Рішення № 11815663, 13.10.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2010 Справа № 16/142-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Крим-Єврострой", м.Севастополь

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське", с.Новогригорівка Генічеського району Херсонської області

про стягнення 13844 грн. 25 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача - не прибув.

від відповідача - представник Дудченко В.М. дов. від 02.11.2009 р.

          Розпорядженнями голови господарського суду Херсонської області №356 та №357 від 09 вересня 2010 року справи №16/142-10, №16/143-10 вилучено з провадження судді Клепай З.В та передано на розгляд судді Немченко Л.М.

          Приватне підприємство "Крим-Єврострой" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" суми заборгованості 13844грн.25 коп., в тому числі суму основного боргу 8427 грн.60 коп., 3% річних у сумі 749 грн.45 коп., інфляційних втрат у сумі 4667 грн.20 коп. заборгованість склалася на підставі договору № 382 від 31.05.07. За цією позовною заявою господарським судом порушено справу № 16/142-10.

          Приватне підприємство "Крим-Єврострой" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" суми заборгованості 55482 грн.03 коп., в тому числі суму основного боргу 34609 грн.33 коп., 3% річних у сумі 1706 грн.06 коп., інфляційних втрат у сумі 19166 грн.64 коп. заборгованість склалася на підставі договору № 381 від 31.05.07. За цією позовною заявою господарським судом порушено справу № 16/143-10.

          В ході розгляду цих справ суд зобов'язав сторони провести звірку розрахунків. За результатами звірки сторони надали акт звірки, з якого видно, що відповідач проводив розрахунки одним платіжним документом за декількома договірними зобов'язаннями, що витікають як із договору №381 так із договору № 382, а також із інших правочинів як письмових так і усних.

          В зв'язку з цим, суд керуючись ст.58 ГПК України, вважає за необхідне об'єднати однорідні позовні вимоги, які викладені у позовних заявах у справах №16/142-10 та № 16/143-10, в одне судове провадження, справі присвоїти №16-142-10.

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що за умовами договорів засоби захисту рослин були поставлені в травні місяці 2007 року. Відповідно до розділу 2 вказаних договорів поставки покупець зобов'язувався оплатити поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця до 15.09.2007 року.                               Відповідач зазначає, що на виконання умов цих договорів він здійснив у повному об'ємі оплату поставлених засобів захисту рослин. Оскільки робота в сільському господарстві має сезонний характер (розрахунки з постачальниками залежать від зібраного врожаю), то оплата поставленого товару була здійснена частинами, по мірі надходження грошових коштів на рахунок ПСП «Новогригорівське». Так частину грошових коштів було оплачено 09.09.2007 року за платіжним дорученням №547. Що ж до призначення платежу за цим дорученням (отрутохімікати згідно рахунку № 4022 від 09.09.2007 року), то воно вказано помилково. Остаточно заборгованість перед ТОВ «Крим - Єврострой»була погашена платіжним переказом №604 від 09.10.2007 року. Що ж до призначення платежу за цим договором, то і він теж був вказаний помилково. В подальшому позивачу було направлено листа з коригуванням призначення платежу за переказом № 604.

До цього відповідач зазначає, що всього в 2007 році позивачем відповідачу було поставлено товару на суму 167528,84 грн. На користь же позивача, за договорами 2007 року відповідачем було переказано 203270,80 грн.

На думку відповідача вказані факти підтверджує і сам позивач в своєму пояснені, яке було надане ним до апеляційного суду по справі, в якій він звернувся з позовом до ПСП "Новогригорівське" про стягнення заборгованості за поставками 2008 року.                               Відповідач вважає, що відповідно до вказаного пояснення позивач визнає факт оплати цих поставок, але, враховуючи, заборгованість, ПСП «Новогригорівське»2006 року, відносить ці платежі на користь цієї заборгованості за поставки 2006 року. Однак, вказану заборгованість ПСП «Новогригорівське»не визнає.

Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 12.10.2010 року до 13.10.2010 року.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

31.05.2007 року між ПП "Крим - Єврострой" та ПСП "Новогригорівське" було укладено договір №381 та договір № 382 про поставку засобів захисту рослин.

Предметом за договором поставки № 381 була поставка засобів захисту рослин: клінік в кількості 1000 л., альтекс в кількості 140 л.; за договором № 382: ефес-80л, еластик-50л, кинмикс-20л,сельвет-1л в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

За п.2.1 договору Покупець зобов'язався перерахувати на рахунок продавця грошові кошти в національній валюті України (гривнях).

Договори підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печаткою підприємств.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За своєю природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений договором строк, а відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру сторін.

Отже, зазначені поставки породили взаємні права та обов'язки сторін, в тому числі обов'язок покупця, відповідача за справою, оплатити отриманий товар.

Позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару за договором №382 від 31.05.07, поставивши товар на суму 14507 грн.60 коп., що підтверджується накладною №РН-0001645 від 31.05.07 на суму 6080 грн. та накладною №РН-0001824 від 06.06.07 на суму 8427 грн.60 коп. Позивачем на підставі накладної РН-0001645 від 31.05.07 виставлений рахунок-фактура №СФ-0001898 від 31.05.07 на суму 6080 грн., а на підставі накладної РН-0001824 від 06.06.07 рахунок № 2029 від 06.06.07 на суму 8427 грн.60 коп.

Позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару за договором №381 від 31.05.07, поставивши товар на суму 54000 грн.60 коп., що підтверджується накладними №РН-0001631 від 31.05.07. Позивачем на підставі накладної РН-0001631 від 31.05.07 виставлений рахунок-фактура №СФ-0001890 від 31.05.07 на суму 54000 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач частково виконав договірні зобов'язання за обома договорами, у зв'язку з чим на день звернення до суду у нього обліковується заборгованість відповідача перед позивачем за договором №381 у сумі 34609 грн.33 коп., а за договором № 382 у сумі 8427 грн.60 коп.

В ході розгляду справи відповідач не погодився в цій частині позовних вимог та вважає, що у нього відсутня заборгованість за обома договорами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, обов'язок доведення факту своєчасного виконання розрахунків за отриманий товар покладається саме на відповідача.

У зв'язку з цим, суд зобов'язав сторони провести звірку розрахунків та акт перевірки надати суду на огляд.

Згідно наданого акту звірки встановлено, що за отриманий товар за договорами №,№ 381, 382 від 31.05.07, що є предметами за цією справою, та договором №142 від 23.03.07 позивач розрахувався частково, перерахувавши за платіжним дорученням №604 від 09.10.07 суму 100000 грн. ( до матеріалів справи додана копія платіжного доручення №504, відповідач пояснив, що зазначений платіжний документ за банківським витягом має № 604).

Судом оглянута копія платіжного доручення №504 (604) від 09.10.07 та встановлено, що в графі "призначення платежу" зазначено –отрутохімікати, в тому числі ПДВ –16666 грн.67 коп., тобто, в призначенні відсутні посилання на будь-який договір або рахунок, або накладну за якими отримано продукцію. Сторони надали в матеріали справи копію листа відповідача, в якому останній просить вважати вірним призначення платежу: "за засоби захисту рослин" за рахунком № 855 від 23.03.07 –сума 74529 грн.33 коп., за рахунком №1898 від 31.05.07 у сумі 6080 грн., за рахунком №1890 грн. від 31.05.07 –у сумі 19390 грн.67 коп.

Відповідно до ст.ст. 179, 192 ЦК України грошові кошти є майном, щодо якого виникають цивільні права та обов'язки, зокрема право власності.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Із огляду на викладене суд дійшов до висновку, що відповідач своїм вищенаведеним листом б/д та номеру вправі розпорядитися коштами на власний розсуд. У зв'язку з цим суд приймає до уваги вказівки відповідача щодо зарахування коштів за товар згідно рахунків як це зазначено у вищезгаданому листі.

Судом встановлено, що рахунок №855 від 23.03.07 стосується поставок за договором №142 (що не досліджується за цією справою), рахунок №1890 стосується поставок за договором №381 за накладною №РН-0001631 на суму 54000 грн. , рахунок №1898 стосується поставок за договором №382 за накладною №РН- 0001645 на суму 6080 грн.

Таким чином, з урахуванням розпорядження відповідачем суми, перерахованої за платіжним дорученням № 604 від 09.10.07, заборгованість за договором №381 складає 34609 грн.33 коп., за договором №382 –8427 грн.60 коп.

Відповідач зазначив в акті звірки, що решта заборгованості у сумі 34609 грн. 33 коп. за договором №381 перерахована позивачеві платіжним дорученням №547 від 09.09.07.

Судом оглянута копія платіжного доручення №547 від 14.09.07 на суму 50000 грн. та встановлено, що в призначенні платежу зазначено: "отрутохімікати, згідно рахунку № 4022 від 09.09.07". Як витікає із платіжного документу платіж проведено банком 14.09.07.

Відповідач також надав інший платіжний документ за №547 від 14.09.07 на суму 21448 грн. 80 коп., який теж проведено банком 14.09.07. В призначенні цього платежу зазначено: "гранівіт, згідно рахунку № 4161 від 12.09.07".

Відповідач не зміг пояснити чому в один день проведено банком два платіжних доручення за одним номером.

Відповідач не надав листів, які б змінювали призначення платежу за вказаними платіжними дорученнями.

