Постанова № 118174680, 08.04.2024, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/367/24

Провадження № 2-а/347/10/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

секретаря с/з Мошулі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в обґрунтування якого , покликався на те, що 27.01.2024 інспектором СРПП Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Слижуком Д.В. винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 881770. Згідно письмових відомостей, зазначених у постанові: «27.01.2024, о 13 год. 00 хв., в с. Черганівка по вул. Косівська керував автомобілем без ременя пасивної безпеки, при цьому від 05.12.2023 Косівським районним судом №347/3098/23 на 1 рік був позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив вимогу п.2.3 в) та 2.1 а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Згідно вказаної постанови, до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 гривень.

Вказану постанову позивач ОСОБА_1 вважає незаконною та такою, що підлягає до скасування. Стверджує, що у вказаній постанові наведено два правопорушення, а саме: порушення правил користування ременями безпеки, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП, та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами - ч. 4 ст. 126 КУпАП, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 36 КУпАП, якою передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. При цьому працівники поліції допустили порушення вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». У матеріалах адміністративної справи відсутні дані щодо наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Отже, у працівників поліції на переконання позивача, не було жодних передбачених підстав для зупинки його транспортного засобу, у зв`язку з чим усі наступні вимоги щодо нього працівників поліції є незаконними, а складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним будь-якого правопорушення.

Також ОСОБА_1 ствердив, що оскаржувана постанова була винесена без його присутності, та працівник поліції, не роз`яснив йому права і обов`язки, не надав можливості надати свої пояснення і докази, заявити клопотання, скористатися правовою допомогою, не оголосив йому постанову про накладення адміністративного стягнення, що позбавило можливості всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи та прийняти обґрунтоване рішення.

З цих підстав оскаржувану постанову ОСОБА_1 просив скасувати, та вирішити питання судових витрат у справі.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача позов заперечив, та зазначив, що дійсно 27.01.2024 року о 14:20 год. в с. Черганівка, по вулиці Косівська водій керував автомобілем «Фольсваген пасат» д.н.з. НОМЕР_1 без ременя пасивної безпеки при цьому від 05.12.2023 р. Косівським районним судом №347/3098/23 на один рік був позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив вимогу п.2.3 «В» та п. 2.1 «А» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позивач на вимогу поліцейського не пред`явив вказані документи для перевірки, чим порушив п. 2.1 «А». У подальшому зі слів особи, виявилось, що водієм ТЗ - автомобіля марки «Фольсваген пасат» д.н.з. НОМЕР_1 , являється ОСОБА_1 . Після чого було здійснено перевірку за наданими усними даними через базу даних «Інформаційний портал Національної поліції» в ході якої було встановлено особу - ОСОБА_1 , а також виявлено, що ОСОБА_1 позбавлений Косівським районним судом від 05.12.2023 (справа №347/3098/23) права керування ТЗ строком на 1 (один) рік. Поліцейський діяв згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП - якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП, поліцейським було роз`яснено Позивачеві його права як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268, 289 КУпАП, заслухано пояснення Позивача_та відповідно до вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП розглянуто та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №881770 від 27.01.2024 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу 20 400 грн.

Після складання Постанови, Позивача було ознайомлено із її змістом та запропоновано отримати копію. Від отримання копії постанови БАД №881770 від 27.01.2024 Позивач відмовився про що свідчить відмітка у п.9 Постанови. Тому 29.01.2024 р. копію постанови було надіслано Позивачу (копія постанови додається до відзиву).

Представник відповідача у відзиві заперечила всі позовні вимоги, та ствердила, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень підтверджується відеозаписами доданими до відзиву на позов. Вважає, що працівниками поліції повністю було дотримано процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З цих підстав в задоволенні позову представник позивача просив відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.02.2024 року було відкрито провадження по адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 20.02.2024 року витребувано докази, щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

27.01.2024 року інспектором СРПП Косівського РВП лейтенантом поліції Слижуком Д.В. щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП.

