Рішення № 11816065, 30.09.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року                                                            права №11-09-13-03/3773

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Довгань К.І., при секретарі Олексенко Т.В., за участю представників сторін: позивача –Гончарук О. М. за довіреністю, від першого відповідача –Кучинська Л.А. за довіреністю, від другого відповідача –не з’явився, третя особа –не з’явився, розглянувши справу за позовом іноземного підприємства „Агро-Вільд Україна” до відкритого акціонерного товариства „Жашківський елеватор” та до міжнародної корпорації „Мікта”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - іноземне підприємство „Аграрпродукт Вільд –Україна” про визнання права власності та повернення майна із незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся з позовом до суду у якому просив:

Визнати за ним право власності на тонн ячменю ярого, що знаходиться на зберігання у ВАТ “Жашківський елеватор”, зобов‘язати ВАТ “Жашківський елеватор” привести у відповідність до вимог чинного законодавства складські документи щодо ячменю ярого в кількості 200 тон, який належить іноземному підприємству “Агро Вільд-Україна”; зобов‘язати ВАТ “Жашківський елеватор” видати іноземному підприємству “Агро Вільд-Україна” 200 тон ячменю ярого.

Своєю заявою від 23 березня 2010 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на зерно ячменю, що знаходиться на ВАТ «Жашківський елеватор»в кількості 193,030 тон та усунути перешкоди в користуванні цим майном, шляхом його витребовування у першого відповідача.

В обгрунтування позову позивач вказав на те, що корпорація «Мікта»(відповідач2) протиправно заволоділа спірним майном та здала його на зберігання ВАТ «Жашківський елеватор»(відповідач 1)

Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримав.

Відповідач 1 у письмовому відзиві на позов проти його задоволення заперечив, вважаючи вимоги необгрунтованими та безпідставними. При цьому відповідач посилався на законодавство про ринок зерна в Україні та відсутність будь-яких договірних відносин з позивачем, надав пакет документів про отримання позивачем зерна від відповідача 2.

Відповідач 2 письмових заперечень на позов та свого представника для участі у судових засіданнях не направляв.

Заслухавши доводи представників сторін та наявні у справі докази судом встановлено наступне.

          01 червня 2006 року між Іноземним підприємством «Аграрпродукти Вільд-Україна»(третя сторона по справі без самостійних вимог) та Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна»(Позивач) укладено договір №1 поставки товарної сільськогосподарської продукції (ст. 10 т.1), відповідно до умов якого Продавець ІП «Аграрпродукти Вільд-Україна»зобов’язується поставити, а Покупець ІП «Агро-Вільд Україна»прийняти сільськогосподарську продукцію, в тому числі і 1100 тон ячменю, за ціною 580 грн. за 1 тону. Умовами поставки визначено EXW франко склад Продавця, що знаходиться в с.Вільшанка, Жашківського району, Черкаської області. П. 4.6 даного договору визначено, що право власності на товар, що поставляється відповідно до цього договору, переходить від Продавця до Покупця у момент підписання акту приймання-передачі товару. 15 серпня 2006 року сторонами вищевказаного договору підписано Акт №2 приймання-передачі товарної сільськогосподарської продукції від 15 серпня 2006 року (ст.14 т.1). Актом зарахування зустрічних вимог від 31.12.2006 року підтверджується виконання зобов’язань та відсутність заборгованості Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна»згідно договору №1 від 01.06.2006 року. В зв’язку з продажем товару, Іноземним підприємством «Аграрпродукти Вільд Україна»виписана податкова накладна №01-08-11 від 01.08.2006 року, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проданий за даним договором ячмінь третя особа у 2006 р. виростила, зібрала та завезла для зберігання на тік с. Вільшанка Жашківського р-ну , про що свідчать Звіт «Про збір урожаю сільськогосподарських культур станом на 01.12.2006 року»за формою 29-сг та витяг з книги обліку сільськогосподарської продукції ІП «Аграрпродукти Вільд-Україна»від 25.12.2006 року, що відповідає п.6.4. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006року №1315.

Крім того з матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору складського зберігання зерна №06-102 від 26.09.2006 року, укладеного ВАТ "Жашківський елеватор" (відповідачем 1), як зберігачем та міжнародною корпорацією «Мікта»(відповідачем-2), як поклажодавцем останнім за накладними №1, 3, 4, 5 від 25.09.2006 року; №7, 8, 11, 12, 13 від 26.09.2006 року; №№24, 26 від 27.09.2006 року року було завезено для зберігання зерно ячменю ярого в заліковій кількості 193,030 т. яке прийнято елеватором відповідно до реєстрів №755 від 25.09.2006 року; №760 від 26.09.2006 року; №775 від 27.09.2006 року; №781 від 28.09.2006.

