Рішення № 118142317, 04.04.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/855/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 08 грудня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням позовної заяви в редакції від 24.01.2024, просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення №154750009611 від 10.11.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із не зарахуванням до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, інші органи Пенсійного фонду України, які правомочні розглядати питання про призначення пенсії, зарахувати до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 та з урахуванням вказаного страхового (трудового) стажу призначити пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі заяви від 18.09.2023.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» має право на призначення пенсії після досягнення 60 років, оскільки має страховий стаж, який становить більше 30 років. 18 вересня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком. 25 вересня 2023 року рішенням № 154750009611 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з тим, що позивач не має необхідного страхового стажу та його стаж становить 26 років 4 місяці 27 днів. Правильність вказаного рішення було завізовано спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. В подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було виявлено помилку щодо написання прізвища позивача у вказаному рішенні та направлено листи до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про необхідність внесення змін до рішення. 10 листопада 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області було прийнято повторно рішення про відмову в призначенні пенсії № 154750009611. В ньому зазначено про те, що страховий стаж особи становить 27 років 1 місяць, що не відповідає критеріям призначення пенсії позивачу, оскільки Законом вимагається страховий стаж 30 років. Періоди роботи за записами в трудовій книжці НОМЕР_1 не зараховано, оскільки на титульній сторінці відсутня дата видачі трудової книжки. Таким чином, з рішень відповідачів вбачається, що ними повністю не прийнята до уваги трудова книжка, яка є основним документом. Позивач вважає вказані рішення та дії відповідачів незаконними та такими, які порушують права позивача на призначення пенсії у зв`язку із досягненням 60-річного віку та наявності страхового стажу більше 30 років з наступних підстав.

Так, трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 містить печатку підприємства, яке її вперше заповнювало, а саме «Каховське автотранспортне підприємство». Книжка має чіткі записи про роботу, перший запис про роботу датований 23 грудня 1985 року та здійснений на підставі наказу № 243 від 20.12.1985 про прийняття на роботу водієм третього класу в Каховське автотранспортне підприємство. Далі з трудової книжки вбачається позивач має фактично до лютого 2022 безперервний трудовий стаж. Згідно Форми «РС -право вбачається», що ОСОБА_1 зараховано лише той страховий стаж, який міститься в даних персоніфікованого обліку та взагалі не прийнята до уваги трудова книжка, а тому не враховано стаж з 20 грудня 1985 року по 01 липня 1997 року, що становить фактично 11 років 3 місяці. При цьому відповідачем не враховано, що у вказаній трудовій книжці відображено і той трудовий стаж, інформація про який міститься в даних персоніфікованого обліку, що свідчить про достовірність даних в трудовій книжці. З викладеного вбачається, що позивач має право на призначення пенсій, оскільки його стаж становить практично 39 років.

Ухвалою судді від 15.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою судді 30.01.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

05.02.2024 до суду надійшов відзив (вх..№ЕС/5193/24) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, роботи, служби, навчання, а також архівними установами. виданих за місцем. ОСОБА_1 04.07.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058. За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Згідно наданих документів встановлено, що вік заявника 02.09.2023 становить 60 років, страховий стаж 26 років 04 місяці 27 днів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.09.2023 № 154750009611 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Оскільки рішення про відмову містило невірні дані позивача, а також не зазначено періоди роботи, які не зараховані до страхового стажу, матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 були переглянуті, з урахуванням зауважень, викладених у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.10.2023. Вказану заяву ОСОБА_1 було повторно розглянуто структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Згідно розрахунку страховий стаж позивача становить 27 років 1 місяць. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата її видачі. Уточнюючих довідок, відповідно до Порядку № 637 для підтвердження періодів роботи, які зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 , позивачем не надано. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

19.02.2024 до суду надійшов (вх.№6954/24) відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з проханням відмовити у задоволенні позову у якому відповідач зазначає, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21 серпня 2023 року звернувся із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 154750009611 від 28.08.2023. Зокрема у відмовному рішенні зазначено про відсутність підстав для призначення пенсії, а саме відсутність на дату звернення необхідного страхового стажу. 18 вересня 2023 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 154750009611 від 25.09.2023 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 06 листопада 2023 року від позивача повторно надійшла заява про призначення пенсії за віком. Зазначена заява, за принципом екстериторіальності, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 154750009611 від 10.11.2023 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зважаючи на дані обставини, Головне управління об`єктивно позбавлене можливості надати обґрунтований відзив на позовну заяву, оскільки йому не відомі підстави та умови прийняття вищезазначених рішень за результатами розгляду заяв позивача. Враховуючи вищенаведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не порушувало права та інтереси позивача, не опрацьовувало заяв на призначення/перерахунок пенсії та не приймало відповідних рішень (розпоряджень).

Одночасно з відзивом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надано копії електронної пенсійної справи ОСОБА_1

28.02.2024 до суду надійшов (вх.№8425/24) відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у якому відповідач вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.11.2023 №154750009611, було розглянуто заяву ОСОБА_1 , яким було відмовлено у призначенні пенсії. Страховий стаж Позивача становить 27 років 1 місяць. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата видачі. Для зарахування періодів роботи за трудовою книжкою необхідно надати уточнюючі довідки, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи, або надати документ про зміну прізвища заявниці з правильно зазначеними прізвищем, ім`ям та по батькові. Відповідно до п. 2 ст. 24 Закону страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж (з 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 31.12.2003) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (трудова книжка, довідки про період роботи, свідоцтва про народження дітей, військовий квиток, диплом про навчання). Згідно з п. 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи. Уточнюючих довідок Позивачем не надано.

