Рішення № 118149766, 27.03.2024, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/4329/23

2/301/84/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2024 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді: Даруда І.А.,

при секретарі: Сатін Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду позовну заяву ОСОБА_1 до Іршавської міської ради, де третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про встановлення меж земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 вінтересах якогодіє ОСОБА_4 звернувся всуд зпозовом доІршавської міськоїради,де третяособа,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору ОСОБА_3 провстановлення межземельних ділянок,в якомупросить зобов`язатиІршавську міськрадураду Закарпатськоїобласті погодититехнічну документацію землеустроющодо встановленнямеж земельноїділянки внатурі тапередачу їїу власністьдля будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд ОСОБА_1 ,без погодження(підпису)суміжного землекористувача ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .Вимоги мотивуєтим,щовідповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 09.02.2007 року за №66 він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , за яким закріплена земельна ділянка загальною площею 0,070 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 29.11.2022 року постійною комісією Іршавської міської ради з вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства на території Іршавської міської ради складено акт узгодження меж земельних ділянок, за результатами якого ОСОБА_5 відмовлено в узгодженні межової лінії земельної ділянки із суміжним землекористувачем ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , а також зазначено, що конфлікт з приводу користування земельними ділянками між громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 триває більше двадцяти років. В подальшому, рішенням двадцять другої сесії VIII скликання Іршавської міської ради №2342 від 22.12.2022 року відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 158, 159 Земельного кодексу України, розглянувши заяву ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 про узгодження меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_3 , розглянувши акт постійної комісії Іршавської міської ради для вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства на території Іршавської міської ради від 29.11.2022 та враховуючи рекомендації постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, екології, використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища та адміністративно-територіального устрою від 16.12.2022 року було відмовлено в узгодженні спільної межової лінії земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 згідно розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виконавець ФОП ОСОБА_7 без погодження (підпису) суміжного землекористувача ОСОБА_3 , мешканки АДРЕСА_1 .

Таким чином, звернення позивача ОСОБА_1 пов`язане із захистом права на земельну ділянку та встановлення межі між сусідніми земельними ділянками; спірні правовідносини в тому числі стосуються перевірки законності розпорядчих дій Іршавської міської ради Закарпатської області, що пов`язані з подальшим володінням, користуванням ОСОБА_1 земельною ділянкою, отже виник спір про цивільне право.

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 09.02.2007 року за № 66 заявник ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 за яким закріплена земельна ділянка загальною площею 0,0700 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3200015082023 від 06.01.2023 року за ОСОБА_1 внесено до державного реєстру земельна ділянка площею 0,0700 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2121984500:09:001:0423.

29.11.2022 року складено акт узгодження меж земельних ділянок яким відмовлено заявнику ОСОБА_1 в узгодженні межової лінії земельної ділянки з суміжним землекористувачем ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 та рекомендовано вирішити спір на сесії Іршавської міськради.

Рішенням від 22.12.2022 року № 2342 Іршавська сільська рада відмовила в узгодженні спільної межової лінії земельної ділянки заявнику ОСОБА_1 з суміжним землекористувачем ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 та рекомендовано вирішити спір на сесії Іршавської міськради.

Рішенням від 07.03.2023 року № 2438 Іршавська сільська рада відмовила у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 .

Відповідач Іршавська міська рада подала відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свій відзив тим, що позивач звернувся до Іршавської міської ради про узгодження меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без підпису суміжного землекористувача гр. ОСОБА_3 .

На підставі поданої заяви, 29.11.2022 року, комісія Іршавської міської ради для вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства на території Іршавської міської ради, як уповноважений орган по розгляду, що вирішує земельні спори на території Іршавської міської ради, виключно в межах наданих їй повноважень, у спосіб, визначений законодавством та Порядком розгляду та вирішення земельних спорів на території Іршавської міської ради, на підставі звернення гр. ОСОБА_1 розглянула земельний спір за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході розгляду комісією міської ради було заслухано інформацію щодо вирішення земельного спору представником заявника ОСОБА_1 ( ОСОБА_8 ) та суміжним землекористувачем ОСОБА_3 , вивчено надані документи та розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), візуально обстежено суміжні земельні ділянки в АДРЕСА_1 та 49. Як стало відомо, суміжний землекористувач ОСОБА_3 відмовила гр. ОСОБА_1 у погодженні технічної документації із землеустрою з мотивуванням того, що земельна ділянка, яка формується згідно поданої документації із землеустрою не відповідає фактичному землекористуванню та порушує її право на прохід та проїзд до її земельної ділянки.

