Рішення № 11815539, 12.10.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2010 Справа № 8/1-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Торговий дім "Прометей-Херсон", м. Херсон,

до приватного підприємства "Тріел-Агро", м. Нова Каховка Херсонської області,

про стягнення 27336грн. 83коп. за договором поставки нафтопродуктів,

за участю представників сторін:

від позивача: Харченко Д.М., представник, дов. від 31.08.2010р.,

від відповідача: Філатов Д.В., представник, дов. № 21-д від 27.09.2010р.

Приватне підприємство "Торговий Дім «Прометей-Херсон»" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Тріел-Агро" (відповідач) заборгованість в сумі 27336грн. 83коп., у тому числі 25300грн. основного боргу, 1758грн.18коп. пені, 278грн. 65коп. річних.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, але подав суду докази сплати відповідачем 10000 грн. суми боргу після звернення позивача до суду, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 01.09.2010р. (а.с. 38) із зазначенням в графі призначення платежу «оплата за дизельное топливо»та поясненням позивача про те, що він визнає сплату 10000 грн. саме в рахунок боргу за поставку нафтопродуктів за договором № 1-06/04 від 02.04.2010р. (а.с. 56).

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, але подав суду докази сплати 25300грн. суми основного боргу після звернення позивача до суду, що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку № 402 від 01.09.2010р. на суму 10000грн. із зазначенням в графі призначення платежу "оплата за дизельное топливо" та № 436 від 11.10.2010р. на суму 15300грн. із зазначенням в графі призначення платежу "остаточний розрахунок за дизельне паливо" (а.с. 67-68) та поясненням позивача про те, що він підтверджує факт сплати відповідачем боргу в сумі 25300 грн. після звернення до суду, отримання і зарахування 25300грн. в рахунок погашення боргу за поставку нафтопродуктів за договором № 1-06/04 від 02.04.2010р. (а.с. 56).

Справу розглянуто в засіданнях - 07.09.2010р., 29.09.2010р., 12.10.2010р. Розгляд справи відкладався ухвалою від 07.09.2010р. у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних документів; ухвалою від 28.09.2010 р. за клопотанням відповідача, задоволеним судом. Позивач уточнив фактичну та юридичну адресу місцезнаходження відповідача. Судові рішення надсилались на адресу місцезнаходження відповідача, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов’язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

02 квітня 2010 року Приватним підприємством "Торговий Дім «Прометей-Херсон»" та приватним підприємством "Тріел-Агро" був укладений договір поставки нафтопродуктів №1-06/04, згідно з яким ПП "Торговий Дім "Прометей-Херсон" (позивач) передає ПП "Тріел-Агро" (відповідачу) у власність нафтопродукти, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати їх відповідно до виставлених рахунків-фактур на умовах вказаного договору.

Розділом 2 договору передбачено, що загальну вартість договору складає сума всіх накладних, оформлених відповідно до договору та переданих покупцю ПП "Тріел-Агро", які підтверджують факт передачі продукції, її кількість та вартість. Пунктом2.4. Договору передбачено поставку продукції з відстрочкою платежу, коли покупець зобов’язаний сплатити повну вартість продукції протягом 3-х банківських днів від дати поставки конкретного обсягу продукції відповідно до рахунку-фактури. Днем розрахунку за договором сторони встановили день зарахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Кінцеві розрахунки сторін за п.2.5 Договору відбуваються за кожною поставкою відповідно до накладних.

Щодо умов, строків, порядку поставки, сторони досягли згоди в розділі 3 цього договору, де передбачено, що кінцева обсяг поставленої продукції визначається в накладних, які є підставою для кінцевого розрахунку. Право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки, факт передачі продукції підтверджується в накладній. Представник покупця, який прийняв продукцію зобов’язаний передати представнику постачальника довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та підписати накладну.

Відповідальність покупця у випадку прострочення оплати продукції встановлена в п.4.2. договору як сплата постачальнику пені у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу

Відповідно до п.2.4 Договору про поставку продукції з відстрочкою платежу, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши 02.04.2010 року відповідачу дизельне пальне у кількості 16662 л. на загальну суму 103300грн., що підтверджено видатковою накладною №РН-0000167 від 02.04.2010р. Постачальником - ПП "Торговий Дім "Прометей-Херсон" 02.04.2010р. покупцю ПП "Тріел-Агро" виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000157 на оплату дизельного пального у кількості 16662 л. на суму 103300грн. За умовами договору (п.3.4) кількість поставленої продукції визначається у видатковій накладній, що є підставою для підсумкового розрахунку. Відповідач поставлене дизельне пальне прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній та довіреністю ЯЛУ №473726 від 01.04.2010р. та, відповідно, зобов’язаний був протягом 3-х банківських днів (п.2.4.) розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідачем дизельне пальне за рахунком-фактурою №СФ-0000157 оплачено не в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача (а.с. 35-38), а саме:

02.04.2010р. від ПП "Тріел-Агро" в рахунок оплати за дизельне пальне за рахунком-фактурою №СФ-0000157 надійшло 55000грн.

23.04.2010р. від ПП "Тріел-Агро" в рахунок оплати за дизельне пальне за рахунком-фактурою №СФ-0000157 надійшло 18000грн.

16.06.2010р. від ПП "Тріел-Агро" в рахунок оплати за дизельне пальне за рахунком-фактурою №СФ-0000157 надійшло 5000грн.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Тріел-Агро" 25300грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів, 1758 грн.18 коп. пені, 278грн. 65коп. річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленої продукції виконано не в повному обсязі. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки нафтопродуктів складає 25300грн. Представниками сторін подані суду докази сплати відповідачем 25300грн. після звернення до суду в рахунок погашення боргу за поставку нафтопродуктів за договором №1-06/04 від 02.04.2010р. Тому, в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості, суд припиняє провадження по справі за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 1758грн. 18коп. пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції та 278грн. 65коп. - 3% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалося вище, умовами укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №1-06/04 від 02.04.2010 року (пунктом 4.2.) передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1758,18 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції, розмір же стягнення обмежується подвійної обліковою ставкою НБУ, яка діяла у період прострочення, як то передбачено ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті грошових коштів в сумі 25300грн. на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 278грн. 65коп. за неналежне виконання грошового зобов’язання є правомірними та обґрунтованими.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення 278грн. 65коп. - 3% річних, 1758грн. 18коп. - пені, в частині стягнення 25300грн. основного боргу провадження підлягає припиненню за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Тріел-Агро", ідентифікаційний код - 34438631, адреса: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Дзержинського, б.17, р/рахунок - № 26004060153769 в ХФ ЗАТ КБ "Приватбанк" на користь приватного підприємства "Торговий Дім "Прометей-Херсон", ідентифікаційний код - 35120572, адреса: м. Херсон, вул. Степана Разіна, б. 75, кв. 285, р/рахунок - № 26007124271900 в АКІБ "УкрСиббанк", 278грн. 65коп. - 3% річних, 1758грн. 18коп. - пені, 273грн. 37коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження в частині стягнення 25300грн. суми основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 15.10.10 р.