На підставі зазначеного, відповідачі просять суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.

Відповідно до п.1.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1) заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Згідно з пп.2 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 18.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058. За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.09.2023 № 154750009611 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону № 1058, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Оскільки рішення про відмову містило невірні дані позивача, а також не зазначено періоди роботи, які не зараховані до страхового стажу, матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 були переглянуті, з урахуванням зауважень, викладених у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.10.2023.

Вказану заяву ОСОБА_1 було повторно розглянуто структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.11.2023 №154750009611 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки позивач не набув необхідного страхового стажу.

Згідно розрахунку страховий стаж позивача становить 27 років 1 місяць. До страхового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата її видачі. Уточнюючих довідок, відповідно до Порядку № 637 для підтвердження періодів роботи, які зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 , позивачем не надавались та відповідачем не витребовувались.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058, визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до п. 1, п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.06.1993 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Як вище було встановлено судом, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 через те, що на першій титульній сторінці відсутня дата її заповнення, видачі.

В той же час, титульна сторінка трудової книжки містить наступну інформацію: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта середня-спеціальна, професія, спеціальність технік-технолог, підпис власника, підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок та печать Н.Каховського автотранспортного підприємства 21183 (а.с.16).

Перший запис в трудовій книжці датований 23.12.1985 Новокаховським НОМЕР_4 про прийняття ОСОБА_1 водієм третього класу в Бериславську автоколону (наказ №243 от від 20.12.1985) (а.с.16).

Суд акцентує, що на момент заповнення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Суд акцентує увагу сторін на відсутність у вказаній Інструкції №162, норми якої діяли в 1985 році, вимоги щодо обов`язкового зазначення дати заведення трудової книжки.

Згідно з п. 2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з п. 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов`язок щодо проставлення печатки та дати на записах трудової книжки, у тому числі дати її заведення, та внесення достовірних відомостей при заповненні трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій №162 та № 58.

Суд зазначає, що спірні записи в трудовій книжці ОСОБА_1 містять необхідну інформацію, виконані без виправлень, у чіткій послідовності та відповідності датам. Крім того, означені записи у трудовій книжці скріплені підписом уповноваженої особи роботодавця.

Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , копія якої міститься в матеріалах справи, записи про періоди роботи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Тобто, вказані записи були внесені до трудової книжки позивача у відповідності до вимог Інструкцій №162 та №58, а тому не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами.

До того ж, в своєму рішенні від 10.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не вказує на інші будь-які встановлені ним недоліки трудової книжки ОСОБА_1 , а зазначає лише відсутність дати її заведення як причину для не зарахування періодів роботи, що містіться в ній.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звертався до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), затверджено Порядок та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (п. 1.7, 3.3 Порядку №22-1).

Суд зазначає, що якщо відповідач, отримавши заяву про призначення пенсії разом із документами, і вивчивши вказані документи встановив, що поданих документів не достатньо для призначення пенсії за віком мав вжити дії для перевірки правильності даних, наведених у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду роботи.

В свою чергу позивачем з свого боку, як особою, яка звертається з заявою про призначення пенсії, було дотримано усі вимоги чинного на момент подачі заяви законодавства.

Проте, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, обмежився лише фактом того, що сукупність страхового стажу позивача не достатня для призначення пенсії, оскільки всі періоди роботи зазначені в трудовій книжці не можуть бути враховані через відсутність дати її заведення.

Таким чином, підтвердженими та обґрунтованими є вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.11.2023 №154750009611.

Вирішуючи питання щодо задоволення похідної позовної вимоги ОСОБА_1 , суд враховує таке.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

Як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.11.2023 №154750009611 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 та з урахуванням вказаного страхового (трудового) стажу призначити пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з 18.09.2023.

Саме такий судовий захист соціальних прав ОСОБА_1 суд вважає ефективним та реальним з огляду на обставини справи.

При цьому, суд звертає увагу позивача на тому, що розгляд заяви від 18.09.2023, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 06.11.2023, та винесення рішення здійснювало саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 та саме це управління 10.11.2023 прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії з наведенням його мотивів.

Отже, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо призначення пенсії, суд доходить висновку про необхідність призначення пенсії позивачу саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, як визначений суб`єкт призначення.

Отже, за наслідками розгляду справи, судом встановлено, що позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є необґрунтованими, оскільки вказані управління не приймали спірне рішення, яке оскаржується позивачем.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною 8 статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2024 року, становить 3028,00 грн.

Отже, сума судового збору за даним позовом становить 1211,20 грн (3028,00 грн*0,4).

У матеріалах справи міститься квитанція про сплату судового збору № 6375-4466-0299-7345 від 03.01.2024, відповідно до якої, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тобто позивачем сплачено дві позовні вимоги проте заявлено одну немайнову (визнати протиправним та скасувати рішення) та одну похідну вимогу (зобов`язання вчинити певні дії).

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.11.2023 №154750009611 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до загального страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 та з урахуванням вказаного страхового (трудового) стажу призначити пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з 18.09.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (50096, м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, 7-В, код ЄДРПОУ 21910427);

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548);

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927);

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65000, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА