Рішення № 11814898, 07.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2010 р.Справа № 5/106-2077 Господарський суд Тернопільської області

у складі розглянув справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль, 46010

За участю представники від:

Позивача: Пількевич В.В. –представник (дов. №78/10 від 28.12.2009р.);

Відповідача: Дупіряк О.М. - начальник юридичного відділу (довіреність№ 8/213-828 від 02.07.2009р.).

Суть справи:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася в господарський суд з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" - 394193грн.03коп., із них: 273789грн.45коп. основного боргу за природний газ, поставлений згідно договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-1543 ТЕ-30, 31455грн.30коп. пені, 73039грн.98коп. інфляційних нарахувань та 15908грн.36коп. 3% річних.

Позивач звернувся до суду із заявою №31/10-4856 від 27.05.2010р. про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідач повністю погасив борг за договором №06/07-1543ТЕ –30 від 01.10.2007р., в зв’язку з чим надав уточнений розрахунок нарахування пені, інфляційних, 3% річних та зменшив позовні вимоги в частині основного боргу, пені, трьох відсотків річних і просить стягнути з відповідача 31422 грн. 48 коп. пені, 73039грн. 98коп. інфляційних нарахувань, 13986 грн. 52 коп. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду від 04 червня 2010 року дану заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято судом і спір вирішується відповідно до зменшених позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 118448грн.98коп., із них: 31422грн.48коп. пені, 73039грн.98коп. суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 13986грн.52коп. 3% річних.

Повноважний представник позивача в судовому засідання позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №8/348 від 01.12.2009р., доповненні до відзиву №8/368 від 18.12.2009р., листі №8/15-35 від 27.01.2010р., та його повноважний представник в судовому засіданні зазначили, що на день розгляду справи заборгованість в сумі 273789грн.45коп. за поставлений природний газ по договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-1543 ТЕ-30 від 01.10.2007р. повністю погашена, в доказ чого надав платіжні доручення №5775 від 27.10.2009р., №5776 від 27.10.2009р., №6335 від 25.11.2009р., №5847 від 28.10.2009р., №6005 від 13.11.2009р., №6256 від 24.11.2009р., №5982 від 10.11.2009р., №5915 від 30.10.2009р., №6681 від 14.12.2009р., №6904 від 28.12.2009р., №41 від 12.01.2010р., №42 від 12.01.2010р., і при цьому зазначив, що борг в сумі 39199грн.36коп. був сплачений ще до подання позовної заяви в суд. Щодо нарахування позивачем пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, заперечує в повному обсязі з підстав, що 11.06.2003р. ухвалою господарського суду Тернопільської області в порядку ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі №1/Б-294 про визнання ВАТ "Текстерно" банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому з дати початку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів до дня його закінчення неустойка ВАТ "Текстерно" не нараховується та інші санкції не застосовуються. При цьому відповідач зазначає, що згідно Європейського судочинства 3% річних зараховуються до розділу "Пеня", а щодо інфляційних, то такі нарахування, вважає відповідач, відносяться до інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов’язань, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2006р. №32/341.

У наданих письмових поясненнях (лист №9/243 від 22.03.2010р.) відповідач, також зазначив, що одержаний природний газ за період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року відповідно до умов договору №06/07-1543 ТЕ 30 від 01.10.2007 року, був використаний ВАТ "Текстерно" для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання по гуртожитках, що належали в той час підприємству. Мешканці даних гуртожитків за отримані ними послуги розрахувались невчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого їх заборгованість перед ВАТ "Текстерно" за даними бухгалтерського обліку становила щомісячно близько 500 тис. грн. На сьогоднішній день усі гуртожитки передані в комунальну власність міста (акт прийому-передачі від 30.09.2008 року), однак ще й досі існує заборгованість мешканців за одержані ними послуги з опалення та гарячого водопостачання –108 773,66грн. станом на 01.03.2010р. Незважаючи на заборгованість мешканців та скрутний фінансовий стан підприємства, ВАТ "Текстерно" з власних коштів провело розрахунки за газ в повному обсязі.

Позивач у запереченні на відзив №3/10-12648 від 18.12.2009р. проти доводів відповідача щодо безпідставності нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних заперечив, з огляду на те, що

провадження у справі №1/Б-294 про банкрутство відповідача відкрито ухвалою господарського суду Тернопільської області і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів 11.07.2003р., а договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-1543 ТЕ-30 було укладено з відповідачем 01.10.2007р., і предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за період листопада-грудня 2007 року і строк виконання зобов’язань по договору поставки газу позивачем настав після введення мораторію, а тому вимоги ДК "Газ України" є поточними. А відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), термін яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Положення статті 12 Закону, яка встановлює, зокрема заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), стосуються вимог, зобов’язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, вважає, що ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону. Вважає, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника, і він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку із чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах. З огляду на наведене позивач дійшов висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, з підстав зазначених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні в порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва та строк вирішення спору за згодою сторін продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

