Рішення № 11816271, 14.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 рокуСправа №18/1708

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача представник не зявився,

від відповідача ОСОБА_1 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ИРБИС - АВТО”,

м. Харків

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м. Черкаси

про стягнення 6116 грн. 02 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “ИРБИС - АВТО” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов контракту №10 від 18 лютого 2008 року в розмірі 6116 грн. 02 коп., в тому числі: 5 333 грн. 00 коп. - основний борг, 440 грн. 83 коп. - 24% річних та 342 грн. 19 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16 вересня 2010 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судовому засіданні суму основного боргу визнав в розмірі 4733 грн., проти нарахування пені та 24 % річних заперечував.

Оскільки позивач про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 жовтня 2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/1708.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 18 лютого 2008 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю “ИРБИС - АВТО” було укладено контракт №10 про партнерство та взаємовигідну співпрацю в рамках комерційної програми “Дистрибютор ИРБИС ТRUCK PARTS”.

До вказаного контракту між сторонами було укладено договір №322 про довгострокові поставки від 18 лютого 2008 року (додаток №2 до контракту №10 від 18 лютого 2008 року), згідно умов якого постачальник (позивач) зобовязався на протязі дії договору поставляти покупцю (відповідач) товари ( в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, супутні товари для автотранспорту та інше далі за текстом “товар”) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязався прийняти товар, оплатити його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 2.2. додатку №2 до контракту №10 від 18 лютого 2008 року, договір діє до 31 грудня 2008 року включно. Строк дії договору щорічно продовжується відповідно до умов пункту 2.3. договору.

В пункті 2.3. вказано, що у разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії договору офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від будь якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно.

Станом на 01 липня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 15290 грн. 46 коп.

В подальшому позивач відвантажив товар на загальну суму 10154 грн. 22 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

-№Ш-004826 від 01 липня 2009 року на суму 762 грн. 20 коп.;

- №Ш-004887 від 02 липня 2009 року на суму 3 367 грн. 97 коп.;

- №Ш-005163 від 09 липня 2009 року на суму 1 963 грн. 92 коп.;

- №Ш-005704 від 27 липня 2009 року на суму 1 373 грн. 44 коп.;

- №Ш-007329 від 17 вересня 2009 року на суму 2686 грн. 69 коп. (копії

зазначених документів знаходяться в матеріалах справи).

Товар поставлений згідно вищеперелічених видаткових накладних було прийнято відповідачем, що підтверджується відтиском печатки та підписом відповідача у зазначених накладних.

Відповідач в свою чергу зобовязання по оплаті поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу кошти в розмірі 20 111 грн. 68 коп.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 5 333 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар згідно контракту №10 від 18 лютого 2008 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки в банківських виписках не було зазначено за якою саме видатковою накладною сплачувався борг, суд дійшов висновку, що борг в розмірі 15290 грн. 46 коп. відповідачем погашений повністю.

Згідно п. 5.1. додатку №2 до контракту №10 від 18 лютого 2008 року покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Отже, з урахуванням п. 5.1. додатку №2 до контракту №10 від 18 лютого 2008 року відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар:

-за накладною №Ш- 004826 від 01 липня 2009 року до 31 липня 2009

року;

- за накладною №Ш-004887 від 02 липня 2009 року до 01 серпня 2009 року;

- за накладною №Ш-005163 від 09 липня 2009 року до 08 серпня 2009 року;

- за накладною №Ш-005704 від 27 липня 2009 року до 26 серпня 2009 року;

- за накладною №Ш-007329 від 17 вересня 2009 року до 17 жовтня 2009 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас слід зазначити, що під час розгляду справи, відповідачем було сплачено позивачу борг в розмірі 600 грн. 00 коп., що підтверджується копіями квитанцій №6581/з5 від 07 вересня 2010 року та №097171264 від 23 вересня 2010 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 600 грн. 00 коп. на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Решта суми боргу в розмірі 4 733 грн. 00 коп. за поставлений товар підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Пунктом 10.2 додатку №2 до контракту №10 від 18 лютого 2008 року передбачено, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням:

а) встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу;

б) 24% річних від суми простроченого платежу;

в) пені, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 342 грн. 19 коп. пені та 440 грн. 83 коп. 24 % річних нарахованих за період з 06 травня 2010 року по 21 серпня 2010 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд вважає правомірним нарахування позивачем 24% річних, оскільки сторони дійшли згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та встановили її у розмірі 24%.

