Рішення № 118154864, 01.03.2024, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/830/23

Провадження № 2/390/476/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2024 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Квітки О.О.,

при секретарі Шульзі А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Манзюк Тарас Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Манзюк Тарас Юрійович, звернувся до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з цим позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №184576, вчинений 16.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості у розмірі 21426,08 грн; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1073, 60 грн та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 31 січня 2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Чумака В.М. було відкрито виконавче провадження № 68430000 по виконанню виконавчого напису № 184576 від 16.06.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості в розмірі 21426,08 грн. Позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів, нотаріусу не було подано жодних документів, що підтверджують безспірність заборгованості, адже сума боргу, яка підлягає стягненню, не відповідає дійсності, що свідчить про відсутність безспірності розміру вказаної заборгованості. При цьому нотаріусом жодним чином не вказано, що останній перевіряв законність переходу права вимоги від первісного кредитору до відповідача, який звернувся за вчиненням виконавчого напису, а лише констатував факт відступлення права вимоги за рядом договорів. До того ж позивач зазначає, що його жодним чином не було проінформовано про відступлення АТ «АЛЬФА БАНК», з яким він укладав кредитний договір, права вимоги ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», а також про позицію відповідача щодо існування заборгованості та її розміру, чим в свою чергу, він був позбавлений права вжити заходів щодо досудового врегулювання цього спору або оскаржити вимогу в судовому порядку, виставити письмове заперечення стягувачу, тощо.

В позовній заяві також зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку з розглядом справи, складає 25000 грн. В запереченнях на клопотання про вирішення питання щодо розміру судових витрат представник позивача просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1073,60 грн та витрати на правову допомогу в сумі 11 600 грн. Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Представником позивача адвокатом Манзюком Т.Ю. подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача директор ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» подав заперечення на клопотання про вирішення питання щодо розміру судових витрат, в якому, зокрема, зазначив, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на професійну допомогу у розмірі 25000 грн є непропорційною та необґрунтованою вимогою і такою, що не відповідає критерію розумності, а тому просив у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат в частині відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги відмовити повністю. Щодо вимоги про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню, свою позицію не зазначив.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в судове засідання не з`явився, пояснень щодо позову не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис №184576. Відповідно до вказаного виконавчого напису з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи невідоме, на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», якому ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 01/12-1 від 01.12.2020, якому в свою чергу АТ «АЛЬФА БАНК» на підставі Договору факторингу № 1 від 30.11.2020 відступлено право вимоги за кредитним договором № 631059645 від 26.11.2018, укладеного між АТ «АЛЬФА БАНК» та ОСОБА_1 стягнуто невиплачені в строк грошові кошти в сумі 21426,08 грн.

31.01.2022 приватним виконавцем Чумаком Віталієм Миколайовичем прийнято заяву про примусове виконання рішення, стягувач ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», боржник ОСОБА_1 , в якій стягувач просить відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за № 184576 від 16.06.2021 про стягнення з боржника коштів у розмірі 21426, 08 грн.

Також в матеріалах справи наявна копія анкети - заяви АТ «АЛЬФА БАНК» на укладання договору про банківське обслуговування, підписана ОСОБА_1 (текст якої неможливо прочитати) та копія оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної карки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 27.11.2018.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001 року,Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року з наступними змінами.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат», зі змінами, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат», та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України у разі визнання рішеннямсуду нормативно-правовогоакта протиправнимтанечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Тобто, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі визнані не чинними, з дня їх прийняття.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановахВерховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Згідно із приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Під час вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у зазначеному спорі, підлягають перевірці доводи сторін в повному обсязі з приводу того, чи мав на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, боржник безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Пунктом 1 вищевказаного Переліку, в редакції станом на 29.11.2001, у підпункті (б) передбачено, що для одержання виконавчого напису, подаються також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Проте ні відповідачем, ні третьою особою приватним нотаріусом не надано суду доказів, які надавались стягувачем приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Є.М. на підтвердження наявності, безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання боржника ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що пред`явлена до стягнення сума заборгованості не могла бути перевірена нотаріусом на предмет її безспірності.

