речового доказу на відповідальне зберігання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області ОСОБА_10