На виконання умов укладеного між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Тернопільське об‘єднання "Текстерно" договору №06/07-1543 ТЕ-30 від 01.10.2007р. в редакції додаткових угод №№1,2,3,4, на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, позивач протягом листопада-грудня 2007 року, березня, липня-серпня 2008 року передав відповідачеві у власність природний газ (п.1.1 даного договору в редакції Додаткової угоди №3 до договору №06/07-1543 ТЕ-30 від 01.10.2007р.) в об’ємі 617,861 тис.куб.м. на загальну суму 425361грн.55коп., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за листопад-грудень 2007 року, березня, липень-серпень 2008 року, підписаними представниками сторін та завіреними печатками компанії та товариства, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п.6.1 та пп.6.1.1 п.6.1. зазначеного вище договору в редакції Додаткової угоди №3 оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-          перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-          подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Остаточний розрахунок за обсяги газу спожиті і протранспортовані в січні-лютому 2008 року, Покупець здійснює протягом трьох банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі за січень-лютий 2008 року.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов’язання по договору №06/07-1543 ТЕ-30 від 01.10.2007р. на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання щодо оплати за отриманий протягом листопада-грудня 2007 року, березня, липня-серпня 2008 року природний газ виконував несвоєчасно і не в повному обсязі, проти чого не заперечував відповідач та що підтверджується наданими відповідачем пл. дорученнями №5775 від 27.10.2009р., №5776 від 27.10.2009р., №6335 від 25.11.2009р., №5847 від 28.10.2009р., №6005 від 13.11.2009р., №6256 від 24.11.2009р., №5982 від 10.11.2009р., №5915 від 30.10.2009р., №6681 від 14.12.2009р., №6904 від 28.12.2009р., №41 від 12.01.2010р., №42 від 12.01.2010р., з яких слідує, що частину боргу, а саме 234590,09грн. відповідачем сплачено після звернення позивача з позовом в суд, в зв’язку з чим відповідно до п.6 ст.231 ГК України, п.п. 7.1., 7.2., 7.5 Договору та ч.2 ст.625 ЦК України повинен сплатити йому нараховану суму пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних за період прострочення оплати за поставлений природний газ.

Враховуючи, що згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за період з січня 2008р. по вересень 2009р. (включно) становить 73039грн.98коп., а також три проценти річних від простроченої суми, що за період з 11.01.2008р. по 29.10.2009р. становить 13986грн.52коп., то позов в цій частині підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений

Посилання відповідача на те, що інфляційні нарахування та 3% річних за своєю правовою природою є штрафними санкціями, і у відповідності з вимогами ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосування їх до відповідача є неправомірними, судоми не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне:

-          нормами ст.599 ЦК України та ст.202 ГК України закріплено, що господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо ж зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки. Останні встановлені, зокрема, у ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

-          право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

- відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі –"Закон") мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

-          при цьому абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону передбачає, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

-          оскільки інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, і їх нарахування є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення позивачем відповідно до п.п.7.2,7.5. Договору пені за період з 29.04.2009р. по 29.10.2009р. в сумі 31422грн.48коп., то позов в цій частині задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

-          ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003р. порушено провадження у справі №1/Б-294 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об‘єднання "Текстерно" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а 25.07.2005р. ухвалою суду у справі №1/Б-294 продовжено строк здійснення розпорядження майном Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об‘єднання "Текстерно", м. Тернопіль до остаточного затвердження реєстру вимог кредиторів;

-          Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та з огляду на час виникнення у відповідача перед позивачем зобов’язань, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ має статус поточного кредитора по відношенню до ВАТ "Тернопільське об‘єднання "Текстерно";

-          Абзацом 2 частини 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів;

-          З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання пеня не нараховується. А тому, враховуючи, що пеня в період дії мораторію не нараховується, то вона і не підлягає стягненню з відповідача. Такої ж думки дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 17.02.2010р. у справі №25/100/09.

Окрім того, суд також враховує відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості через те, що згідно п.1.3. Договору, газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. А як слідує із матеріалів справи, а саме наданих відповідачем суду письмових пояснень (лист №9/243 від 22.03.2010р.), одержаний природний газ за період з жовтня 2007 року по серпень 2008 року відповідно до умов договору №06/07-1543 ТЕ 30 від 01.10.2007 року, був використаний ВАТ "Текстерно" для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання по гуртожитках, а мешканці даних гуртожитків в свою чергу за отримані ними послуги розрахувались невчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого їх заборгованість перед ВАТ "Текстерно" за даними бухгалтерського обліку становила щомісячно близько 500 тис. грн., а станом на 01.03.2010р. - 108773,66грн., проте незважаючи на заборгованість мешканців та скрутний фінансовий стан підприємства, ВАТ "Текстерно" з власних коштів провело розрахунки за газ в повному обсязі.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення 73039грн.98коп. –суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 13986грн.52коп. –3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам з врахуванням сум, які були сплачені відповідачем після звернення позивача з позовом в суд.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об‘єднання "Текстерно", вул. Текстильна,18, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 00306650 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка,1, м. Київ, код ЄДРПОУ 31301827 - 73039грн.98коп. –суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 13986грн.52коп. –3% річних, 3216грн.17коп. –витрат по сплаті державного мита, 192грн.55коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4.          В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “12”.07.2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя