Рішення № 118142060, 21.03.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 р. № 400/15519/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В. за участю секретаря судового засідання Тяннікової А.С, представника позивача Дубовик С.В., представника відповідача Єгорової О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2023 № 00112370406,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАВАЛЬ ПАРК» (далі Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 27.11.2023 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (далі Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 00112370406.

На обґрунтування позовних вимог Товариство вказало, що до 06.05.2023 (дата набрання чинності Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», далі Закон № 3050), діяли норми пункту підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2142). На підставі цих норм у Товариства не було обов`язку зі сплати на період 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведеться (велися) бойові дії. Нова редакція підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Закон № 3050), якою встановлені інші умови, за яких відповідний податок на сплачується, та у якій вказано, що ці умови діють з 1 січня 2023 року, на думку Товариства, не може застосовуватися як підстава для збільшення суми податкового зобов`язання позивача за січень-квітень 2023 року, оскільки таке збільшення суперечить статті 58 Конституції України.

Управління позов не визнало, у відзиві (арк. 71-74) вказало, що діяло на підставі норм Податкового кодексу України. Як зазначив відповідач, датою завершення активних бойових дій на території Миколаївської міської територіальної громади є 11.11.2022, тому у 2023 році Товариство мало нарахувати та сплатити податкові зобов`язання на загальних підставах.

Правом подати відповідь на відзив Товариство не скористалося.

Сторони подали пояснення (арк. 94-95, 101-102).

В судовому засіданні представник Товариства вимоги адміністративного позову підтримала, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, позивач є платником податку на нерухоме майно (нежитлова нерухомість), відмінне від земельної ділянки, що розташовано на території Миколаївської міської територіальної громади.

Законом № 2142 (дата набрання чинності 05.04.2022) пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було доповнено, зокрема, підпунктом 69.22 Цією нормою встановлено, що тимчасово положення статті 266 Податкового кодексу України («Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки») застосовуються з урахуванням певних особливостей, а саме:

тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

З 26.02.2022 до 11.11.2022 всі територія Миколаївської міської територіальної громади належала до території активних бойових дій.

07.02.2023 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію (звітну) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік (арк. 44-50). У декларації сума податкового зобов`язання не була вказана, що пояснюється положеннями підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції, яка була чинною станом на день подання декларації.

Законом № 3050 (дата набрання чинності, як вказано вище, - 06.05.2023) підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу було викладено в новій редакції, що містила такі норми:

«Починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землею та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ла знищене чи пошкоджене нерухоме майно» задекларували за 2022-2023 роки податкові зобов`язання за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2022 та 2023 роки шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період».

Отже, норми Закону № 3050 мають ретроактивну дію.

14.06.2023 Товариство, з урахуванням нової редакції підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, подало до контролюючого органу податкову декларацію (уточнюючу, порядковий номер 1) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік. У рядках 6.1, 6.2 декларації вказана сума податкового зобов`язання 6 955 365,25 грн (арк. 51-57). Згідно з додатком 2 до декларації, квартальні внески за І квартал відсутні, за ІІ квартал 1 738 841,38 грн (2 місяці, без квітня), за ІІІ квартал 2 608 262 грн, за IV квартал 2 608 261,87 грн (арк. 51-57).

29.06.2023 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію (уточнюючу, порядковий номер 2) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік (арк. 58-63). Відмінність між цією декларацією та декларацією, що була подана 14.06.2023, полягає виключно у тому, що Товариство змінило інформацію щодо кількості місяців перебування об`єктів оподаткування у власності (в уточнюючій декларації № 1 було вказано 8 місяців, і саме за цей період позивач визначив суму податкового зобов`язання, а в уточнюючі декларації № 2 12 місяців, при тому, що суму податкового зобов`язання позивач визначив за 8 місяців, арк. 55, зв., арк. 60, зв.).

Згідно з поясненнями позивача, подання уточнюючих декларацій було обумовлено саме набранням чинності Законом № 3050.

Товариство наполягає на правильності показників декларації, що була подана 29.06.2023 (визначення річної суми податку та відповідних сум квартальних авансових внесків не за 12, а за 8 місяців), оскільки Закон № 3050 набрав чинності 06.05.2023. Позивач вважає себе звільненим від нарахування та сплати податку за січень квітень 2023 року на підставі підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону № 2142.

Посадова особа Управління провела камеральну перевірку декларації Товариства, що була подана 29.06.2023, результати якої оформила актом від 28.07.2023 № 6380/14-29-04-06-08/40496172 (далі Акт, арк. 23-26).

Згідно з Висновками Акта, Товариство порушило підпункт 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання на 3 477 682,46 грн. В Акті наведені розрахунки, згідно з якими за 2023 рік (12 місяців) Товариство мало сплатити 10 433 047,71 грн. Позивач ці розрахунки не заперечив. Відповідно, різниця (10 433 047,71 6 955 365,25 грн) є сумою заниження податкового зобов`язання. Управління вказало, що з 1 січня 2023 року Товариство не є звільненим від нарахування та сплати податку за об`єкти нерухомого майна, які розташовані на території Миколаївської міської територіальної громади.

Заперечення Товариства до Акта (арк. 27-28) Управління розглянуло 31.08.2023 (арк. 29-32).

01.09.2023 Управління, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, прийняло податкове повідомлення-рішення № 00072590406 (арк. 33-34), яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 4 347 103,08 грн, з яких 3 477 682,46 грн податкове зобов`язання, 869 420,62 грн штраф (25%).

Рішенням від 23.11.2023 № 34889/6199-00-06-03-02-06 (арк. 39-41) Державна податкова служба України, за результатами розгляду скарги Товариства на податкове повідомлення-рішення від 01.09.2023 № 00072590406 (арк. 35-38), скасувала це рішення в частині застосування штрафу в сумі 521 165,37 грн.

27.11.2023 Управління, з урахуванням вказаного рішення Державної податкової служби України, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. прийняло податкове повідомлення-рішення № 000112370406 (далі ППР, арк. 42-43), яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 3 825 450,71 грн, з яких 3 477 682,46 грн податкове зобов`язання, 347 768,25 грн штраф (10%).

Правомірність ППР є предметом розгляду у справі.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Як вказано вище, підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону № 3050) встановлено, за які об`єкти нежитлової нерухомості юридичні особи власники цих об`єктів, починаючи з 1 січня 2023 року, не нараховують та не сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - за об`єкти, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Визначений також і період, протягом якого не нараховується на сплачується податок, - з першого числа місяця, в якому було визначено для відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Ці норми на позивача не розповсюджуються.

Відповідно, Товариство при нарахуванні та сплаті податку за 2023 рік мало дотримуватися вимог статті 266 Податкового кодексу України.

Невиконання вимог статті 266 Податкового кодексу України призвело до заниження суми відповідного податкового зобов`язання та стало підставою для прийняття ППР.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом, або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою, якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Товариство безпідставно вважає відповідне положення підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону № 2142) пільгою по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідні пільги встановлені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.

Базовий податковий (звітний) період для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України).

Податкове зобов`язання за звітний рік юридичними особами сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Абзацом другим підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності та такий об`єкт.

Відповідно до підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку не за повний рік передбачено у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок для попереднього власника обчислюється за період з 1 січня цього року до початку того місця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Випадки, в яких податкові зобов`язання нараховуються та сплачуються не за повний рік (пропорційно), передбачені також відповідними положеннями підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону № 3050), але у них йдеться про пошкоджені об`єкти нерухомості.

Той факт, що Закон № 3050 набрав чинності 06.05.2023, не надає платнику податку права визначати суму податкового зобов`язання за 8 місяців року.

Стверджуючи про те, що норми Закону № 3050 не підлягають застосуванню на підставі статті 58 Конституції України, позивач жодним чином не коментує те, що норми Закону № 2142, який набрав чинності 05.04.2022, визначили порядок нарахування та сплати податку за 2021 та 2022 (з початку року або з 1 березня) роки, і це не завадило Товариству скористатися цими нормами.

Суд відхилив доводи позивача про те, що застосування відповідачем положень Закону № 3050 з 01.01.2023 «… не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій …».

Визначальним у змісті підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції Закону № 2142) є те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за об`єкти, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, а не період, який у березні 2024 року (дата прийняття Закону № 2142) неможливо було визначити. Тому, на думку суду, після припинення у листопаді 2022 року на території Миколаївської міської територіальної громади бойових дій у Товариства не могли виникнути легітимні очікування того, воно буде звільненим від нарахування та сплати податку на невизначений період (при тому, що фактична підстава для звільнення припинила існування) у 2023 році та у подальшому невизначеному часі.

Факт заниження Товариством в декларації, що була подана 29.06.2023, суми податкового зобов`язання на 3 477 682,46 грн встановлений, тому відповідач мав законні підстави для визначення суми податкового зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік та для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Наваль Парк" (вул. Індустріальна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код - 40496172) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код - 44104027) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Дата складення повного судового рішення - 03.04.2024.

Суддя В.В. Птичкіна