Крім того, як вбачається з спірного виконавчого напису, кредит надавався позивачу АТ «АЛЬФА БАНК», а вимогу про стягнення боргу пред`явлено іншим стягувачем ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА». Однак позивач в позові зазначає, що будь-яких документів, на підставі яких був винесений виконавчий напис, не отримував. Жодних доказів на спростування позиції позивача суду не надано. Також, з наявних у справі документів неможливо встановити, момент виникнення у ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» прав відносно ОСОБА_1 , а також те чи мав на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, боржник безспірну заборгованість саме перед стягувачем - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Згідно із положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності вимог до ОСОБА_1 та вчинив виконавчий напис без дотримання вимог ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», що є підставою для визнання виконавчого напису, вчиненого 16 червня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 184576, таким, що не підлягає виконанню, а тому позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд приходить до наступних висновків.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору в розмірі 1073,60 грн стягуються з відповідача на користь позивача.

Відповідно достатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниоднією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зістаттею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина першастатті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За частиною першої, другоїстатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики).

Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Отже, правовідносини домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, які склалися між адвокатом та клієнтом, в межах чого розглядаються питання зобов`язання про сплату та строки сплати.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17, провадження № 61-11991св20).

Цивільним процесуальним законом врегульовані критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу в справі.

В порядку частини другоїстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьмастатті 141 ЦПК України).

В запереченнях на клопотання про вирішення питання щодо розміру судових витрат представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 11 600 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано договір про надання професійної правничої допомоги від 01.04.2023, укладений між адвокатом Манзюком Т.Ю. та ОСОБА_1 , яким передбачено, що вартість наданих юридичних послуг Адвокат визначає самостійно після одержання від Клієнта замовлення на надання правової допомоги, та надає Клієнту відповідний розрахунок. За результатами надання професійної правової допомоги складається акт, в якому вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги та її вартість, договір підписаний сторонами.

Також представник позивача адвокат Манзюк Т.Ю. надав до суду замовлення на надання правової допомоги від 01.04.2023; акт про надання професійної правової допомоги від 30 серпня 2023 року, в якому зазначено найменування послуг, кількість годин, вартість однієї години та загальна вартість послуг, яка складає 11 600 грн. Підписанням цього акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг, а також не має претензій до адвоката; копія розрахункової квитанції від 30 серпня 2023 року про отримання адвокатом Манзюком Т.Ю. - 11 600 грн за надання правничої допомоги та підставі договору від 01.04.2023 та акту виконаних робіт від 30.08.2023; та ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВА № 1051314, копії яких направлено відповідачу.

Представник відповідача директор ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» подав заперечення на клопотання про вирішення питання щодо розміру судових витрат, в якому, зокрема, зазначив, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на професійну допомогу у розмірі 25000 грн є непропорційною та необґрунтованою вимогою і такою, що не відповідає критерію розумності, зазначена справа не є складною. А тому, зважаєючи на малозначність цієї справи, її розгляд за правилами спрошеного позовного провадження, реальний обсяг витраченого адвокатом часу та наданих послуг, вважає, що розумний та реальний розмір витрат позивача на надання йому професійної правничої допомоги, виходячи з 134,20 грн за годину роботи та витрачених 5,5 годин, мав складати 738,10 грн. З огляду на викладене та приймаючи до уваги заявлений позивачем до стягнення явно завищений розмір судових витрат, його несмівмірність зі складністю справи, часу, витраченого адвокатом на надання послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи просив відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат в частині відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги повністю.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У зв`язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням вищевикладеного, за наявності заперечення представника відповідача, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка є справою незначної складності, а також те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, усталену практику з розгляду таких спорів про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 137, 141, 235, 258-260, 263-265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Манзюк Тарас Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 16 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за №184576 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості у розмірі 21426,08 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп. та судові витрати у справі на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», юридична адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, б.6, код ЄДРПОУ 37616221;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, б.6/5.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О.Квітка