В той же час в матеріалах справи містяться Наказ №2/м від 19.09.2006 року відповідача 2 «Про проведення інвентаризації безгосподарного майна»(ст.51 т.2) та Наказ №3/в від 19.09.2006року МК «МІКТА»«Про передачу майна на зберігання». З поданих документів вбачається, що Відповідачем 2 при огляді складських приміщень в с. Вільшанка, Жашківського району, Черкаської області, які він прийняв відповідно до Рішення Господарського суду Черкаської області по справі №08/3957, що набрало законної сили 10.08.2006року, було виявлене безгосподарне майно –сільськогосподарську продукцію. В переліку даної сільськогосподарської продукції є в тому числі є ячмінь ярий, проте в зв’язку з тим, що не було технічних можливостей встановити кількість сільськогосподарської продукції та відсутні умови для її подальшого зберігання, керівництвом підприємства було прийнято рішення про її передачу на елеватор. Згідно накладних №1, 3, 4, 5 від 25.09.2006 року; №7, 8, 11, 12, 13 від 26.09.2006 року; №№24, 26 від 27.09.2006 року було завезено для зберігання саме із складів с.Вільшанка, Жашківського району, Черкаської області до ВАТ «Жашківський елеватор».

Доказів, про наявність інших складських приміщень, чи іншого ярого ячменю в с. Вільшанка, Жашківського району, Черкаської області, належним власником яких був би Відповідач 2 суду не надано.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою слідчого Жашківського РВ УМВС від 02.10.2006 р. На зерно ячменю, яке здано на зберігання відповідачу 1 відповідачем 2 було накладено арешт. Однак постановою слідчого Жашківського РВ УМВС від 22.03.2010р. цей арешт було скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оцінивши наявні у справі докази, доводи сторін та приписи наведеного вище законодавства у їх сукупності, суд прийшов до наступниїх висновків.

Договір №1 поставки товарної сільськогосподарської продукції від 01.06.2006року відповідає нормам Цивільного кодексу України, укладений в письмовій формі, посвідчений підписами та печатками сторін, всі істотні умови, передбачені для такого роду договорів виконані. У матеріалах справи містяться докази, що підтверджують той факт, що ячмінь, проданий за цим договором був вирощений, зібраний та завезений на зберігання натік с. Вільшанка Жашківського р-ну третьою особою. На даний час договір не оскаржений, в судовому порядку недійсним не визнавався. За таких обставин суд приходить до висновку, що Позивач правомірно набув право власності на 1100 т ячменю, що знаходився на складах в с. Вільшанка, Жашківського району, Черкаської області згідно умов договору.

Проте позивач не мав змоги вивезти 193,030 т. придбаного ячменю на умовах договору, так як склади, що розташовані в с. Вільшанка, Жашківського району, Черкаської області були взяті під охорону працівниками відповідача 2, які в подальшому вивезли спірний ячмінь в тому числі і на ВАТ «Жашківський елеватор»(відповідач 1).

Відповідачем 2 не подано суду жодного доказу на підтвердження правомірності набуття ним прав власності на оспорюване майно.

В той же час, в матеріалах справи міститься достатньо доказів про дійсне походження спірного ячменю та його першочергова належність Третій особі ІП «Аграрпродукти Вільд-Україна», яка в подальшому дала можливість правомірно відчужити його Позивачу:

Відповідно до приписів ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач своїм листом №06/1/07 від 06.07.2007 року (вхідний №44 від 06.07.2007 року) звернувся до Відповідача 1 з повідомленням, що зерно ярого ячменю, завезене Відповідачем 2 на зберігання належить йому на праві приватної власності, проте Відповідач 1 відповіді на даний лист не надав (ст.18 т.1). Відповідач 2 також не визнає права власності на спірний ячмінь за Позивачем, проте обґрунтованих доводів на підтвердження своїх міркувань не заявлено.

За таких обставин, у розумінні ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів 34 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з обсягу доказів, які були надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що зерно ярого ячменю врожаю 2006 року, що було придбано Позивачем згідно договору №1 поставки товарної сільськогосподарської продукції від 01.06.2006 року в третьої особи –ІП «Аграрпродукти Вільд Україна», що знаходилось в складських приміщенням с. Вільшанка, Жашківського району, Черкаської області та яке передане Відповідачем 2 на зберігання Відповідачу 1 згідно договору складського зберігання зерна №06-102 від 26.09.2006 року і завезене із складських приміщень с. Вільшанка, Жашківського району, Черкаської області є одним і тим же.

Відтак позовні вимоги в частині визнання права власності за Іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» на 193,030 тони ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006 р., що знаходиться на ВАТ "Жашківський елеватор" і завезений МК “Мікта” за накладними:

-№№ 1,3,4,5 від 25.09.2006 р. (реєстр № 726 від 25.09.2006 р.);

-№№ 7,8,11,12,13 від 26.09.2006 р. (реєстр № 735 від 26.09.2006 р.);

-№ 24 від 27.09.2006 р. (реєстр № 743 від 27.09.2006 р.);

-№ 26 від 27.09.2006 р. (реєстр № 753 від 28.09.2006 р.) і який обліковується за складськими квитанціями:

-№ 755 серії АН № 045405 від 25.09.2006 р.;

-№ 760 серії АН № 045410 від 26.09.2006 р.;

-№ 775 серії АН № 045425 від 27.09.2006 р.;

-№ 781 серії АН № 045431 від 28.09.2006 р

підлягають до задоволення.

Приймаючи рішення про наявність чи відсутність належних правових підстав для зобов’язання Відповідача 1видати Позивачу зерно ячменю ярого врожаю 2006 року, що було передано Відповідачем 2 на зберігання Відповідачу 1, з огляду на наявність чинного договору складського зберігання зерна №06-102 від 26.09.2006 року, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, суд виходить з наступного.

Відповідно до Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 підготовлену Верховним судом України, Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»повернення майна за недійсним правочином є можливим тоді, коли оспорюється договір, укладений між «законним»власником та набувачем (зберігачем); якщо набувач за «недійсним»правочином в подальшому відчужив або передав майно на зберігання, то позови власників майна про визнання недійсними даних правочинів не підлягають задоволенню, –необхідно звертатись із позовом про витребування майна або усунення перешкод від останнього набувача (зберігача). Право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло чи передано.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Ст. 319 ЦК України встановлено, що Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 Кодексу.

Вищезазначені норми закріплені ст. 41 Конституції України, що є Основним законом України та є обов’язкові для виконання.

За таких обставин, позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю –зерном ярого ячменю врожаю 2006 року в кількості 193,030 т шляхом зобов’язання Відповідача 1 видати його Позивачу відповідають приписам названого вище законодавства а тому підлягають до задоволення. Суд вважає, що саме таким шляхом порушені права Позивача будуть відновлені належним чином та дадуть змогу Позивачу скористатися своїм правом власності в повному обсязі.

З відповідачів на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та інші судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності за іноземним підприємством "Агро Вільд - Україна" м. Жашків, вул. Давиденка, 48 код 33353730 на 193,030 тони ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006р., що знаходиться на ВАТ "Жашківський елеватор" і завезений міжнародною інноваційною корпорацією трансферу захищених технологій “Мікта” м. Київ, бульвар Дружби народів, буд. 17/5, кв. 13, код 32490899 за накладними:

-          №№ 1,3,4,5 від 25.09.2006 р. (реєстр № 726 від 25.09.2006 р.);

-          №№ 7,8,11,12,13 від 26.09.2006 р. (реєстр № 735 від 26.09.2006 р.);

-          № 24 від 27.09.2006 р. (реєстр № 743 від 27.09.2006 р.);

-          № 26 від 27.09.2006 р. (реєстр № 753 від 28.09.2006 р.) і який обліковується за складськими квитанціями:

-          № 755 серії АН № 045405 від 25.09.2006 р.;

-          № 760 серії АН № 045410 від 26.09.2006 р.;

-          № 775 серії АН № 045425 від 27.09.2006 р.;

-          № 781 серії АН № 045431 від 28.09.2006 р.

Зобов”язати відкрите акціонерне товариство «Жашківський елеватор»м. Жашків, вул. Вокзальна, 1, код 00956916 видати іноземному підприємству "Агро Вільд - Україна" м. Жашків, вул. Давиденка, 48 код 33353730 - 193, 030 тони ячменю рядового 3 кл. врожаю 2006 р.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Жашківський елеватор»м. Жашків, вул. Вокзальна, 1, код 00956916 на користь іноземного підприємства "Агро Вільд - Україна" м. Жашків, вул. Давиденка, 48 код 33353730 - 580 грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно –технічного забезпечення.

Стягнути з міжнародної інноваційної корпорації трансферу захищених технологій “Мікта” м. Київ, бульвар Дружби народів, буд. 17/5, кв. 13, код 32490899 на користь іноземного підприємства "Агро Вільд - Україна" м. Жашків, вул. Давиденка, 48 код 33353730 - 580 грн. 00 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно –технічного забезпечення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя                                         К.І.Довгань