Проте здійснений позивачем розрахунок нарахування пені та річних є помилковим, оскільки позивачем невірно визначено період виникнення боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, остання поставка товару була здійснена 17 вересня 2009 року, згідно видаткової накладної №Ш-007329. Оплату вартості поставленого товару з урахуванням умов контракту відповідач повинен був здійснити до 17 жовтня 2009 року. Шестимісячний строк нарахування пені встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України закінчується 16 квітня 2010 року. Однак, як вбачається з розрахунку пені, позивач почав нараховувати пеню з 06 травня 2010 року (тобто поза межами встановленими ч.6 ст.232 ГК України).

В звязку з невірним визначенням періоду нарахування пені, та закінченням 16 квітня 2010 року строку нарахування пені, суд вважає за необхідне у задоволенні стягнення пені в розмірі 342 грн. 19 коп. відмовити.

Також відповідачем невірно визначено період нарахування 24 % річних, оскільки згідно ст. 625 ЦК України сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних сплачуються боржником за весь час прострочення. Тобто, позивач мав право нарахувати 24% за весь час прострочення боргу, проте останній почав нараховувати 24% річних лише з 06 травня 2010 року.

При цьому слід зазначити, що і в розрахунку річних за період з 06 травня 2010 року по 21 серпня 2010 року позивачем допущено ряд помилок, які повязані з невірним визначенням періоду виникнення боргу.

Так, з 06 травня 2010 року (05 травня 2010 року відповідачем сплачено 200 грн. 00 коп.) по 15 червня 2010 року (16 червня 2010 року відповідачем сплачено 1000 грн. 00 коп.) сума боргу становить 6933 грн. 00 коп. (15290 грн. 46 коп. [ борг станом на 01 липня 2009 року] + 10 154 грн. 22 коп. [товар поставлений за період з 01 липня 2009 року по 17 вересня 2009 року] 18 511 грн. 68 коп. [вартість товару сплачена відповідачем до 05 травня 2010 року]. Сума 24% річних нарахована на заборгованість в розмірі 6933 грн. 00 коп. за вищевказаний період становить 186 грн. 91 коп.

Розмір 24% річних нарахованих за період - 16 червня 2010 року (17 червня 2010 року відповідачем сплачено 300 грн. 00 коп.) на суму боргу 5933 грн. (6933 грн. 00 коп. 1000 грн. 00 коп.) складає 3 грн. 90 коп.

Розмір 24% річних нарахованих за період з 18 червня 2010 року по 01 серпня 2010 року (02 серпня 2010 року відповідачем сплачено 300 грн. 00 коп.) на суму боргу 5633 грн. 00 коп. ( 5933 грн. 00 коп. 300 грн. 00 коп.) складає 166 грн. 68 коп.

Розмір 24% річних нарахованих за період з 02 серпня 2010 року по 21 серпня 2010 року ( дата зазначена позивачем) на суму боргу 5333 грн. 00 коп. (5633 грн. 00 коп. 300 грн. 00 коп.) складає 70 грн. 13 коп.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку 427 грн. 62 коп. 24% річних, а в решті вимоги позивача про стягнення 13 грн. 21 коп. 24% річних є необґрунтованими, у звязку з чим в позові в цій частині слід також відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ХФ АКІБ “УкрСиббанк” м. Черкаси, МФО 351005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ИРБИС - АВТО” вул. Каштанова, 35-А, м. Харків, ідентифікаційний код 35352325, р/р 26000301051705 у відділенні №3700 Харківської дирекції ПАТ “Банк Форум”, МФО 322948 4 733 грн. 00 коп. основного боргу, 427 грн. 62 коп. 24% річних, 96 грн. 07 коп. витрат на сплату державного мита та 222 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ИРБИС - АВТО” 600 грн. 00 коп. боргу - припинити.

4. В решті вимог в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 18 жовтня 2010 року.