Рішення № 11814281, 14.10.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.10           Справа № 9/121-10. Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.

при секретарі Щербак С.В.

за участю представників сторін:

позивача – Кендюшенко А.О. (довіреність №10-19/17-Д/68 від 15.04.2010р.)

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №9/121-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго», м.Суми

до Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод», м.Суми

про стягнення 111720,26 грн.,

встановив:

У вересні 2010 року до суду звернулось ВАТ «Сумиобленерго» із позовом до ВАТ «Сумський рафінадний завод» про стягнення 111720 грн. 26 коп., із них: 76205 грн. 26 коп. заборгованості по активній електричній енергії, 1239 грн. 09 коп. заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, 21136 грн. 30 коп. пені, 9348 грн. 25 коп. інфляційних збитків, 3791 грн. 36 коп. 3% річних, згідно договору про постачання електричної енергії № 16К від 22.09.2003р., та стягнення судових витрат у справі (а.с.2-4, т.1).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача та за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи позовної заяви, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №16К від 22.09.2003р. з додатками (а.с.10-18, т.1).

У відповідності до п.1 зазначеного договору постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідач), а споживач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

Відповідно до п.1 додатку №4 договору №16К від 22.09.2003р. розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

У п.2 додатку №4 договору №16К від 22.09.2003р. сторони домовились, що оплата за використану електричну енергію споживачем має бути проведена у таких співвідношеннях: до 20 дня розрахункового періоду 30%, до 28 дня розрахункового періоду 70%

Споживач самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу на обсяг електричної енергії, заявленої на поточний розрахунковий період із врахуванням планового платежу.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та варістю фактично спожитої електричної енергії має бути сплачена протягом 5 днів з дня отримання рахунку.

Згідно п.9.5 договору №16К від 22.09.2003р. договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003р., а вчастині розрахунків до повного їх завершення.

Договір вважається щорічно продовженим на один рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про розірвання договору або його перегляд.

Факт належного виконання умов договору позивачем протягом періоду з 01.12.2008р. по 01.08.2010р. підтверджується актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії (а.с.19-39, т.1).

Як вбачається з довідки позивача відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної та повної сплати за спожиту електроенергію виконував неналежним чином, починаючи з січня 2009р. (а.с.40-41, т.1).

За вказаний період відповідачу були виставлені рахунки на сплату спожитої активної електроенергії (а.с.42 -61, т.1).

Рахунки №13-40/9546 від 01.08.2010р. та №13-40/9110 від 01.07.2010р. за спожиту протягом червня - липня 2010 року активну електричну енергію на суму 76205 грн. 26 коп. відповідачем не оплачені.

Згідно п. 1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, плата за перетікання реактивної електроенергії - плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.

Відповідно п. 2.2.4. договору про постачання електричної енергії № 16К від 22.09.2003р. відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками № 5 (а.с. 62-65, т.1).

Для здіснення плати за перетікання реактивної електроенергії відповідачу виставлялися рахунки, які він сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі (а.с.73-92, т.1).

Рахунки № 13-40/9547 від 01.08.10 та № 13-40/9111 від 01.07.10 для сплати за перетікання реактивної електроенергії протягом червня-липня 2010 року на загальну суму 1239 грн. 09 коп. відповідачем не оплачені.

В п. 8 додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії № 16К від 22.09.2003р. сторони погодили, що рахунки для здійснення сплати за перетікання реактивної електроенергії мають бути оплачені протягом 5 днів з дня отримання.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір N°2602/1 від 26.02.2010р. про погашення заборгованості за договором №16К від 22.09.2003р., згідно якого був змінений строк виконання зобов'язань щодо сплати вартості спожитої електроенергії протягом листопада - грудня 2009 року, січня 2010 року, та сплати заборгованості в розмірі 7 905 грн. 42 коп. (станом на 01.02.2010р.) зі сплати за перетікання реактивної електроенергії (а.с.93, т.1).

Договір N°2602/1 від 26.02.2010р. відповідач також не виконував належним чином.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 76205 грн. 26 коп. заборгованості по активній електричній енергії, 1239 грн. 09 коп. заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5 договору про погашення заборгованості N°2602/1 від 26.02.2010р. у разі невиконання зобов'язань, передбачених п. 1 зазначеного правочину, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожний день прострочення, а також річні та інфляційні нарахування зідповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань згідно умов договору про постачання електричної енергії № 16К від 22.09.03 та договору про погашення заборгованості № 2602/1 від 26.02.2010р. відповідачу була нарахована пеня в розмірі 21136 грн. 30 коп. та виставлені рахунки, які відповідачем не оплачені (а.с.98-109,т.1).

У відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач виставив відповідачу рахунки для сплати інфляційних нарахувань на загальну суму 9348 грн. 25 коп. та 3 % річних на загальну суму 3791 грн. 36 коп. (а.с.115-127, 134-152, т.1).

Вказані рахунки відповідачем не оплачені.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором №16К від 22.09.2003р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21136 грн. 30 коп. пені, 9348 грн. 25 коп. інфляційних збитків, 3791 грн. 36 коп. 3% річних також підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані із сплатою державного мита за подання позовної заяви в сумі 1117 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначено господарським судом, витрат пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язаних з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову – на відповідача;

- при відмові в позові – на позивача;

- при частковому задоволенні позову – на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

          Керуючись статтями 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 13, 15, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 69, статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 231 Господарського кодексу України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» (м.Суми, вул.Привокзальна, 4, ід. код 00372925) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» (м. Суми, вул. Д.Коротченка, 7, п/р 260323010414 в ОПЕРВ філії - Сумське обласне управління № 10018 ВАТ «Ощадбанк», МФО 337568, код 23293513) 76205 грн.26 коп. заборгованості по активній електричній енергії.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод» (м.Суми, вул.Привокзальна, 4, ід. код 00372925) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» (м. Суми, вул. Д.Коротченка, 7, п/р 26009275459001 в СФ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 337546, код 23293513) 1239 грн. 09 коп. заборгованості зі сплати за перетікання реактивної електричної енергії, 21136 грн. 30 коп. пені, 9348 грн. 25 коп. інфляційних збитків, 3791 грн. 36 коп. 3% річних, а також 1117 грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті та оголошено в судовому засіданні 14.10.2010 р.

Суддя (підпис) Н.О. Спиридонова

Суддя