Для врегулювання спору, комісією була надана пропозиція щодо проходження спільної межової лінії між домогосподарствами за адресою: АДРЕСА_1 та 49 і визначення під`їзної дороги. На вказану пропозицію заявник ОСОБА_1 з представником ОСОБА_8 не погодились, про що було складено відповідний акт узгодження меж від 29.11.2022 року .

Також, під час розгляду даного питання встановлено, що конфлікт з приводу користування земельними ділянками між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 триває більше 20 років.

В результаті цього, комісією було вирішено:

Відмовити в узгодженні спільної межової лінії земельної ділянки гр. ОСОБА_1 мешканцю АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 згідно розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виконавець ФОП ОСОБА_7 без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_3 , мешканки АДРЕСА_1 .

Питання про відмову в узгодженні меж земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , відповідно до Регламенту роботи міської ради, також було винесено на засідання постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, екології, використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та адміністративно-територіального устрою. За результатами

розгляду, комісією було прийнято рішення погодити даний проект рішення та винести питання на розгляд сесії.

22.12.2022 року проект рішення про відмову в узгодженні меж земельної

ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 було винесено на розгляд пленарного засідання міської ради.

Окрім цього, гр. ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству України без погодження суміжного землекористувача гр. ОСОБА_3 та Іршавської міської ради, ввівши в оману сертифікованого інженера землевпорядника (розробник технічної документації із землеустрою) здійснив 06.01.2023 року реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі площею 0,07 га з кадастровим номером 2121984500:09:001:0423.

Дії гр. ОСОБА_1 з приводу реєстрації земельної ділянки є неналежними, в свою чергу навіть протиправними.

Однак, після реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, позивач гр. ОСОБА_1 звернувся до Іршавської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 .

Дана заява, 02.03.2023 року була розглянута на профільній постійні комісії міської ради з питань земельних відносин, екології, використання природніх ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та адміністративно-територіального устрою. За результатами розгляду заяви, у зв`язку із порушенням статті 198 Земельного кодексу України, а саме відсутності в акті погодження меж земельної ділянки із суміжним власниками та землекористувачами погоджень суміжних землекористувачів, комісія рекомендувала сесії Іршавської міської ради відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні такої технічної документації.

07.03.2023 року було прийнято рішення № 2438 «Про відмову у

затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення

(відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 .».

Вважає, що на даний час, ні рішення сесії міської ради від 22.12.2022 року № 2342 «Про відмову в узгодженні меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 », ні від 07.03.2023 року № 2438 «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 .» не скасовані, ніким не оскаржені та діють на даний час.

Таким чином, необгрунтовані та беззмістовні гіпотетичні інтереси позивача, про наявне порушення яких від декларує, є безпідставними та нічим не обгрунтовані.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язати Іршавську міську раду Закарпатської області погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передати її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 , без погодження (підпису) суміжного користувача ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .

Захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача прийняти рішення про розгляд питання про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передати її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 , без погодження (підпису) суміжного користувача ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , що є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Відтак, оскільки матеріалами справи не доводиться факту порушення прав чи законних інтересів позивача, а позовна заява є безпідставною та необгрунтованою.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, який зводиться до невизнання позовних вимог з тих підстав, що зазначено у відзиві Іршавської міської ради, а також вважає його таким, що по своїй суті позов, вже вчергове, після раніше відхилених різними судами подібних позовів, направлений на примусове, всупереч вимогам чинного законодавства змушування ОСОБА_3 до погодження на розподіл із ОСОБА_1 спадкового дворогосподарства № 49, суміжного із дворогосподарством ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , виключно на умовах ОСОБА_1 та членів його сім`ї, а також відповідно і межі між двома сусідніми земельними ділянками без врахування чинного законодавства, на чому наголошувала спочатку Ільницька сільська рада, зараз вже Іршавська міська рада, враховуючи рішення декількох судів, що набрали законної сили у справах саме про встановлення межі між земельними ділянками, що рахуються саме за цими двома дворогосподарствами № НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 . Але ОСОБА_1 вперто намагається домогтися бажаного саме для нього результату.

