Рішення № 118156032, 04.04.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1436/24

Номер провадження2/711/892/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В.., за участю: секретаря судового засідання Кофанової А.О.., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м.Черкаси цивільну справу за позовом адвоката Хорошун Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Черкасиводоканал», Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про звільнення майна з під арешту ,

встановив:

Адвокат Хорошун О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зняття арешту з майна, мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 являється власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 та є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , який був теж власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 . За життя її батька відносно останнього було відкрито ряд виконавчих проваджень, у тому числі провадження. На квартиру АДРЕСА_1 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 46758439 виданої 04.02.2016 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 . Виконавчі провадження завершено про що у реєстрі виконавчих проваджень є відмітка. Проте під час прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження не було знято арешт з майна ОСОБА_2 . Відомості про боржника ОСОБА_2 виключені з Єдиного реєстру боржників, але чинним залишається арешт на майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті єдиною спадкоємицею за даними спадкової справи № 20/2018, яка заведена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Рубан Світланою Світланівною, є ОСОБА_1 . На жаль, ОСОБА_1 , не може оформити та зареєструвати свої спадкові прав і отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 в зв`язку з накладеним арештом на все його майно постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 46758439, виданий 04.02.2016, видавник: Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28220285 від 12.02.2016 16:32:39, ОСОБА_3 , Черкаське міське управління юстиції

Наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про цей арешт створює їй перешкоди у реалізації прав, як власника майна. Тобто відбувається обмеження майнових прав спадкодавця, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України, а також регулюються положеннями ЗУ «Про виконавче провадження». Вказані обставини дають підстави зробити висновок про подальшу відсутність правових підстав для арешту нерухомого майна, яке за життя належало ОСОБА_2 . Тому, ці права підлягають судовому захисту, шляхом звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23 лютого 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач Другий ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) скористався своїм правом надання відзиву, подавши його через канцелярію суду 13.03.2024 року. В відзиві на позовну заяву зазначають, що не погоджуються із позовними вимогами, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні правові підстави для скасування накладеного в порядку виконання арешту на майно боржника.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з» явилася.

Представник позивача адвокат Хорошун О.В. надала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала позов в повному обсязі, просила задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача КП «Черкасиводоканал» Зелтіньш Ю.Ю. подала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Представник Другого ВДВС у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) вважається повідомленим належним чином про день час та місце судового засідання, будь яких клопотань від їх представників до суду не надходило.

Враховуючи думку учасників справи та їхніх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Разом з тим стаття 16 ЦК України визначає способи захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, серед яких відсутній такий спосіб захисту, як скасування постановлених державним виконавцем в рамках виконавчого провадження постанов.

Положенням ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 31.12.1993 р. (Дублікат від 05.05.2018), Орган приватизації Соснівського райвиконкому посвідчує, що квартира (приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 дійно належить на праві приватної спільної часткової власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , з відображенням долі вартості квартири (будинку) при спільній частковій власності 1, в рівних частках.

Відповідно до Свідоцтва про смерть від 26 червня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З Довідки від 13.01.2022 вих.№9/02-14 виданої Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Рубан С.С. вбачається, що за даними спадкової справи №20/2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є єдиним спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 1959 оку народження.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №364176724 від 01.02.2024 року, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 46758439, виданий 04.02.2016, видавник: Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 3293.64 грн.

Інформація щодо боржника ОСОБА_2 відсутня, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру боржників від 01.02.2024 року.

На звернення представника позивача, начальник Другого відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси ЦМУМЮ (м.Київ) у своєму листі від 09.02.2024 р. №2112/26.21-43/20592, повідомила про те, що оскільки позивач не є боржником чи/або стягувачем, то запитувану інформацію їй надати неможливо.

Згідно ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) прийшла до висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22) зазначено, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Враховуючи правові підстави позову, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника, який помер, беручи до уваги те, що позов про зняття арешту з майна поданий спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності на майно у порядку спадкування, тому право позивача ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна боржника-спадкодавця ОСОБА_2 , що накладений на підставі постанови №46758439 державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, виданої 04.02.2016 року.

Керуючись ст.12, ст.13, ст.81, ст.137,ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279 ЦПК України, на підставі ст.391 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити.

Зняти арешт з 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , яка оформлена на ОСОБА_2 , 1959 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Р. В. Демчик