В графі постанова: час та місце скоєння правопорушення, суть та обставини, вказано, що 27.01.2024, о 13 год. 00 хв., в с. Черганівка по вул. Косівська керував автомобілем без ремня пасивної безпеки, при цьому від 05.12.2023 Косівським районним судом №347/3098/23 на 1 рік був позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив вимогу п.2.3 «в» та 2.1 «а» ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно відеозаписів наданих до відзиву та, на ухвалу про витребування доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. При цьому, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції починаються з того, що працівник поліції встановлює особу водія, та запитує ОСОБА_1 чи йому відомо, що він позбавлений права керування транспортним засобом. В подальшому на відео, продовжуються тривалі розмови працівника поліції та ОСОБА_1 .. Під час однієї із таких розмов в транспортному засобі працівника поліції, ОСОБА_1 залишив грошові кошти працівнику поліції, за не складання щодо нього адміністративних матеріалів. Факт неправомірної вигоди був зафіксований працівником поліції, та викликано оперативних працівників.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У п. 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.

Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Частиною п`ятою ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.3.в для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно ч.4 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Така постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, крім іншого, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом на підставі безпосередньо дослідженого та оціненого наявного у справі доказу, а саме відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. При цьому, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції починаються з того, що працівник поліції встановлює особу водія, та запитує ОСОБА_1 чи йому відомо, що він позбавлений права керування транспортним засобом. В подальшому на відео, продовжуються тривалі розмови працівника поліції та ОСОБА_1 .. Під час однієї із таких розмов в транспортному засобі працівника поліції, ОСОБА_1 залишив грошові кошти працівнику поліції, за не складання щодо нього адміністративних матеріалів. Факт неправомірної вигоди був зафіксований працівником поліції, та викликано оперативних працівників.

Водночас суд констатує той факт, що з наданих відеозаписів неможливо встановити порушення ОСОБА_1 п. 2.3. «в» ПДР України, а саме керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки.

Більше того, після зупинки транспортного засобу працівником поліції не проінформовано водія про причину зупинки, працівник поліції не представився водію. Працівником поліції не роз`яснено прав та обов`язків водію ОСОБА_1 , не роз`яснено право на правову допомогу.

До відзиву додано сім відеофайлів, частина з яких надана з нагрудної камери працівників поліції, а частина з відеореєстратора автомобіля працівників поліції. При цьому на жодному із відеофайлів не міститься відомостей про те, що щодо ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу в присутності ОСОБА_1 була винесена постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП.

Також в п.7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додаються «відео з бодікамери №2». В той же час до відзиву додано сім відеофайлів, з яких частина надана з відеореєстратора автомобіля працівників поліції, про які в постанові взагалі не зазначено. Отже, у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозаписи, подані представником відповідача на підтвердження порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, в зв`язку з чим надані відеозаписи не відповідають критеріям належності та допустимості, а тому не можуть бути прийняті судом.

Що стосується покликання представників відповідача, про те, що на відеозаписах ОСОБА_1 визнав той факт, що керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортним засобом, то суд звертає увагу, що лише чітке дотримання працівниками поліції процедури з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністрества внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року свідчить про законність їх дій та допустимості висновків, викладених у постанові, як доказу вчинення адміністративного правопорушення.

Суд не може брати на себе функцію державного обвинувача, й закон забороняє перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого законодавства, покладено на працівника поліції як на суб`єкта владних повноважень.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Як роз`яснив Верховний Суд у Постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тому, сумнів у тому, що позивач припустився порушення Правил дорожнього руху за вказаних вище обставин, суд тлумачить на користь позивача.

Інших доказів, які б вказували на вину позивача у інкримінованому правопорушенні, в матеріалах справи відсутні. Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, в межах даної справи відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а судом з наявних матеріалів справи не встановлено жодних обставин, що свідчили б про зворотне. На основі цього суд також приходить до висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України та не доведено правомірність свого рішення, а отже, з урахуванням також вищенаведених обставин та положень законодавства, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд приходить до висновку, що спірна постанова серії БАД № 881770 від 27.01.2024 року є підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП закриттю у зв`язку з відсутністю у його діях ознак складу адміністративного правопорушення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати по справі становлять 1211 грн. 20 коп. та складаються з витрат на сплату судового збору і відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 881770 від 27.01.2024 року- скасувати, провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова,15, код ЄДРПОУ 40108798) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , а саме: - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08 квітня 2024 року.

Суддя Ю. С. Кіцула