Позивач ОСОБА_1 подав заперечення на відзив, в якому вважав відзив відповідача Іршавської міської ради та третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 безпідставними на невмотивованими, з підстав, що викладені в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, що викладені в позовній заяві просив позов задовольнити, пояснив, що рішення Іршавської міської ради від 22.12.2022 року №2342 та від 07.03. 2023 року №2438 отримав, однак поки що не бажає їх оскаржувати. Реальний розподіл їх батьківського домоволодіння АДРЕСА_1 , де їм належить по 1/6 та 5/6 відповідно не проводився.

Представник відповідача Іршавської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні такого.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_9 з підстав, що викладені в відзиві на позовну заяву, додатково пояснила, що спір з рідним братом ОСОБА_1 триває більше 20 років. Реальний розподіл їх батьківського домоволодіння АДРЕСА_1 , де їй належить 5/6, ОСОБА_1 1/6 не проводився.

Представник третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 - адвокат Поп Й.Й. в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, а тому розгляд справи проведено без його участі.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що рішенням від 22.12.2022 року № 2342 Іршавська сільська рада відмовила в узгодженні спільної межової лінії земельної ділянки заявнику ОСОБА_1 з суміжним землекористувачем ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 та рекомендовано вирішити спір на сесії Іршавської міськради (а.с.15).

Рішенням від 07.03.2023 року № 2438 Іршавська сільська рада відмовила у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 (а.с.16).

Відповідно до пунктів а), б) частини 1 статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями комунальної власності та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян входить до безпосередніх повноважень міської ради у галузі земельних відносин.

Статтею 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до положень частини першої-третьої та п`ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Відповідно до статті 55 ЗУ «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

Позивач звернувся до Іршавської міської ради про узгодження меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без підпису суміжного землекористувача гр. ОСОБА_3 .

На підставі поданої заяви, 29.11.2022 року, комісія Іршавської міської ради для вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства на території Іршавської міської ради, як уповноважений орган по розгляду, що вирішує земельні спори на території Іршавської міської ради, виключно в межах наданих їй повноважень, у спосіб, визначений законодавством та Порядком розгляду та вирішення земельних спорів на території Іршавської міської ради, на підставі звернення гр. ОСОБА_1 розглянула земельний спір за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході розгляду комісією міської ради було заслухано інформацію щодо вирішення земельного спору представником заявника ОСОБА_1 ( ОСОБА_8 ) та суміжним землекористувачем ОСОБА_3 , вивчено надані документи та розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), візуально обстежено суміжні земельні ділянки в АДРЕСА_1 та 49. Як стало відомо, суміжний землекористувач ОСОБА_3 відмовила гр. ОСОБА_1 у погодженні технічної документації із землеустрою з мотивуванням того, що земельна ділянка, яка формується згідно поданої документації із землеустрою не відповідає фактичному землекористуванню та порушує її право на прохід та проїзд до її земельної ділянки.

Для врегулювання спору, комісією була надана пропозиція щодо проходження спільної межової лінії між домогосподарствами за адресою: АДРЕСА_1 та 49 і визначення під`їзної дороги. На вказану пропозицію заявник ОСОБА_1 з представником ОСОБА_8 не погодились, про що було складено відповідний акт узгодження меж від 29.11.2022 року .

Також, під час розгляду даного питання встановлено, що конфлікт з приводу користування земельними ділянками між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 триває більше 20 років, питання про розподіл їх майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 -1/6 та ОСОБА_3 -5/6 частин в натурі не вирішувалося, що визнається сторонами в суді.