У зв'язку з цим, суд погоджується з доводами позивача та вважає, що зазначений платіж не можливо зараховувати у рахунок погашення заборгованості за рахунком №1890, оскільки в призначенні платежу зазначено номер іншого рахунку. Доводи відповідача про помилковість зазначення іншого рахунку, суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав будь-яких пояснень чому трапилася ця помилка, та чому протягом 3 років ніяким чином відповідач не змінював призначення та не погоджував це питання з позивачем.

Як виплаває із акту звірки за другою поставкою продукції за договором № 382 , що підтверджує накладна №РН-0001824 від 06.06.07, позивач вважає, що проплати вартості продукції з боку відповідача не було, а відповідач зазначає, що вартість продукції сплачена у повному обсязі та посилається знову таки на платіжне доручення №547 від 14.09.07 (відповідач в акті звірки зазначає чомусь іншу дату цього платіжного документу-09.09.07).

Однак, суд не може прийняти до уваги цей доказ оплати, оскільки, як зазначалося вище, номер рахунку на оплату №2029 від 06.06.07 за поставлену продукцію РН-0001824 від 06.06.07 на суму 8427 грн.60 коп., в той час як в обох платіжних дорученнях №547 від 14.09.07 значаться номери інших рахунків, до того ж за вказаною накладною поставлялись засоби захисту рослин: еластик, кинмикс, сельват, а не гранівіт.

В ході звірки з'ясувалося, що відповідач перерахував кошти у 2007 році ще за платіжними дорученнями №634 від 15.10.07 на суму 23778 грн. 89 коп. без зазначення призначення платежу та №500 від 04.10.07 на суму 50000 грн. призначення платежу-оплата за 2006 рік.

Відповідач вважає, що з урахуванням зазначених платежів у нього відсутня заборгованість перед позивачем за договорами №, № 381,382 , більше того, навіть має місце переплата.

Суд, розглядаючи справу, керується правилами ст. 83 ГПК України та не виходить за межі позовних вимог та не надає юридичну оцінку правочинам з поставки засобів захисту рослин у 2006 році та у 2007 році, окрім поставок за договорами № 381,382 від 31.05.07.

У зв'язку з цим, суд роз'яснює відповідачеві, що він, у відношенні зайво сплачених сум за вищевказаними платіжними документами без зазначення призначення платежу, які не приймає позивач, не позбавлений права у судовому порядку вимагати від останнього їх повернення як майна, набутого позивачем без достатньої правової підстави.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині заборгованості, яка витікає із невиконання грошових зобов'язань за договором №382 у сумі 8427 грн. та договору №381 у сумі 34609 грн.33 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший процент відсотків не встановлений договором.

На підставі наведеної норми позивач за договором №382 від 31.05.07 нарахував 3% за період з 15.09.07 по 01.09.10, тобто за 1083 дня у сумі 749 грн.45 коп., за договором № 381 , за 1084 дні –1706 грн.06 коп.

Суд дійшов до висновку, що позивач правомірно нарахував 3 відсотки річних, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати за договором №381 у сумі 19166 грн.64 коп. за період з 15.09.07 по 01.09.10 , за договором №382 за цей же період у сумі 4667 грн.20 коп.

Із огляду на заявлені вимоги суд дійшов до висновку, що вони підлягають задоволенню частково. Суд вважає, що нарахування інфляційних втрат має проводитися за повні місяці, оскільки коефіцієнт інфляції розраховується згідно чинного законодавства за повний місяць, у зв'язку з цим, неможливо визначити який коефіцієнт має бути застосований щодо нарахування інфляційних втрат за період з 15.09.07 по 01.10.07. Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги за обома договорами в частині стягнення інфляційних втрат за період з 01.10.07 по 01.09.10 за договором №381 у сумі 18022 грн.91 коп., за договором №382 за цей же період у сумі 4388 грн.70 коп.

Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

                    1. Позовні вимоги задовольнити частково в сумі 67904 грн. 05 коп. В решті позовних вимог відмовити.

                    2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Новогригорівське" (с.Новогригорівське Генічеського району Херсонської області, вул.Комсомольська,22, р/р 260087072 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 352093, код ЄДРПОУ 30812348) на користь приватного підприємства "Крим-Єврострой" (м. Сімферополь, пер.Февральський,10, кв.7, п/р 26000301036401 в ФАБ "Південний" м. Сімферополь, МФО 384652, ОКПО 33187609) за договором №382 заборгованість в сумі 8427 грн. 60 коп., 3% річних у сумі 749 грн. 45 коп., інфляційних втрат у сумі 4388 грн.70 коп; за договором №381 заборгованість в сумі 34609 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 1706 грн.06 коп, інфляційних втрат у сумі 18022 грн.91 коп., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита 679 грн. 04 коп. та 472 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           

                    2.Наказ видати після набрання законної чинності рішення по справі.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18.10.2010р.