В результаті цього, комісією було вирішено:

Відмовити в узгодженні спільної межової лінії земельної ділянки гр. ОСОБА_1 мешканцю АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 згідно розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виконавець ФОП ОСОБА_7 без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_3 , мешканки АДРЕСА_1 .

Питання про відмову в узгодженні меж земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , відповідно до Регламенту роботи міської ради, також було винесено на засідання постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, екології, використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та адміністративно-територіального устрою. За результатами розгляду, комісією було прийнято рішення погодити даний проект рішення та винести питання на розгляд сесії.

22.12.2022 року проект рішення про відмову в узгодженні меж земельної

ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських

будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю

АДРЕСА_2 було винесено на розгляд

пленарного засідання міської ради.

Після реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, позивач гр. ОСОБА_1 звернувся до Іршавської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 .

Дана заява, 02.03.2023 року була розглянута на профільній постійні комісії міської ради з питань земельних відносин, екології, використання природніх ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та адміністративно-територіального устрою. За результатами розгляду заяви, у зв`язку із порушенням статті 198 Земельного кодексу України, а саме відсутності в акті погодження меж земельної ділянки із суміжним власниками та землекористувачами погоджень суміжних землекористувачів, комісія рекомендувала сесії Іршавської міської ради відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні такої технічної документації.

07.03.2023 року було прийнято рішення № 2438 «Про відмову у

затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення

(відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 .».

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви предметом позову у цій справі є зобов`язання Іршавську міськраду раду Закарпатської області погодити технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 , без погодження (підпису) суміжного землекористувача ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, ч.1ст.16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено вст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост.81 ЦПКкожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, із аналізу вказаних норм права під захистом цивільних прав (охоронюваних законом інтересів) розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права (охоронюваного законом інтересу) залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд з`ясовує характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права (охоронюваний законом інтерес) позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Особа, яка звертається до суду з позовом самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Таким чином, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що права позивача на даний час не порушені, позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права або інтересу оскільки, ні рішення сесії міської ради від 22.12.2022 року № 2342 «Про відмову в узгодженні меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 », ні від 07.03.2023 року № 2438 «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 » не скасовані, ніким не оскаржені та діють на даний час, а тому вказаний позов є передчасно поданим.

Що стосується вимоги щодо зобов`язання Іршавської міської ради Закарпатської області погодити технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 , без погодження (підпису) суміжного землекористувача ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , то слід відмітити, що суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб`єктів владних повноважень, або ж підміняти їх. Така позиція суду щодо неможливості підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24 жовтня 2008 року, згідно з якою, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, так само й з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже, суд не має права втручатися в дискреційні повноваження Іршавської міської ради та перебирати на себе її повноваження.

Статтею 17 ЦК України визначено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Наведене свідчить, що захист прав та інтересів особи здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування, судом відповідно до своїх дискреційних повноважень.

Водночас, суд не вправі підміняти будь-який орган державної влади або орган місцевого самоврядування, приймати замість нього конкретні рішення чи давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого органу, тому поданий позов без оскарження прийнятих Іршавською міською радою рішень про відмову в узгодженні спільної межової лінії земельної ділянки та відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в нарурі та передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд є передчасним, а тому суд вважає, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно позиції Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 р., суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

При цьому, суд не вправі перебирати на себе повноваження державних органів, чи органів місцевого самоврядування, визначених законом, суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 09.06.2005, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17.12.2004 - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи, тому позовна вимога зобов`язати відповідача здійснити затвердження технічної документації не підлягає задоволенню, оскільки вирішення вказаного питання належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції суду. Відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеногост. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.4, 12,19, 83, 175, 177,184 , 259 , 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст.12, 158 Земельного кодексу України, ст. 25 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"суд,-

Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Іршавської міської ради, де третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про встановлення меж земельних ділянок, а саме зобов`язати Іршавську міськраду раду Закарпатської області погодити технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 , без погодження (підпису) суміжного землекористувача ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду . Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2024 року.

Суддя : І. А. Даруда